21 вересня Різдво Пресвятої Богородиці, народні традиції та заборони на Другу Пречисту

0 0
Read Time:8 Minute, 39 Second
21 вересня православні вшановують одне з 12 великих церковних свят — Різдво Пресвятої Богородиці. Ще в Україні його називають Другою Пречистою. Саме тоді й починається відлік нового церковного року (він ведеться з 14 вересня, коли встановлюється порядок Господських, Богородичних свят, дні святих, а також інші християнські дати). Історія Різдва Богородиці іде від того, що Анна та Йоаким — батьки Марії (матері Христа) — дожили до похилого віку без дітей, за що їм доводилось терпіти громадський осуд. Тож Йоаким пішов до пустелі, де весь час молився, а Анна робила це вдома. Одного разу про почуті Господом молитви подружжя сповістив ангел і подарував майбутнім батькам надію на народження дочки Марії, яка принесе спасіння світові. Тоді Анна дала обітницю посвятити свою дитину на службу Богові.

У наших пращурів Друга Пречиста вважалася днем радості, коли проводили богослужіння, і ще жіночим святом, коли вшановували матір. У молитвах віряни звертаються до Богородиці й просять у неї захисту і благословіння, моляться за здоров’я рідних і близьких. Бездітні жінки звертаються до Пречистої Діви з молитвою, щоб послала їм дитинку. Ікону Матері Христа прикрашають вінками з квітів і зілля, ставлять свічки.

Про особливості свята Різдва Богородиці «ФАКТАМ» розповіла Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів).

— Якщо Перша Пречиста припадає на 28 серпня, то Різдво Пресвятої Богородиці, або як в народі називають його Другою Пречистою, наступає майже через місяць — 21 вересня, — відмічає Олена Громова. — Перша Пречиста — це Успіння Богородиці (28 серпня), а ще є третя Пречиста — так звана «зимова» — Введення в храм Пресвятої Діви (4 грудня).

Різдво Богородиці засновано на честь Марії, матері Ісуса Христа, і належить до розряду Богородичних, входить до числа 12 основних релігійних дат. Відмічають народження Марії, батьки якої Анна і Йоаким за канонічними переказами довгий час були бездітними і вимолили своє батьківство у Господа. Ангел, що спустився з небес, передрік народження дочки Марії, яка прославиться на весь світ. А за це щасливе подружжя пообіцяло присвятити життя дочки Богові.

Різдво Пресвятої Богородиці

На свято Богородиці прийнято було зрання вмитися джерельною водою і покропити дітей. А дівчина, як вмиється до сходу сонця, то буде просватана. То й намагалися дівчата не проґавити цей момент і чимдужче бігли до джерела.

На свято люди обов’язково відвідували храмову службу, молилися за своїх рідних. Хлібороби дякували Богородиці за врожаї. На церковному престолі біля Святої Богородиці розміщали вінок, який виплітали з осінніх трав і польових квітів. Якщо його робили дівчата, то загадували на вдале заміжжя, а молодиці — на вірність чоловіка. Плели домашні вінки, які, наприклад, на Буковині прив’язували до кошиків з травами і несли святити, потім приносили після служби Божої в хату — вірили, що тоді вся родина при доброму здоров’ї діждеться Пасхи (і коли настане час, то господині вдасться Великодня випічка). А біля ікони Богородиці треба було запалити свічку, поставити ємність з відвареною пшеницею з медом, згадуючи померлих жінок роду.

Марія стала заступницею сімей, матерів. Бездітні жінки в цей день звертаються з молитвою до Пресвятої Богородиці, яка допоможе здійснитися їх бажанням мати дітей. Молодиці, які дуже хотіли діток, але не могли родити, казали: «Без дітей тихо, а на старості лихо», «Горе з дітьми, а без них ще гірше»…

