КИЇВ. 20 січня. УНН. Трагедія у Дніпрі привернула увагу до роботи собак, які допомагають шукати людей під завалами. Активними учасниками пошукових робіт у Дніпрі стали собаки із ГО “Павлоградський пошуково-рятувальний кінологічний загін “Антарес”. УНН поговорив з керівником організації Ларисою Борисенко, яка розповіла, як виникла ідея створення такого добровільного загону та як працюють чотирилапі рятувальники.
Про заснування “Антарес”
Організація була заснована у 2008 році і тоді пріоритети у дресурі собак були інші.
“На той період займалися підготовкою собак для пошуку живих людей в умовах природного середовища та техногенних завалів. Але техногенні завали на той час траплялися або ніколи, або раз у житті собаки. А ось у природному середовищі постійно шукали осіб із втратою пам’яті, хворобою Альцгеймера, дітей. Але тоді ми зіткнулися з тим, що про нас не знали, чи не було практики активного залучення собак для пошуку людей. Нам дзвонили десь на 10-ту добу і, природно, тоді ми шукали вже тіло. Собаки не знали, як це робити, не було відповідної підготовки”, – розповіла Борисенко.
2011 року у пані Лариси з’явилася ідея готувати собак і для пошуку тіл. Але в Україні не було відповідних методик. Крім того, фахівці-кінологи зазначали, що неможливо з собаки підготувати універсала, щоб умів знаходити і живих, і мертвих. Наприклад, у європейських країнах є чітке розмежування – одні собаки шукають живих, а інші – мертвих.
І у 2013 році в організації розпочали підготовку універсалів та за 10 років вже розробили власну методику. Першим універсалом стала бельгійська вівчарка Спарки. Зараз у пошуково-рятувальному загоні працюють 14 собак, 9 з яких універсали.
Історія Спарки – першого собаки-універсала
Лариса Борисенко довгий час працювала з бельгійською вівчаркою на прізвисько Чока, яка стала першим собакою пошуково-рятувального профілю на весь пострадянський простір, здобула міжнародну кваліфікацію на чемпіонаті світу серед собак-рятувальників. Але Чока старіла і пані Лариса вирішила взяти іншого цуценя — теж малинуа.
“Її я одразу вибрала з двох цуценят, хоча місяць ще їздила, дивилася та спілкувалася з цими двома собачками. Вона була маленька, чорна, мені дуже сподобалася і я зрозуміла, що там характер кремінь”, — розповідає Лариса про Спарки.
Та спочатку було складно, пані Ларисі здавалося, що вона зраджує Чоку, а коли тої не стало, то взагалі не розуміла, як працюватиме з іншим собакою. Але Спаркі демонструвала найкращі результати і врешті-решт підкорила свою власницю — тепер вони напарниці.
Війна 2014 року
Коли почалася війна у 2014 році, Лариса Борисенко писала організаціям із пошуку, адже розуміла, що її знання та вміння можуть бути корисними. Але відповіді не було.
“А потім втрутився випадок. Ми були у Мар’їнці з імпровізованим виступом для дітей. Але того дня там були обстріли, тож дітей не було. Ми виступили перед будівлею цивільно-воєнної адміністрації, де було кілька військових. Я мимохідь розповіла, що собака — рятувальник, а також про її вміння. Біля вікна стояв військовий і щойно закінчився наш імпровізований виступ, — підійшов до мене, представився координатором проекту „Евакуація-200“ Генштабу ЗСУ та запропонував співпрацю”, — згадує Борисенко.
З того моменту розпочався шлях постійного залучення “Антарес” разом із військовими, ДСНС, поліцією до пошуку людей. З 2017 року організація офіційно залучається Генштабом ЗСУ для пошуку тіл загиблих воїнів, а також військових армії-агресора. Нині цей проект називається “На щиті”.
Повномасштабне вторгнення
З 24 лютого кінологи загону разом із собаками постійно перебувають у місіях на Харківщині, Донеччині, Херсонщині, Миколаївщині та Запоріжжі. Одна група завжди залишається у Павлограді для потреб регіону. На рахунку Спарки вже близько 100 знайдених людей, собака на ім’я Белон — близько 80. Зараз собаки працюють нон-стоп і сильно втратили у вазі.
“Доберман Хана – дуже чесна. У жовтні після обстрілів працювала в Запоріжжі на опухлих до крові лапах. Але, незважаючи на це, не зупинялася. Були в нашій роботі випадки, коли окупанти закопували тіла і танками їх закочували. Треба було знайти крапку на локації, куди? загнати екскаватор… Були місця, коли собака каже, що тут є поховання, а ми перевіряємо всіма можливими методами і не бачимо поховання… Запускаємо трактор, він риє півтора метри — нічого немає. на 2 метрах глибиною ми вже знаходимо поховання”, — розповіла Борисенко.
Часто собакам доводиться працювати над пошуком останків тіл, спалених окупантами та кісток. Також були випадки, коли собаці необхідно було знайти тіло на глибині 4 метри. Крім того, загін має досвід роботи на мінних полях.
Як приєднатися до загону “Антарес”
Спочатку пошуковий загін “Антарес” приходили люди, щоб їх собака вивчала різні команди. Проте тренування їх все більше затягували і разом зі своїми собаками господарі виявляли бажання брати участь у пошуково-рятувальних роботах.
“Якщо людина приходить до нас і ми починаємо працювати із цуценям і бачимо, що собака перспективна, а людина хоче залучатися рятувальником, ми готуємо і собаку, і господаря. Тому що необхідно вивчати радіозв’язок, підготовку і ветеринарію, щоб бути повноцінним членом групи. Працювати з тілами, працювати у різних ситуаціях – відповідальна робота. Це не просто прийти розважити свого песика. Адже величезна відповідальність сказати рідним, що на завалі немає живих людей, — запускайте важку техніку. Коли ми приїжджаємо на локацію, ми не маємо права на помилку, адже навіть якщо людина загинула, а ми її не знайдемо, родичі ніколи не зможуть її оплакати та поховати”, – додала Борисенко.
