— Молодий чоловік, прізвище якого не називаю із відомих причин, отримав важке поранення внаслідок бойових дій на сході, — розповів Борис Тодуров. — Це осколок від міни. Спочатку бійця доставили до військового шпиталю у Дніпро, і там наші колеги провели обстеження та побачили осколок у серці. Стан військовослужбовця стабілізували на той момент й буквально через день, розуміючи діагноз, санавіацією доправили в столичний Інститут серця.
Ми теж провели обстеження, і було вирішено оперувати воїна, оскільки осколок з гострими кутами знаходився у м’язі серця, відповідно м’яз рухається, а орган скорочується. Й ті гострі кінцівки осколка могли пошкодити коронарні артерії, клапан чи ще щось. Тобто в руховому органі гострокінцевий осколок завжди викликає травму, яка може бути фатальною. Тому оперативне втручання провели відразу — вже наступного дня, як до нас госпіталізували пацієнта.
Я не хотів підключати штучний кровообіг та зупиняти серце, тому що це додаткові ризики для людини. Тому виконував операцію на працюючому органі. Наклав спеціальний кисетний шов навкруги осколка, потім виконав невеликий надріз у серці та на струмені крові, який бився зі шлуночка, пінцетом вилучив осколок. Після того шов затягнули та закрили дірочку.
Крововтрата була всього 30−40 мілілітрів, тобто несуттєва для такого дорослого пацієнта. Операція тривала годину та двадцять хвилин і, на щастя, пройшла успішно. Боєць уже сидить та готується до виписки.
— Тобто він може, якщо захоче, після реабілітації повернутись до захисту України?
— Під час даного оперативного втручання розсікалась грудна кістка й повний період реабілітації — це мінімум два — два з половиною місяці, тільки тоді вона зростеться. Місяця через три місяці пацієнт зможе виконувати певні фізичні навантаження й після тренування повернутись до служби, якщо матиме бажання.
— В медицині операція на працюючому серці — це рідкість?
— Зазвичай, коли осколок знаходяться всередині серця, то орган намагаються зупинити і потім вилучити чужорідне тіло. З одного боку, так безпечніше, але з іншої — є додаткові ризики для пацієнта. Оскільки я намацав той осколок і знав точну його локалізацію у серці, то виконав втручання на працюючому органі. Дійсно, це не зовсім стандартна операція і в своєму роді унікальна. Але в конкретному випадку вона була можлива без додаткових ризиків для пацієнта.
— Борисе Михайловичу, куди діли той уламок після операції?
— Всі осколки, які я видаляю військовослужбовцям, я підписую та зберігаю у спеціальних прозорих баночках у своїй шафі, тому що невідома подальша доля цих пацієнтів. А це — речові докази злочинів російської армії. Коли-небудь ці осколки стануть основою звинувачень у тероризмі нашої недружньої північної сусідки.
— Чи раніше доводилось виконувати операції подібного роду нашим захисникам?
— Ні, це не перша операція з видалення осколків у серці. Я думаю, що подібних операцій за всі ці роки ми зробили 5−6, а за останній час — таких пацієнтів троє. Їх доставляли до Інституту серця, й ми оперували їх на прохання наших колег військових медиків, з якими тісно підтримуємо зв’язок й в захваті від їхнього професіоналізму. Зовсім нещодавно я був у харківському госпіталі, після того у Дніпрі. Й хочу сказати: я приємно вражений від організації та відданості роботі військових лікарів, які приймають поранених буквально за кілька кілометрів від лінії фронту, надаючи первинну допомогу, та передають їх у руки колег з госпіталів. І якщо серед цих пацієнтів виявляються наші профільні — з ураженням судин, серцевими чи грудної клітини, їх відправляють до нашого медичного закладу.
Але перший етап, який буквально на лінії фронту, й на ньому вже надається хірургічна допомога лікарями, — це дійсно героїзм. Адже вони знаходяться в зоні прямого обстрілу і працюють в критичних бойових умовах з серйозним ризиком для себе, але така тактика дає можливість більше рятувати поранених. Наскільки мені відомо зі статистики за останні місяці, понад 70% поранених, які вчасно отримали медичну допомогу, після операцій та реабілітацій повертаються у стрій. Це ще раз демонструє те, що наші медики працюють на відмінно.
— Чи збільшилась від початку вторгнення кількість трансплантацій?
— Минулого року ми зробили майже 20 трансплантацій серця, в цьому році — лише шість. Але ми стараємось підтримувати і цей напрям роботи, хоча зараз важко, бо все заточене на допомогу пораненим. Особливість цієї війни в тому, що велика кількість поранених з бойовими травмами серед цивільного населення…
— Як війна вплинула на роботу Інституту серця? Адже під час бойових дій на Київщині російські окупанти серйозно пошкодили філію вашого закладу в Ірпені. Все, що могли, вони вкрали, а те, що залишилося, — зруйнували.
– Так, можна сказати, що наш філіал в Ірпені був повністю зруйнований. Там три тижні знаходились орки, вони стріляли у клініку з танків, розбили все обладнання, яке тільки могли. Прямі влучання у дах, стіни… Знищена вся інфраструктура — світло, вода, каналізація. Ні одного цілого вікна.
Наразі ми відновлюємо роботу цього центру. А в цілому війна внесла свої корективи у нашу роботу та життя. З першого ж дня ми зробили собі автономну систему — пробили свердловину, забезпечили себе водою, яка перед тим очищується. Забезпечили себе харчуванням з тримісячним запасом, поставили чотири генератори у клініку, облаштували великий підвал, який став укриттям для нашого персоналу та пацієнтів. Перші дні війни у нас у підвалі жило близько 500 людей разом із дітьми та пенсіонерами. Лікарі там і ночували, надаючи медичну допомогу цілодобово. Ми забезпечували життєдіяльність клініки та всіх цих людей, було складно.
А коли вибили орків з Київської області й запустили транспорт, персонал можна було вже змінити, і стало трохи легше. Але з’явились важкі поранені, яких ми приймаємо регулярно. Можна сказати, що проводимо і нетипові для нас операції, але завдяки тому, що маємо свої технології, потужну реанімацію та хірургію, ми можемо рятувати вкрай важких пацієнтів, яким надаємо високоспеціалізовану допомогу.
Читайте також: «Почалась сильна кровотеча»: на Донбасі українські хірурги провели унікальну операцію в бойових умовах
48
Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook
та Twitter