Ті жінки (а серед них бували і забезпечені, багаті), в яких діти або помирали, або не могли народитися, справляли обряди. Вони полягали в тому, що для людей організовували обіди, також бідних обдаровували одежею. Вважалось, що нужденні будуть краще почутими Богом, бо моляться не тільки за себе, а й за інших, тоді Господь зарадить бідам тих, хто потребує допомоги. Під час обіду, звертаючись до Богородиці, жінки виголошували молитви і просили Матір Божу подарувати їм діток. Такі жінки все ще сподівались на щасливе материнство, тому вдавались до народних звичаїв: наймали службу Божу, годували сиріт, нужденних. Як було ще тепло, то обіди організовували на дворі, і столи накривали на декілька десятків людей. До речі, таке годування могло бути не тільки на свято Богородиці, а й в інші дні, коли також пекли калачі і роздавали. А в західних регіонах, наприклад, вручали кожному глечик з водою та випічку, щоб молились «за дітей». Як правило, не тільки жінки, а й подружні пари разом щиро молилися за своє майбутнє батьківство.

В Центральній Україні зазвичай до свята готувалися, випікаючи короваї. Після освячення в церкві їх на вулиці ламали і роздавали шматочки за душі померлих, щоб люди молилися «за царствіє небесне».

— Друга Пречиста — перше осіннє свято і справжня осінь з цього дня і починається, тому і в народі називали «осениною», — продовжує Олена Громова. — У праслов’ян було переконання, що обряди, правильно проведені бездітними парами під кінець вересня (як раз цього місяця вшановували землю і її плоди в дохристиянську епоху), дають шанс продовжити свій рід. А пізніше християни почали звертатися з особливою молитвою до Богородиці, щоб сталося диво, і здійснилось жіноче бажання мати дітей. З розповідей старожилів дізналася про дивний обряд, які проводили в давнину жінки, що хотіли, але не могли народити. Опівночі жінка заходила з лівої руки на цвинтар, плечима оберталася до кладовища, складала руки до неба, вимолюючи у Богородиці послати дітей: «Щоб черево не вмирало і не було безплідним». Потім треба було з’їсти горошину землі, перехреститися, плюнути через ліве плече і повернутися додому. А на подвір’ї жінка тричі обходила криницю проти годинникової стрілки — щоб відв’язалося нещастя.

Крім того, у свято Богородиці матері просили і за своїх ненароджених дітей, щоб охрестили їх душі: «Анно Пророчице, наречи іменами моїх ненароджених на світ немовлят! Іване Хрестителю, охрести моїх убитих у лоні дітей! Святі славні і всехвальні апостоли, пророки, мученики і всі святі, моліть Бога за нас, грішних. Амінь». Люди могли провідувати і померлих родичів на кладовищі.

Церква Різдва Богородиці у Львові

В народних традиціях Різдво Богородиці вважався жіночим днем — культ жінки був безперечний. Так і казали: «Друга Пречиста — це мамин день». На Західній Україні прийнято було вшановувати найстаршу жінку у сім’ї. Якщо проживали всі разом, то зранку родина молилася, потім по черзі родичі цілували руку мамі (чи бабусі, або прабабусі), обдаровуючи її на свій лад: малеча щось малювала чи вишивали, дорослі підносили хустку, взуття та інші дарунки. Чоловіки в цей день намагались по-максимуму бути корисними і звільняли жінок від домашніх справ. Якщо старша родичка жила в окремій хаті, то до неї навідувались діти-онуки. А вона у святковій одежі кожному на порозі вручала по головці маку (освяченого на Маковія і який слугував символом непереривності роду), приговорюючи: «Аби наш рід не переводився». Вся родина сідала за накритий стіл, де виставляли просту їжу з печі: борщ, голубці, печеню, вареники або пироги з м’ясом, сиром, сливами, грушами, яблуками тощо. В цей день готувались в багатьох областях рибні страви.

На свято Другої Пречистої хлопці-підлітки могли ходити вулицями села і розмахувати освяченими ще у Вербну неділю гілочками (з намотаними червоними нитками). Ними торкалися тварин — так благословляли, щоб плодилась худоба. А потім вербичку кидали на воду, щоб одужали хворі, а чужа болячка не причепилась. А молодь збиралась на вигоні, щоб поспівати, водити хороводи, порозважатися.

