Чому кінострічку «Юрик» про події у Маріуполі розкритикували маріупольці, і як на це відповіли творці фільму? Що найбільше обурило жителів міста, які були там під час блокади? Чи варто знімати художні фільми про війну до її закінчення, і які історії можуть схвально сприйняти глядачі? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- 24 серпня в ефірі телеканалу СТБ відбулася прем’єра фільму «Юрик. Дорога, не торкаючись землі». Його автори презентували як заснований на реальних подіях. Це проєкт спільного виробництва, який на замовлення СТБ створили український продакшн OsnovaFilm та естонський телеканал ETV (ЕТеВе).
- Стрічка розповідає історію 11-річного маріупольця Юрія, який внаслідок агресії Росії втратив свого батька, сестру та дідуся. Обстрілами російських військових була знищена квартира, де жила родина хлопчика. Мати хлопчика вмовляє його виїхати з Маріуполя разом з волонтерами, оскільки вона не може залишити лежачу бабусю.
- Фільм отримав низку критичних зауважень з боку маріупольців, які були присутні у місті під час блокади. Глядачів обурила, зокрема, наявність у персонажів фільму світла, води, зв’язку та здатність вільно пересуватися Маріуполем, чого не було у місті. Також у стрічці показана сюжетна лінія про евакуацію, яку начебто організувала ОБСЄ, якої у Маріуполі також насправді не було.
«Зняли з показів»
Депутат Маріупольської міської ради Дмитро Забавін 1 вересня звернувся до Міністерства культури й інформаційної політики та Ради національної безпеки і оборони (РНБО) з проханням перевірити «всі обставини та факти фільму на предмет порушення законодавства». Депутат також закликав тих маріупольців, яких обурило викривлення у фільмі «Юрик» подій весни 2022 року, надсилати власні звернення до Мінкульту.
Виконувач обов’язків міністра культури та інформполітики Ростислав Карандєєв відреагував на дискусію навколо воєнної драми «Юрик». У коментарі «Суспільне Культура» він наголосив, що «відомство не є замовником у виробництві стрічки та не фінансувало її».
«Мистецтвознавча оцінка будь-якого фільму є суб’єктивною, і її варто залишити кінокритикам», – зазначив посадовець.
Він також додав, що позначка «засновано на реальних подіях» не регламентується законодавством. Така характеристика є правом авторів стрічки.
Компанія OsnovaFilm 1 вересня відреагувала на критику і відповіла, що «стрічка не є хронікою подій». Фільм є «виключно художнім та не претендує на відображення реальної трагедії, яку вчинили російські війська у Маріуполі», написали творці фільму на сторінці у фейсбуці OsnovaFilm.
Пізніше, 5 вересня, у продакшні також зазначили, що визнають «невідповідність елементів сюжету фільму реальності». Стрічку доопрацюють – у ній з’явиться документальний постскриптум, а згадка про реальні події буде виключена. Також з фільму видалять згадку, що це був саме Маріуполь та приберуть назви місії евакуації, які не відповідали дійсності.
Телеканал СТБ 5 вересня на своїй сторінці в інстаграмі повідомив, що вилучив з показу на всіх ресурсах поточну версію художнього фільму «Юрик» і доручив виробникам внести значні зміни. У повідомленні телеканалу сказано, що художні переосмислення не можуть викривляти правди про масштаб наслідків російської агресії, а відображення реальності має бути чутливішим і більш вивіреним з точки зору фактчекінгу.
Що обурило маріупольців?
Директор Маріупольського телебачення Микола Осиченко розповів «Новинам Приазов’я», що саме обурило його та інших маріупольців під час перегляду фільму.
«Найбільше людей, маріупольців, які пройшли пекло, обурило те, що у фільмі такою товстою червоною лінією проведена лінія ОБСЄ. Наче автівки ОБСЄ їздили по Маріуполю, автівки ОБСЄ агітували людей про виїзд, вони розповідали про «зелені коридори». Але цього не було. ОБСЄ покинуло місто до 24.02.22. Потім показано, що ОБСЄ на якомусь автобусі вивозить людей, жінок та діточок. Такого не було також, тому що всі маріупольці евакуювалися самотужки. Ніхто не допомагав, а тим паче ОБСЄ. Ще було дуже багато таких нестиковок, як то наявність мобільного зв’язку, його не було. Жінці змогли додзвонитися у підвал з Естонії – це нісенітниця. Наявність води, наявність їжі, наявність ліків. Три людини у підвалі – це нонсенс, тому що людей там було завжди дуже-дуже багато», – зауважив він.
