Вʼязні, завербовані російським міністерством оборони на війну проти України, гинуть у середньому на місяць раніше, ніж під час вербування, яке свого часу здійснювало угруповання ПВК «Вагнер», ідеться у розслідуванні російської служби Бі-Бі-Сі.
«Вагнерівці» вербували увʼязнених з червня 2022 року до січня 2023 року, надалі ці повноваження отримало міністерство.
Умови вербування до ПВК «Вагнер» передбачали два тижні навчання і згодом ще пʼять з половиною місяців на передовий в обмін на свободу та зняття судимості.
З вересня 2023 року засуджений, який їде на війну з колонії, отримує всі пільги, як у військовослужбовців-контрактників, та умовне звільнення. Натомість контракт увʼязнених із армією тепер став фактично безстроковим — до кінця бойових дій, як і в мобілізованих осіб.
Журналісти відібрали 1040 некрологів із понад девʼяти тисяч повідомлень про загибель вʼязнів на фронті. 540 загиблих служили у ПВК «Вагнер», 500 – у підрозділах «Шторм» міністерства оборони РФ.
Аналіз зібраних даних показує, що половину увʼязнених, завербованих військовим відомством, було вбито впродовж восьми тижнів після приїзду на фронт. У «вагнерівців» половина бійців загинула за три місяці на фронті. У середньому під час існування ПВК «Вагнер» увʼязнені могли залишитися живими на місяць довше, зазначають журналісти.
Однією з причин того, що увʼязнені, набрані міноборони, гинуть швидше, ніж завербовані ПВК «Вагнер», може бути брак підготовки, йдеться у розслідуванні. Журналісти встановили, що понад десяток засуджених зі «Шторму» були вбиті саме в перші два тижні після відʼїзду з колоній, тобто в період, коли їм обіцяли навчання на тренувальному полігоні. У ПВК «Вагнер» такі випадки невідомі.
Міноборони після вербування передає увʼязнених угрупованням «ЛНР» та «ДНР», які не забезпечують новобранців аптечками, саперними лопатами чи справними автоматами. У ПВК «Вагнер» рівень оснащення був відчутно вищим.
Із 50 тисяч встановлених поіменно російських втрат в Україні загинули 9,2 тисячі вʼязнів. Це найбільш масова група порівняно з мобілізованими, добровольцями та кадровими військовими. Реальні втрати, ймовірно, суттєво вищі, оскільки засновник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин оцінював ці втрати лише під Бахмутом у 22 тисячі осіб.