Вже підходив час і пасічники утеплювали вулики на зиму, вівчарі стригли овець, щоб потім приготувати пряжу, з якої робився одяг, теплі речі — люди готувались до холодів. На багатьох городах до свята вже піднімалася озимина. Зазвичай господарі в’язали на полі з зеленого жита пучечки — «чубчики» і вірили, що тоді в сім’ї народяться хлопчики — майбутні козаки. До Другої Пречистої селяни закінчували засівати ділянки озиминою. «Перша Пречиста жито засіває, а друга — дощем поливає», — казали в народі. Треба було встигнути викопати всю картоплю з городу, щоб вона не зіпсувалась, бо примічали: «Пречиста — картопля чиста». Жінки ще рвали зілля, сушили трави. В цей день заготовляли барвінок, бо його дію вважали магічною: він допомагав дівчатам причарувати хлопців, а жінкам — чоловіків. До Другої Пречистої також продовжували зривати грона калини, яка не втрачала свою особливу цінність як на першу, так і на другу Пречисту. Червоні ягоди використовували в весільних обрядах (прикрашали вінки, короваї), готували з них чай. «Як вип’єш калини на Пречисту, від усякої хворі будеш чистий», — вважали люди.

До Другої Пречистої дівчата продовжували рвати калину. Фото Мамаєва слобода

Калина на вулиці ще стояла рясно вбрана ягодами. Від Першої до Другої Пречистої якраз чекали старостів — зірвані яскраві китиці підвішували під стелею, а якщо до стріхи — то це означало, що тут є дівчина на виданні: «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста», — шуткували селяни. Сватання могло відбуватися, коли не було посту і на свято, якщо воно не припадало на понеділок. Весілля вже готували на період після Покрови.

Осінь — це пора заручин і весіль. До речі, в Національному заповіднику Софія Київська (у «Хлібній») для тих, хто цікавиться цими традиціями, відбувається виставка «Кохайтеся, чорнобриві…», на якій в чотирьох залах експонуються все для проведення весільних звичаїв, обрядів, необхідна атрибутика, одяг, випічка (причому для всіх етапів церемонії). Виставка відкрита до 30 жовтня. Кожний обряд наочно представлений, в суботу-неділю відбуваються екскурсії.

В народі вірили, що багато чого впливає на жіночу долю, в тому числі і погода: якщо у день свята йшов дощ, то трапляться негаразди в житті. А ще промовляли: «Прийшла Пречиста — на дереві чисто, а прийде Покрова — на дереві голо», «Прийшла Перша Пречиста — надягла природа намисто, прийшла Друга Пречиста — взяла комара нечиста, а прийшла третя Пречиста — стала діброва безлиста». У вересні сонце може гріти, але вже помітно повертає на зиму.

Люди здавна запримітили: якщо на Другу Пречисту сонячно, то слід чекати теплої осені (ще три тижні протримається тепло), без рясних дощів, а похмуре небо — до осінніх холодів і дощових днів. Якщо вранці спуститься туман — підуть дощі. Ранок видався дощовим — лити буде ще 40 днів, а зима очікується холодною. Якщо лелеки до Другої Пречистої відлітають, то зима буде суворою. В народі казали: Перша Пречиста жито засіває, а друга — дощем поливає.

У свято треба було відвідати службу Божу, яка укріпляє віру. За народними віруваннями, не можна було займатися фізичною працею: мити підлогу, вікна, прибирати в будинку, спалювати сміття, рубати дрова, не можна сікти капусту, щось різати. Не годилось шити, вишивати — жінкам цього дня не слід брати до рук голку, ніж і ножиці, працювати в полі, на городі. Гріхом було сваритися, ображати когось та конфліктувати, відмовляти у допомозі у якійсь справі і не намагатися виконати прохання ближнього, бажати зла та погано думати про рідних і близьких — краще уникати конфліктів. Залишки їжі не викидали, а віддавали їх нужденним людям, підгодовували тварин і птахів.

Нагадаємо, на наступний день після Різдва Богородиці, а саме 22 вересня, віряни вшановують пам’ять її батьків святих Йоакима та Анну. Це свято вважалося дуже важливим для бездітних жінок.

Читайте також: Свято Різдва Богородиці: яскраві листівки та вітання

У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за період 2000−2020 роки

101

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Instagram

Previous post Путін наказав дати армії “засоби ураження” та вивчати зброю НАТО
Next post Джамала пройшла далі на польських Танцях із зірками – відео

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.