У Нікопольському районі Дніпропетровщини, розташованому на березі Каховського водосховища, після руйнування ГЕС – проблема з водою. У цьому пересвідчилось Радіо Свобода, побувавши на місці. Дніпрові води відступили від берега на 50, 100, а подекуди – й на 500 метрів, рівень упав на кілька метрів. Це не дає можливості помпувати воду для населення – питну та технічну, кажуть фахівці. Люди кажуть: втратили також можливість поливати городину, вирощування якої для багатьох – чи не єдина можливість прогодувати родину. Окрім того, місцеві жителі зауважують: ця територія, розташована за кілька кілометрів від окупованої російськими військами зони Запорізької АЕС, – під постійними обстрілами.
Як катастрофа з Каховською ГЕС вплинула на життя цієї громади та як вдається виживати людям за 6-7 кілометрів від лінії фронту – у репортажі Радіо Свобода.
Вологий шар мулу, розчавлені мушлі, дерев’яні кладки, які ще не так давно були у воді. Це – дно заплави Каховського водосховища. По ньому тепер можна ходити ногами.
Вода в цьому місці відійшла від берега на майже пів кілометра, розповідає виконувач обов’язків старости громади Олександр Ковальов.
Каже: підтоплення цих територій через повінь він бачив, але ось таке обміління водойми – уперше в житті.
Мору риби не виявлено, берегова зона обстежується
«Звідси вода пішла на рівень приблизно три з половиною – чотири метри. Мору риби не виявлено, берегова зона обстежується. Берег починає цвісти, муляка, мул, відчуваємо вже запах. Ми думаємо, що про наслідки зможемо говорити не раніше, як з кілька днів. Потрібні висновки фахівців», – каже він.
«Вода йшла по дев’ять сантиметрів за годину»
Жителі одного з сіл громади на березі Каховського водосховища також кажуть, що бачать таке вперше. З міркувань безпеки назву населеного пункту не вказуємо: звідси до позицій російської армії – кілька кілометрів.
Сергій розповідає: він дізнався про вибух на Каховській ГЕС вранці 6 червня з новин. Одразу ж спустився вниз, до водосховища, з лінійкою – заміряти рівень води.
«Заміряв лінійкою рівень. Для себе, для цікавості. Через три години приходжу – 27 сантиметрів нема. Тобто вода йшла по дев’ять сантиметрів за годину. Я тут живу 60 з лишком років і такого не було», – розказує Сергій.
Його сусід Євген також стежить за рівнем води у водоймі.
«Позавчора я був біля водосховища, біля каменів. А наступного дня вода пішла на 20 метрів…», – констатує він.
Місцеві насосні станції призупинили роботу по обіді 9 червня. Ані технічної, ані питної води в багатьох дворах уже немає, розказують чоловіки. Вони міркують, чи можна вирішити проблему власними силами.
Для себе запас води є, а для рослин уже немає
«З питною водою, кажуть, буде якесь підвезення. А технічна – будемо, може, й самі щось… Пластикові труби треба, насоси, а що робити, інакше на городі все пропаде. Бо для себе запас води є, а для рослин уже немає», – кажуть Сергій та Євген.
«Як виживатимемо? Чекатимемо дощу!»
У цьому прифронтовому селі чи не в кожному дворі видна хазяйська рука. Квітнуть троянди, достигають черешні й полуниця, зеленіє городина.
Люди тримають садки, городи та теплиці, які треба поливати. Для цього села вода – скарб.
Біля подвір’я в Тетяни – троянди, на городі – малина й овочі. Три місяці тому на обійстя прилетів снаряд, усі живі, лише хата трохи потріскалася, розказує жінка. Виїжджати з села поки не збираються, будуть намагатися вижити – без води й під обстрілами.
Найбільше господиня жалкує за своєю городиною.
Город – у мене там малина. Раз затопило, як була повінь, тепер висохне все
«Куди їхати? У мами інсульт, батько – інсульт. Сидимо. Хотіли їхати, але лишилися вдома. Ось буквально пів години тому бахнуло… Звикли. Хата потріскалася. В город прилетіло, був снаряд – ракета здорова, метрів зо два, експерти приїжджали, забрали. Як виживатимемо? Будемо чекати дощу! А що робити? Город – у мене там малина. Раз затопило, як була повінь, тепер – висохне все. Картопля – чим я її буду поливати? Спека. Раз – і все. Трішки є в діжці – то я поливаю огірочки і перчик. Помідори цього року, як на зло, хороші, і вже помідорчики висять», – говорить господиня.
У декого з людей з «питного» крана тоненькою цівкою все ще сочиться вода. Але пити її страшно, каже жителька села Світлана.
Її донька з онуками евакуювалася до Польщі і кличе Світлану до себе. Виїзжджати жінка поки не наважується. Обстріли пересиджує в підвалі разом з псом Тедді.
