У жовтні 2021 року підприємець Тарас Лисенко разом з партнерами запустив завод з виробництва кормів для котів і собак. У створену ними компанію Kaniville (ТОВ “Борисфен-трейд”) інвестували майже 50 млн грн і найняли близько пів сотні працівників. А за чотири місяці після цього почалася війна.
Замовники з усіх областей припинили співпрацю, тож замість корму для тварин підприємці вирішили виготовляти консерви для людей.
Зараз на заводі щомісяця виготовляють близько 2 млн банок м’ясної продукції, майже половина з яких постачається військовим, частину викуповують представники міжнародних гуманітарних організацій і безкоштовно роздають українцям, а решта потрапляє на полиці супермаркетів.
Корм для тварин завод теж виготовляє, його частка – 20% від усієї продукції.
ЕП поспілкувалася із співвласником заводу “Борисфен-трейд” Тарасом Лисенком і дізналася, як підприємство перейшло на воєнні рейки і як йому вдається поєднувати виробництво консервів для людей і тварин.
Запуск заводу під Каневом і початок війни
Тарас Лисенко 20 років працював у сфері кормів для тварин і ніколи не думав, що йому колись доведеться виготовляти консерви для людей.
Два роки тому підприємець разом із партнерами придбав виробничий майданчик під Каневом, де раніше працював завод “Верес”. Його загальна площа – 6 га, на яких розташовані 4 тис кв м виробничих приміщень.
Ідею будівництва заводу з виробництва їжі для тварин підприємці виношували п’ять років. “Усе було таке занедбане, що ми рік робили ремонт, встановлювали обладнання для виробництва кормів для котів і собак”, – зазначає Лисенко.
У жовтні 2021 року виробництво запустили. Почали виготовляти корми в металевих консервах з торговими марками Carnie, Pet Chef і “М’ясна миска”.
“Влітку 2021 року я сів у машину, об’їхав усю Україну, уклав угоди з дистриб’юторами щодо продажу кормів для котів і собак у кожній області. У листопаді 2021 року ми відправили першу партію товару”, – пригадує підприємець. Так продукція потрапила в роздрібні мережі та зоомагазини.
До війни Collar експортувала товари для тварин у 78 країн. Як компанії вдалось вціліти в Чернігові та почати з нуля
Через чотири місяці почалася війна. Харків’янина Лисенка вона застала на заході України. До рідного міста він тоді так і не повернувся.
“Перший тиждень після початку війни всі ми були в шоці від того, що відбувається. Я почав обдзвонювати клієнтів, яких знав особисто. За два тижні ми не отримали жодного замовлення і навіть відповіді на питання, коли будуть можливі нові поставки. Навіть у спокійне Закарпаття”, – зізнається він.
На той момент на підприємстві працювали понад сто людей, яких потрібно було забезпечувати роботою і зарплатою. Частину обладнання купували за кредитні кошти, отримані в українських банках, і їх потрібно було повертати. Тож завод продовжував працювати, виготовляючи корми на склад.
“На початку березня мій партнер Ігор, який живе в Черкасах, їхав на завод до Хмільної (Черкаська область) і побачив, як з фури “Наша ряба” просто на трасі безкоштовно роздавали людям м’ясо курей. Їм нікуди було дівати товар, у них також перестали працювати звичні канали постачань”, – каже Лисенко.
У підприємців виникла ідея: брати сировину в “Нашої ряби” і робити консерви для людей. Провели переговори і птахофабрика запропонувала хорошу ціну. За тиждень підприємці розробили рецептуру, зробили тестову партію курячого паштету і до кінця березня виготовили кілька сотень тисяч банок продукції.
“На обладнанні, де ми робили корм для тварин, можна виготовляти консерви. У нас було майже все, крім рецептур”, – каже співвласник заводу.
Різниця у виготовленні консервів для людей і тварин
Зараз підприємство продовжує виготовляти корми для тварин паралельно з консервами для людей. Частка перших становить близько 20%. Крім власних брендів, на заводі також виготовляли продукцію для кількох інших компаній під їхніми брендами. Наприклад, для чернігівської компанії Collar.
“В одному цеху на одному обладнанні за нормами можна виготовляти консерви для людей і тварин, але потрібно розносити виробництво в часі. Обладнання миється спеціальним чином”, – розповідає співвласник заводу.
Щоб виготовляти консерви для людей, довелося змінити лише рецептуру.
“Приймаємо сировину, зберігаємо її в морозильних камерах. Далі в цеху м’ясо перемелюється і через трубопроводи подається в банки. Вони закатуються і сушаться. Потім усе це складають в корзини і завантажують в автоклав, де відбувається стерилізація”, – пояснює виробничий процес Лисенко.
Він каже, що найважче було ухвалити рішення про виробництво консервів для людей. Після виготовлення першої партії в компанію почали звертатися клієнти.
“Ми розробити свою торгову марку – Kaniville, зробили простий дизайн упаковки. Згодом виявилося, що він дуже схожий на польський паштет. Поляки писали, що ми вас, українців, звичайно, дуже любимо, але чому ж воно таке схоже? Тому ми змінили етикетку”, – згадує підприємець.
