Битва за Бахмут. Збройні сили України перейшли з оборони в наступ. Є успіхи на певних ділянках. Водночас, у ЗСУ зазначають: про контнаступ поки не йдеться. Ігор Левенок розкаже докладніше.
Фронт під Бахмутом. Градус напруги піднімається. Українське військо атакує!
– Працюватимуть далекобійними зарядами…
– На війні виграє не сильний, на війні виграє хитрий, хто хитріший…
Як відбуваються штурми ворожих позицій? Робота групи вогневої підтримки нашої піхоти!
– Бої відбуваються запеклі, тривалі по кілька годин і коли ми читаємо у штабних зведеннях, що наше військо просунулося вперед на кількасот метрів, то треба просто усвідомлювати якою ціною армійцям даються ці метри…
Бахмутський напрямок. Його північний фланг. Ділянка фронту, де ЗСУ перехопили ініціативу. Штурмові операції тривають чи не щоденно. Наші військові поступово відбивають у ворога стратегічні позиції і займають панівні висоти.
Олександр, військовослужбовець 30-ї ОМБР:
Єслі місяців два назад чи три під Красною горою нам приходилося відступати, то зараз навпаки ведемо наступальні дії і ми підтримуємо піхоту. Головне, щоб мін побільше було і снарядів, щоб ми більше виконували свою роботу.
Це саме той випадок, коли хлопці просять побільше роботи. Бійці заряджені мотивацією. Окупанти принесли горе в родину кожного із них. Олександр – з Охтирки.
– Вікна вдома повилітали, двері в хату залізли, профнастил був такий, то його зімяло… З Охтирки їм привіт…
– Воюємо і будемо гнати їх аж поки не виженемо… В любий момент може поступити команда “до бою”…
Киянин Ярослав до двадцять четвертого лютого працював менеджером в столичному офісі. Війна докорінно змінила його долю. Ховатися від армії не став.
Ярослав, військовослужбовець 30-ї ОМБР:
Повномасштабна війна коли розпочалася, мене мати розбудила, каже: “Поїхали на село”. Я кажу: “Що я там буду робити?” Приїхав брат, забрав мати, вони поїхали на село, а сам собі тихенько зібрався і у воєнкомат. І ось з перших днів…
А останні новини, про злодіяння на Херсонщині хлопцям тільки додали люті до ворогів.
Ну не зря їх терористами називають…Чекаємо команди.
Олександр, командир роти вогневої підтримки 30-ї ОМБР:
Всі повинні готуватися, рано чи пізно перейти в наступ, від оборони в наступ, тим більше, що це наша земля і нам її треба забирати…
І команда “до бою” не забарилася.
Зараз в них буде робота, вони будуть прикривати нашу піхоту, яка висувається на штурм ворожих позицій…
Бійці хутко займають свої місця. Працюватимуть мінометом калібром 120 міліметрів. Треба підтримати вогнем наших штурмовиків.
Військові радять нам присідати, бути ближчими до землі, і якщо ворог почне бити у відповідь, то треба швиденько сховатися.
Незабаром стає відомий і результат роботи наших мінометників.
Товариші мої працювали по піхоті, а відпрацював по коректировщику їхньому…
Цими днями бійці тридцятої механізованої бригади добряче дали прикурити московитам. Чого вартий тільки ось цей сміливий штурм ворожих укріплень. Бійці на броні танка вриваються на позиції окупантів.
Український танк впритул розстрілює окопи росіян. А далі вже справа за піхотою, яка зачищає позиції ворогів.
Ось так метр, за метром наші армійці витискають ворога, хоча противник огризається. А бійці знову стають до бою. Аби наша піхота змогла закріпитися на нових рубежах.
