В Україні висловили подяку депутатам німецького Бундестагу за визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом українського народу. Історики, з якими спілкувалось Радіо Свобода, високо оцінили рішення Німеччини і висловили переконання, що на це рішення Берліну остаточно вплинула агресія Росії проти України і загальний перегляд Німеччиною своєї східної політики, де раніше перше місце посідала Росія. Також рішення Німеччини може послужити каталізатором і для інших країн щодо визнання Голодомору геноцидом.
Володимир Зеленський в твіттері подякував Німеччині за визнання Голодомору геноцидом, назвавши це історичним рішенням. «Правда завжди перемагає», – написав він.
Бундестаг проголосував за резолюцію щодо визнання Голодомору, яку подали три партії з урядової коаліції, а фракції двох опозиційних партій 30 листопада теж підтримали це рішення.
Німеччина була з тих країн, які складно сприймали тезу про те, що Голодомор мав саме характер геноциду
Резолюція Бундестагу каже, що «масові смерті від голоду не були результатом поганого врожаю; політичне керівництво Радянського Союзу під керівництвом Йосипа Сталіна було відповідальне за них». Також резолюція зауважує, що «вся Україна була охоплена голодом і репресіями, а не лише зерновиробничі регіони».
Резолюція також вказує, що, з погляду сьогоднішнього дня, «історичне і політичне визначення (Голодомору) як геноциду є явним. Німецький Бундестаг поділяє цю оцінку».
«Це дуже важливе рішення, по-перше, тому, що це зробила Німеччина, бо вона була однією з тих країн, які достатньо складно сприймали тезу про те, що Голодомор українського народу 1932-33 років мав саме характер геноциду. В силу різних причин, але багаторічні зусилля української держави на переконання Німеччини визнати Голодомор геноцидом до останнього не приносили успіху. Але ось нарешті таке рішення від німецького парламенту ми отримали», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода історик Сергій Рябенко, який зараз воює в лавах ЗСУ.
Депутат Бундестагу Робін Вагенер з партії «Зелених» сказав у виступі, що «жахіття» Голодомору мали витоки в Кремлі, де «диктатор вдався до жорстокого рішення покарати через примусову колективізацію і викликати голод».
«Паралель з сьогоднішнім днем неможливо не помітити», – додав німецький депутат.
Радко Мокрик, історик з Карлового університету в Празі, каже, що саме війна поклала край «німецькій нерішучості».
«Звичайно, традиційні російські впливи – зокрема в німецькій політиці, це й різнопланова співпраця на всіх можливих рівнях. І очевидно, що фактичне засудження радянських злочинів – це вже викликає обурення в Росії, де вже засудили це як недружній крок (з боку Німеччини). Тому це теж гальмувало визнання Голодомору геноцидом раніше», – каже Радко Мокрик в інтерв’ю Радіо Свобода.
Фактичне засудження радянських злочинів – це вже викликає обурення в Росії, де вже засудили це як недружній крок з боку Німеччини
«Німеччина до повномасштабного російського вторгнення все ж намагалась певним чином в питаннях історичної пам’яті, що називається, не дратувати Російську Федерацію. Але ми знаємо, що Москва як не визнавала, так і не визнає геноцидного характеру Голодомору, вона не визнає сам факт злочину Голодомору. В Росії і політики, і багато істориків розповідають казки про те, що всі голодували, що був там якийсь неврожай і що українці, мовляв, самі винні», – пояснює Сергій Рябенко в інтерв’ю.
За його словами, через факт повномасштабного вторгнення Росії «Німеччина побачила, що собою являє теперішня Росія як держава-агресор – це теж вплинуло на німецький політикум і на ухвалене рішення».
Ще один момент, на який звертають увагу історики-співрозмовники Радіо Свобода, є те, що Німеччина має глибоко вкорінене почуття вини за Голокост й інші злочини нацизму середини 20-го століття.
Якщо Україні вдалося знайти аргументи, щоб переконати німецький політикум, то такі аргументи можуть бути знайдені й для інших країн
«Будь-яку політику пам’яті, історичної пам’яті Німеччина треба сприймати крізь призму Другої світової війни і Голокосту. Це почуття вини, підкреслення своєї вини за злочини нацизму. Голокост відігравав і відіграє в пам’яті Німеччини головну роль. Тому визнання Голодомору геноцидом фактично ускладнювалось тим, що інший злочин таким чином визнається на рівні Голокосту», – пояснює історик Радко Мокрик.
Співрозмовники Радіо Свобода кажуть, що Україні та її посольству в Ізраїлі варто працювати активніше, аби переконати й державу Ізраїль теж визнати Голодомор.
Також голосування за резолюцію в німецькому парламенті може спонукати й інші країни активніше визнавати Голодомор 1932-33 років геноцидом, кажуть історики.
Зараз Голодомор геноцидом визнали, окрім України та Німеччини, також Австралія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Грузія Угорщина, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, США та Ватикан.
Рішення Німеччини – це страшенно важливо. Бо Німеччина – попри всю свою нерішучість – це визначальний геополітичний гравець
В кінці листопада цього року також до цих країн приєднались Нідерланди, Ірландія, Молдова та Румунія. Раніше цього року Чехія теж визнала Голодомор геноцидом. «Актом винищення» українців назвали Голодомор Аргентина, Чилі, Іспанія та інші.
«Якщо Україні вдалося знайти аргументи, щоб переконати німецький політикум, я думаю, що такі аргументи можуть бути знайдені, щоб переконати владу й інших країн, щоб ухвалити аналогічне рішення», – каже історик Сергій Рябенко.
А Радко Мокрик зауважує: «Рішення Німеччини – це страшенно важливо. Бо Німеччина – попри всю свою нерішучість – це визначальний геополітичний гравець. І тому важливо, що саме вони визнали Голодомор геноцидом. Визнання Німеччиною важливо не просто самим фактом, а тим, що це буде імпульсом для всіх інших держав. Коли це зробила Німеччина, тоді можна розраховувати на ширше визнання й іншими країнами».