Від імпорту добрив до виробництва продуктів. Як у війну запрацював бартерний бізнес
Спочатку на заводі виготовляли курячий і печінковий паштети. Таку продукцію, за словами Лисенка, швидко розкуповували. Згодом попит спав.
“До середини травня був жорсткий дефіцит цієї продукції, ми з коліс продавали все, що виготовляли. Ближче до кінця травня в нас були повні склади, ми не знали, куди продавати ці паштети, і завод зупинився”, – каже підприємець.
У компанії провели примітивне маркетингове дослідження у вигляді опитування клієнтів. Воно показало, що ринок потребує тушонки. Технологи розробили кілька рецептів. Так вдалося підхопити нову хвилю попиту.
Час від часу виникали проблеми із сировиною.
“У березні-квітні нас врятувала близька комунікація з “Нашою рябою”. З травня почалися перебої: то зникала яловичина і росла її ціна, то свинина. У жовтні в нас було велике замовлення на курячу тушонку, але “Наша ряба” не підтвердила постачання. Ми шукали її по всій країні”, – розповідає Лисенко.
Останнім часом із забезпеченням сировиною стало простіше. Виробники м’яса часто самі пропонують співпрацю. Наприклад, зацікавлення виявила компанія OPOS, яка, зокрема, постачає яловичину для McDonald’s.
Попри це, аби не залежати від постачальників, на заводі почали будувати цех механічного обвалювання м’яса. “Ми придбали пʼять обвальних машин та інше обладнання, яке дозволить купувати будь-яку частину курки. Це дозволить вирішити питання дефіциту сировини”, – зазначає підприємець.
Основні споживачі – супермаркети, гуманітарні програми, армія
Потужності заводу дозволяють виготовляти щомісяця понад 2 млн банок продукції. “Борисфен-трейд” має прямий контракт з однією військовою частиною Міноборони, а партнери компанії виграють тендери на поставки ЗСУ.
Через запити волонтерів та військових завод почав виготовляти м’ясні каші. Недавно асортимент доповнили п’ятьма видами курячих крилець у соусах.
Близько 40% продукції через дистриб’юторів потрапляють у супермаркети та роздрібні мережі. З мережею АТБ “Борисфен-трейд” працює напряму. Ще близько 35% товару купують гуманітарні та волонтерські організації, які безкоштовно роздають продукцію тим, хто її потребує.
Гранти на бізнес. Як і де отримати безповоротну фінансову допомогу на підприємництво
Інші 25% реалізують через нетрадиційні канали, зокрема через “Укрпошту”. З нею підприємство працює напряму – консерви продаються у відділеннях. У ці 25% також входять відвантаження консервів для потреб української армії.
“Один з клієнтів вийшов з нашою продукцією на представників іноземних гуманітарних програм, тому нашими консервами за програмою допомоги від ООН годують багатьох українців. Через інших наших партнерів ми працюємо з гуманітарною організацією World Central Kitchen”, – зазначає Лисенко.
За його словами, тестову партію товару також замовив фонд Сергія Притули.
Готові до роботи під час війни та блекауту
У виробництво на етапі запуску партнери інвестували понад 50 млн грн власних і кредитних коштів. Після початку великої війни довелося вкласти ще кілька десятків мільйонів. Завод починав роботу з двох автоклавів, а зараз їх п’ять.
Підприємство готове працювати попри російські ракетні обстріли і вимкнення електроенергії. Тут є дизель-генератор, який дозволяє заводу не зупиняти виробництво деяких найменувань продукції навіть в умовах знеструмлення.
“Генератор дозволяє безперервно виготовляти каші і тушонки. Для випуску паштетів потрібна більша потужність генератора”, – каже Лисенко.
Двічі тікали від війни. Як подружжя підприємців з Маріуполя знову починає все з нуля, тепер – у Львові
Власна котельня для виробництва може працювати на газі і на твердому паливі. Також на території є власні джерело водопостачання та каналізація. Усе обладнання встановили ще до війни. На заводі триває реконструкція приміщення площею 1 200 кв м, де встановлять ще одну виробничу лінію.
Експорт продукції та розширення асортименту
У жовтні компанія отримала дозвіл на експорт кормів для тварин. Наразі в процесі оформлення дозвіл на продаж за кордон м’ясних консервів для людей.
“У травні я був на виставці Interzoo (одна з найбільших виставок товарів для тварин – ЕП) у Нюрнберзі, де познайомився з десятками дистриб’юторів. Ще у 2022 році плануємо відправити продукцію ТМ Carnie, Pet Chef та “М’ясна миска” в Словаччину, Румунію та Молдову”, – розповідає Лисенко.
Завод продовжить виготовляти консерви для людей. За словами бізнесмена, підприємство розширить асортимент м’ясо-рослинної здорової їжі. “Певний час з таким сусідом ми ще будемо годувати нашу армію. Ми себе добре зарекомендувати в Міністерстві оборони”, – переконує підприємець.
Борщ, що підкорює ринки Європи, США та ОАЕ. Як миколаївський підприємець вивів українські консерви у світ
Компанія планує розширити й асортимент кормів для тварин і вже купила обладнання. “Для тварин ми виготовляємо лише паштети, основний обсяг продукції на ринку вологих кормів – шматочки в соусі”, – пояснює Лисенко. Також у планах – придбати обладнання для пакування корму в пакетики.
