Нові захоплені села, полонені російські військові та угода з Пригожиним. Російські повстанці, що взялися за звільнення сусідньої країни від путінської диктатури, оголосили про повний контроль над Новою Таволжанкою –це передмістя Бєлгорода. Щоб обмінятися полоненими та ідеями щодо майбутнього, запросили до себе на зустріч губернатора В’ячеслава Гладкова.
Водночас в іншому крилі партизан – легіоні “Свобода росії” – зажадали діалогу з ватажком ПВК “Вагнер”. Мовляв, лише він іде на контакт і готовий домовлятися. З останніми подіями з Бєлгородщини – Анна Басова.
Про повний контроль над селищем Нова Таволжанка Шебекинського району Бєлгородської області бійці Російського добровольчого корпусу заявили ще вчора. І щоб не бути голослівними, вкотре підтвердили власні слова відеозверненням.
Денис Капустін, командувач Російського добровольчого корпусу:
Хочу нагадати всім росіянам – це не якесь закинуте село, а населений пункт із 5-ма тисячами людей. Зараз він порожній, тут перебувають лише бійці Російського добровольчого корпусу. Іншої влади в цьому регіоні немає.
Потому втрату населеного пункту визнала й поки що офіційна російська влада – в особі губернатора В’ячеслава Гладкова. Його повстанці кликали напередодні на розмову – і не тільки.
Я пропоную вам обміняти цих полонених всього-на–всього на пару хвилин спілкування з вами в храмі, без зброї та солдатів. Обміняємо їх просто на можливість поспілкуватися з вами про долю росії, про ту непотрібну криваву війну, що ведеться вде півтора року – і яка тепер перекинулася на територію нашої з вами батьківщини.
Попервах той начебто погодився – хоча й засумнівався, що полонені, про яких говорили повстанці, досі живі. Та зауважив – за своїх готовий ризикнути. Й навіть гарантувати бійцям РДК безпеку – заради визволення російських солдатів.
В’ячеслав Гладков, губернатор Бєлгородської області:
Щодня від рук цих фашистів гинуть мирні жителі, зокрема, Бєлгородської області, ховаємо щодня. Скалічені діти, вбиті пенсіонери – ось що залишається після них. Єдине, що мене утримує від переговорів із ними – це наші хлопці, які знаходяться в їхніх руках.
У призначений час Гладков до храму не прийшов – і своїх хлопців на спілкування з партизанами не виміняв.
Якщо губернатор не контролює ситуацію в регіоні та не знає, скільки ваших хлопців нині в нашому полоні, ми спілкуватимемося з тими, хто ухвалює рішення в москві. А долю цих хлопців ми вже вирішили. Вони будуть передані українській стороні для процедури обміну.
Інша гілка того ж повстанського руху – легіон “Свобода росії” – вирішили покликати на обмін полоненими ватажка “вагнерівців” – Євгена Пригожина. Тим паче, що в того є ким поторгуватися – напередодні бійці ПВК взяли в полон командира 72-ї бригади збройних сил рф підполковника Романа Венівітіна. Той – як стверджує – був напідпитку, тому відкрив вогонь по вагнерівцях, які на виході з Бахмута розміновували собі шляхи відходу. Заміновані, до речі, начебто за наказом російського ж Міноборони.
Ми чули про вас, Євген Вікторович, що ви казали, буцімто навіть до ворога слід ставитися з повагою. І ми вважаємо, що ви та сама людина, з якою можна розмовляти й домовлятися. Ми пропонуємо вам обміняти підполковника Романа Венівітіна на бійців російської армії та прикордонників, які нині у нас в полоні. Обмін пропонуємо без будь-яких додаткових умов – і це має стати гарантією того, що росіяни не проливатимуть кров росіян.
І поки три різні армії розбираються, хто кому і що винен, цивільне населення буремної Бєлгородщини не знає, куди податися. Групу школярів разом із педагогами вивезли до тимчасово окупованого Криму – начебто на оздоровлення.
Микита Дудніков, житель Бєлгородської області:
Я приїхав із Бєлгородської області, район Нікольський. Там ще більш-менш, але теж бувають прильоти, обстановка що далі, то гірше.
Більшість же шукає прихисток у найближчому обласному центрі – Бєлгороді. Тут стихійно облаштували кілька центрів прийому переселенців, встановлюють ліжко-місця, реєструють усіх охочих і роздають гуманітарну допомогу. Коробки вже встигли обклеїти відповідними символами.
І поки одні щиро сподіваються на перемогу у так званій спєцапєрациї, інші відчайдушно намагаються привернути увагу можновладців.
Тетяна Кожелєва, переселенка з Шебекінa:
Не віриться, що не повернемося – раз. А по-друге, є образа за нашу Бєлгородську область, яку не захищають. Ось що прикро – нас б’ють, а ми посміхаємося.
Надія Отставна, переселенка з Шебекінa:
Звертаюся до нашого уряду, до пана путіна – зверніть на нас увагу! Ми втратили все, жителі міста Шебекіна. Ми втратили навіть надію на будь-щприблизно.
Звичні кремлівські бравади про “все йде за планом” із Бєлгородщиною не спрацювали. Сказати же щось більше у москві не можуть. І воліють відмовчуватися.
Тарас Загородній, політолог:
І це шок для росіян. Тому що у них немає протидії. Вся їхня вертикаль побудована на брехні. Якщо ти будеш визнавати, що на автентичній території росії вже діють загони, то це порушує взагалі довіру до путіна. Він же росіянам обіцяв, що війни не буде. Він же обіцяв, що безпека буде в країні. А тепер цього нічого немає. Тому вони в шоці. Тому вони в шоці і не знають, що робити.
Ще одна причина для шоку, на думку оглядачів – дзеркальність ситуації. Від початку збройної агресії на Донбасі й аж до початку повномасштабного вторгнення кремль постійно закликав Київ сісти за стіл переговорів із представниками так званих ЛДНР. Нині же українська влада – написав у Твіттері радник голови Офісу президента Михайло Подоляк – хоч і заперечує свою причетність до російських повстанців. Але закликає припинити вогонь на Бєлгородщині та почати розмовляти з РДК.
