На Львівщині критично не вистає геріатричних пансіонатів, щоб прихистити пенсіонерів, які приїжджають із прифронтових міст. В області лише 3 таких заклади. Усі вони переповнені. Поселяти людей похилого віку допомагають благодійні організації. Але і там закінчуються місця.
Загалом від початку повномасштабної війни в регіоні прихистили 32 тисячі пенсіонерів. Куди розселятимуть людей похилого віку, які й нині прибувають евакуаційними потягами, з’ясовувала Христина Гашенко.
Львівським супом смакують Віктор Григорович та Марія Іванівна. За столом Підбузького геріатричного пансіонату подружжя пенсіонерів із Бахмута.
Зі знищеного росіянами Бахмута пенсіонерів вивезли волонтери торік у жовтні.
Віктор, переселенець із Бахмута:
Стріляли, спати не могли – ракети, бахканя, вранці, ввечері, потім притихнуть, потім знову. Не було сил терпіти, кімната мала 7 градусів тепла.
На той час ані води, ані світла уже не було в місті. Їжу пенсіонери готували на багатті на вулиці.
Віктор, переселенець із Бахмута:
Ми поїсти, чаю нагріти на вулиці збирали дрова, сусіди збирали, ми помагали. І навіть моя невістка чай готувала на вулиці і тільки-но почала підніматися, а тут бабах, ракета в гараж, її на смерть.
В обох пенсіонерів перша група інвалідності. З евакуаційного потяга зі львівського вокзалу, волонтери їх повезли в геріатричний пансіонат. Поселяти людей було ніде, розповідають працівники закладу. На початок війни пансіонат уже був заповнений. Тут жили 117 людей. Тому, усіх кого привозили з вокзалу, селили в актовій залі чи у бібліотеці.
Ярослава, працівниця Підбузького геріатричного пенсіонату:
Тут було 18 осіб, 2 на сцені й 4 в бібліотеці. Важко було поприбирати, помити. Важкі умови праці були в той час.
Щоб розмістити людей, місцева лікарня віддала пансіонату один зі своїх корпусів. Двоповерхове приміщення працівники закладу частково відремонтували за волонтерські гроші.
Розширили проходи, поставили двері, всю плитку. Зробили нам туалет, який якраз є для наших людей. І умивальник є, і пральна машина, де кожна людина, яка хоче, може сама самостійно випрати свій одяг.
Колишні медкабінети перетворили на житлові кімнати. Обладнали душові зали. А ще закупили меблі.
У будівлі не вистачає господарських приміщень, тому їх планують звести поруч – на подвір’ї.
Тут у нас буде пральня, тут у нас вода уже підведена, тут є вивід каналізації. Тому легко це буде зробити. Тут буде літня столова, де люди будуть літом ходити сюда. Бо там мале приміщення.
У відремонтованому корпусі проживає приблизно 40 переселенців. Здебільшого з Донбасу.
Тамара Філімонова, переселенка із Краматорська:
Чи не пошкодувала. Тут такі умови. Душ обкладений, вода постійно гаряча, холодна.
Тамара Філімонова зізнається: їхати із дому на Львівщину спочатку побоювалась. Усе, каже, через пропаганду, яку їм роками нав’язували росіяни про жителів Заходу України.
Тамара Філімонова, переселенка із Краматорська:
Ми чули бандери, бандери. Я залишилася б з ними жити, якщо не квартира в мене там. Чудові люди бандери. Якщо їх так уже називати, все із Західної України, я маю веду. Мені не попалася жодна погана людина.
У відремонтований корпус планують поселити ще близько пів сотні людей. Усі нові жителі – переселенці, які чекають своєї черги в інших закладах Львівщини.
Віра Баброцяк, директор Підбузького геріатричного пансіонату:
Є дуже багато по містах – в Трускавці, в Бориславі, в ОТГ, де жили люди в школи. І тепер появилося місце, і їх перевозять до нас. Я думаю, що через півтора тижня, два, ми будемо заповнені людьми.
За офіційними даними, від початку повномасштабної війни на Львівщині знайшли прихисток 32 тисячі пенсіонерів. У геріатричних пансіонатах вільних місць уже немає. Тому нові прихистки для літних людей планують створити додатково в різних ОТГ, кажуть в обласній адміністрації.
Роман Андрес, директор Департаменту соціального захисту Львівської обласної військової адміністрації:
Дозволять орієнтовно близько 30 людям надавати послугу стаціонарного догляду. Чим більше буде не великих таких закладів соціальних в громаді, по одному в громаді, ми зможемо левову частку нагальних питань вирішувати оперативно.
Приміщення для нових пансіонатів у громадах є, кажуть в ОВА. Втім, за чиї гроші їх ремонтуватимуть ще не вирішили. Попередньо, до проєкту залучатимуть міжнародні організації. Для багатьох переселенців такі пансіонати стануть тривалим прихистком. Бо ж повертатись їм після перемоги нікуди.
Марія Іванівна та Віктор Григорович, переселенці із Бахмута:
Ми думаємо, щоб війна закінчилась. Щоб люди молоді жили прекрасно. І молодь росте і діточки ростуть. Щоб ми жили.