Медійник зазначив, що таке відображення подій у фільмі вигідне для Росії й пояснив, чому так вважає.
Це дуже-дуже погано – перекручування історії. Цей фільм зіграв на руку окупантам
«Його бачать люди в Естонії, в Іспанії, в Італії, десь ще. Тобто вся Європа зараз може складати своє враження про події у Маріуполі саме за цим фільмом. І це дуже погано, тому що цей фільм перекручує історію в тій лінії, що якщо події фільму мали місце, то ми розуміємо, що тоді маріупольців евакуювало ОБСЄ. Тоді ті події, які призвели до гибелі десятків тисяч мирних мешканців міста, в Гаазькому трибуналі не будуть вважатися геноцидом, а це будуть бойові дії. Тому що за фільмом виходить так, що маріупольці мали можливість виїхати, але чомусь не виїжджали, чомусь вони вирішили лишитися в місті, чомусь вони вирішили гинути. І ось це дуже-дуже погано – перекручування історії. Цей фільм зіграв на руку окупантам», – вважає він.
Мають право на життя лише документальні відео та кіно
Те що, стрічку видалили з усіх ресурсів, сталося завдяки реакції маріупольців, впевнений Осиченко. На його думку, художні фільми про події, пов’язані з війною та окупацією, поки не на часі.
«Важливо, щоб цей фільм не плював в обличчя маріупольцям і не плював на могили тих маріупольців, які не вижили. Я б радив до закінчення війни, до деокупації міст не чіпати їх. Мають право на життя лише документальні відео та кіно», – вважає Осиченко, зауваживши, що до створення кіно про Маріуполь мають бути причетні ті люди, хто там був.
«Світ має знати реальну картину»
Волонтерка із Запоріжжя Олена Ярошенко, яка подивилася фільм «Юрик», зазначила, що їй сподобалася гра акторів і те, що стрічка «зачепила емоційно». Втім, її не можна подавати як засновану на реальних подіях, вважає волонтерка.
«Жодного разу не назвати, хто ці люди, які вбивали їх, жодного разу не сказавши назву країни, яка захопила їхнє місто. Нащо ви це зробили? Мені здається, що використали цих акторів, дійсно гарних акторів, які виклалися на всі сто. Вони дійсно гарно зіграли, цей хлопчик просто неймовірний. Сльози були у всіх, хто дивився оці останні кадри, бо це дійсно було боляче. Але не треба тоді називати, що цей фільм зроблений на реальних подіях. Бо це не реальні події», – наголосила вона.
Фільми про такі події потрібні і їх варто знімати, переконана волонтерка. Але вони мають бути правдивими.
«Я пам’ятаю людей, які виїжджали на простріляних машинах. До нас до Хмельницького приїхала машина з Маріуполя і ця автівка була, як решето. Все місто приходило дивитися на цю автівку і на людей, які змогли вижити у цій автівці. І розумієте, показувати цей автобус якій збирав по всьому місту людей, це дійсно знущання з тих людей, які це жахіття пережили», – вважає вона.
Світ має знати реальну картину того, що відбувається в Україні під час війни, і такі стрічки, як «Юрик», можуть полегшувати сприйняття реальних подій, каже волонтерка.
Це повинна бути правдива інформація, якою страшною вона б не була
«Я розумію, що для деяких людей фільм «Юрик» і той був відвертістю, бо для них це був жах. А якщо б вони побачили, що було насправді, то, я думаю, що вони посивіли б і вони б не спали тижнями, перетравлюючи цю інформацію. Але це треба знімати. Я дуже хотіла б, щоб наші кіноматографісти зняли ці фільми і про Маріуполь, і про Бахмут, і про Запоріжжя, про кожне місто, кожну подію цієї страшної війни, але це повинна бути правдива інформація, якою страшною вона б не була», – підкреслила Ярошенко.
«Відчували зовсім інше»
Ще одна жителька Маріуполя, з якою «Новини Приазовʼя» поспілкувалися про фільм «Юрик», Аліна Горгуль, розповіла, що її обурили коментарі у соцмережах від жителів інших країн, які писали, що у Маріуполі все було начебто не так погано, як про це розповідали у новинах.