Я сама – росіянка, але я оцих, с.., сама б розірвала. Нема нам спокою через них!
«Пляшки, тазик, бутилі. Зробила запаси. Вода вже «рижа», жовтувата. Настільки вистачить – на все життя ж не запасешся. Все одно доведеться купувати. От скільки вона коштуватиме?.. На завтра я замовила дві пляшки. Яка ціна – не знаю. Дівчата в магазині кажуть: по дві баклажки на руки даватимуть. Наша вулиця – на березі, пощастило. Може, хоч ходитимемо, відрами набиратимемо… Я сама – росіянка, але я оцих, с.., сама б розірвала. Нема нам спокою через них!» – говорить Світлана.
Басейн для води зробили з руїн хати…
Виїжджати з села, попри обстріли й ситуацію з водою, жителі не збираються. Кажуть: хто хотів – зробив це ще рік тому, решті податися нікуди.
У будинок Тетяни в грудні минулого року прилетіло два «Гради», хата повністю зруйнована. Врятувало те, що вона в той час була в підвалі в сусідів. Тетяна з донькою й онучкою вже пів року мешкають у літній кухні-«времянці».
Запас технічної води встигли зробити – для цього на обійсті є імпровізований басейн. Його зробили з цегли – тієї самої, з руїн власної хати.
«Я лишаюся в себе вдома. Будемо жити, якось будемо кріпитися», – говорить Тетяна, стримуючи сльози.
Чи буде евакуація?
Централізованої евакуації з цієї громади не проводили, розповідає в.о. старости Олександр Ковальов. Поки безпекова ситуація прийнятна. Проблему з водою також вдасться вирішити, впевнений він. Технічну підвозитимуть, а потім, підсиливши насосну станцію новим обладнанням, помпуватимуть з водосховища, як раніше.
У нас є пункти видачі гуманітарної допомоги, там ми будемо роздавати питну воду
Що ж до питної – також є план дій, каже посадовець.
«Поводяться роботи, щоб забезпечити питною водою населення – підвозити воду. У нас є пункти видачі гуманітарної допомоги, там ми будемо роздавати питну воду. Менш захищеним верствам населення – розглядаємо можливість привозити додому. Орієнтуємося на показник сусідньої громади: вони видають шість літрів питної води на одну людину на день. Ми теж прорахуємо показники. Будемо пробувати своїми силами вирішити це – коштом громади. Щоб менше навантаження на державу», – говорить він.
«Відсутність води – не найстрашніше»
До війни у цій громаді проживали понад 5 тисяч людей. Зараз – менш ніж чотири тисячі. Частина селян виїхала. Дехто загинув від обстрілів.
Обстрілюють «Градами». Прикрилися «атомкою» і стріляють по нас!
«Першим убило мого товариша Вітьку. Пообідав, ішов глянути на город – і приліт. На мосту залізничники загинули, троє. І товариша мого сина вбило. Рятувальник, 8 березня. Проводив наречену додому – убило… Обстрілюють «Градами». Прикрилися «атомкою» і стріляють по нас! Ми звикли. Вже як не стрілять – то аж дивно. Але «Гради» – то таке, ми їх називаємо «петарди». А як гармати – то страшніше. Біля доччиного двору було два «прильоти». Там – хати нема, там – зупинка автобуса, двічі зносило», – каже житель села Сергій.
Після руйнування Каховської ГЕС, кажуть місцеві, обстріли їхніх територій з боку армії РФ посилилися. Цими днями, на щастя, снаряди падали на відкритій території, обійшлося без жертв і руйнувань, додають вони.
Ситуація з водою на Дніпропетровщині
П’ять водоканалів, які підпорядковуються Дніпропетровській обласній раді, працюють в штатному режимі, повідомив 9 червня голова облради Микола Лукашук. П’ять із семи районів області з водою. На Нікопольщині водопостачання припинене у Покрові, Марганці, частині Покровської громади, Томаківській, Мирівській, Червоногригорівській громадах. У самому Нікополі водопостачання є, але з перебоями.
Також потерпає від нестачі води Криворіжжя. В Апостолівській та Софіївській громадах її подають погодинно, в Грушівській планують вимкнення, але організували підвезення води.
За словами Миколи Лукашука, з держбюджету України виділили майже 160 мільйонів гривень на розв’язання проблем з водою для Дніпропетровщини.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року найзапекліші бої російсько-української війни ідуть на Донбасі.
Управління верховного комісара ООН із прав людини підтвердило загибель 8 983 і поранення 15 442 цивільних людей в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. Такими є дані організації від 24 лютого 2022 року до 4 червня 2023-го. В ООН наголошують, що реальне число загиблих є значно вищим.