Ми відчували зовсім інші емоції, ми бачили смерть, понівечені тіла, ми були в блокаді
«Це дуже сильно тригерить маріупольців, тому що ми відчували зовсім інше. Ми відчували зовсім інші емоції, ми бачили смерть, понівечені тіла, ми були в блокаді. В принципі цим все сказано. Не показується, що маріупольці виїжджали через такі обстріли, не тому, що був «коридор», було ОБСЄ, а, тому що ми вірили, що ми можемо виїхати. Ми проїжджали близько 30 блокпостів. Особисто я з родиною до Запоріжжя діставалася 2 доби, через велику кількість блокпостів, де стояли не тільки якісь російські солдати, стояли «кадирівці», стояли взагалі незрозуміло хто. Це було не так просто. Тому що перевіряли, тому що роздягали людей, кого хотіли, роздягали, і жінок похилого віку, і молодих. У фільмі цього немає», – згадує події минулого року співрозмовниця.
Жінка каже, що у фільмі зовсім оминули інформацію про те, хто блокував Маріуполь, хто його обстрілював і через кого люди опинилися в такій ситуації.
«Продають сльози»
Якщо прибрати з фільму «Юрик» згадку про Маріуполь, це зніме певну напругу, але не вирішить його проблему, вважає письменник і кінодраматург Андрій Кокотюха.
Продають сльози, продають оце штучне нагнітання
«Автори фільму «Юрик» продають сльози. Вони продають оце штучне нагнітання. Я бачу цей фільм, там нічого не відбувається. Перші пів години взагалі показано якийсь підвал і нещасних людей. Продаж сліз, продавання горя людського, спекуляція на трагедіях, спекуляція на тому, що немає світла в кінці тунелю, це не лише ознака українського телевізійного кіно нинішньої доби. На цьому взагалі будувався весь український контент, створений Україною ще до часів Майдану», – сказав він в коментарі «Новинам Приазовʼя».
«Я як кінодраматург, скажу, що новину екранізувати неможливо. Історія про хлопчика, який із Запоріжжя сам без батьків дістався до кордону із Словаччиною, вона вкладається в три абзаци. Щоб наповнити ці три абзаци історією, змістом, обов’язково треба щось вигадувати, щось придумати, щось притягувати за вуха. І художньої правди від цього все одно не дочекаєшся, буде не художня вигадка, а художня брехня в такому випадку», – зауважив Кокотюха.
Драматург вважає, що зараз кіномитцям варто звертати увагу й екранізовувати реальні історії, що так чи інакше пов’язані з перемогами над Росією.
Нам потрібні героїчні історії, які якщо є сльози, то сльози не горя, а сльози радості
«Я противник того, щоб зараз знімали комедії, але телевізійники вимагають комедій. Ну які комедії під час війни? Воєнні комедії. А які це можуть бути воєнні комедії, комедії або мелодрами, щоб поржати й поплакати? Є ресурс на екранізацію, будь ласка, повно героїчних історій, повно історій наших перемог. За останні 1,5 роки війни можна знайти героїв, які проходили через пекло, втрачаючи своїх побратимів, але виходили всякий раз переможцями. Нам потрібні герої в хорошому сенсі, без пафосу, героїчні історії, які якщо є сльози, то сльози не горя, а сльози радості, сльози гордості за наших героїв, які в абсолютно нелюдських умовах здобувають перемогу над ворогом», – пояснив кінодраматург.
«Новини Приазовʼя» зверталися до команди авторів фільму «Юрик» із пропозицією прокоментувати зауваження, з якими вони стикнулися. Втім, від коментарів вони відмовилися.
- Маріуполь був захоплений російськими військами у травні 2022 року після майже трьох місяців запеклих боїв. За цей час у місті було зруйновано значну частину будинків та інших об’єктів. Точна кількість загиблих невідома – оцінки варіюються від кількох тисяч до кількох десятків тисяч.
- Україна й міжнародні правозахисні організації звинувачують Росію у численних скоєних у Маріуполі воєнних злочинах. Серед них – обстріл пологового будинку й удар по Драматичному театру, де ховалися люди. Міноборони Росії називає ці звинувачення «фейками».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря.
Управління верховного комісара ООН із прав людини підтвердило загибель 9 511 і поранення 17 206 цивільних людей в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. Такими є дані організації від 24 лютого 2022 року до 27 серпня 2023-го.
Україна стверджує, що станом на ранок 9 серпня 2023 року внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів: 503 дитини загинули та понад 1117 отримали поранення різного ступеня тяжкості.
