Розбиті в мотлох будинки, залишки понівеченої техніки на дорозі та важкий запах у повітрі – це дорога до звільнених під час літньої кампанії ЗСУ Макарівки, Старомайорського та Урожайного. Деокупацію Урожайного в Міноборони підтвердили 16 серпня, і наразі це останній зі звільнених населених пунктів на так званому Бердянському напрямку. Як вибивали війська РФ з Урожайного – морські піхотинці розповіли Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Урожайне в оточенні мінних полів
На цій ділянці фронту – на південь від Великої Новосілки вздовж річки Мокрі Яли – під час літньої кампанії Збройним силам України вдалося пройти приблизно на 10 кілометрів углиб російської оборони. Коли їдеш через ці руїни, розумієш, наскільки складними були бої. І тут досі небезпечно – лінія фронту близько.
Зупиняємось на околиці села Макарівка, звільненого у середині червня. Після деокупації Старомайорського та Урожайного, які розташовані геть поруч далі дорогою, тут стало набагато спокійніше. Але на горизонті видно дим і чутно вибухи – бої поруч з ними тривають.
Морські піхотинці 35-ї ОБрМП показують залишки патронів та тіла військових РФ.
А трохи далі – одну з їхніх знищених установок дистанційного мінування.
«Старомайорське було дуже важко [звільняти], тому що зі сторони Урожайного був вогневий контроль з боку ворога. А коли вже Старомайорське було наше, ми пішли на Урожайне», – каже морпіх Богдан.
Розповідає, що поля довкола Урожайного російські військові повністю замінували – і розчистити шлях було найважчим завданням.
Можна сказати, унікальна операція з розмінування, яка тривала два дні
«Ми там робили прохід один-другий, така, можна сказати, унікальна операція з розмінування, яка тривала два дні. Але подолали. Наші танкісти молодці – зайшли, відпрацювали, скинули те, що потрібно, розмінували територію, зробили нам ділянку, де може проїжджати наша броньована техніка Kirpi, і все – перші окопи вже були під нами, коли зайшла наша піхота», – переповідає деталі операції зі звільнення селища Богдан.
І додає, що ускладнює завдання зі звільнення населених пунктів зачистка прилеглої території.
«Це дуже багато посадок, і ширина цього фронту теж залежить від успішного виконання нашого завдання. Щоб наші вороги не могли ніяким чином взяти в кільце або з якоїсь сторони по нас вести вогневе ураження», – зазначає морпіх.
Читайте також: ЗСУ впритул підійшли до першої лінії оборони Росії: чого очікувати далі?
«Арта» працювала 24/7»
Донбас Реалії зустрілися з морськими піхотинцями, які брали участь у цих боях – перед їхнім черговим виїздом на бойове завдання.
Морпіх Микола був у штурмовій групі з 8 бійців, які першими зайшли до селища. Розповідає, що російські військові одразу почали працювати по них з міномета.
«Нам передали, де ймовірне розташування 2-3 кац…в, ми туди дійшли, там почалась стрілкотня. По нас прилетіло з міномета, і у нас троє, що першими йшли – 300-ті, отримали поранення. І ми там закріпились на тому місці, вивели хлопців на евакуацію, їх вивезли, і ми там закріпились, всю ніч сиділи», – розповідає Микола.
По нас прилетіло з міномета, і у нас троє, що першими йшли – 300-ті, отримали поранення
«А потім наказ був заходить в село. І ми потихеньку маленькими групами заходили в село», – продовжує розповідь про звільнення селища його побратим Денис.
Далі, каже Микола, вони отримали наказ штурмувати вулицю. Група дійшла до середини, зайняла там позицію. Через 6 годин їх замінила інша група.
«Арта» працювала 24 на 7, скільки ми там були. З першої секунди по нас сипали усім, чим тільки можна. І з дрончиків, і з міномета, і з літачків, і з усього, що тільки можна, били. Шукали, пересувалися короткими дистанціями, від хати до хати, від укриття до укриття – все як завжди. Кац…и все покидали та потікали з цього села», – переповідає морпіх.
Денис відверто каже – звільнення далося важко.
«Чесно, дуже важко. Ти ж не в обороні, ти наступаєш, а коли наступаєш – великі втрати. Ясно, що вони там вже засіли, щури, нормальні бліндажі [у них]. Важко, звісно, вибивати. Так, вони сци…ни, кидають все лахміття своє і тікають, але важко все одно. Так, повільно, але успіхи є», – пояснює боєць.
Читайте також: «Горіло добре». Як на Півдні артилерія морпіхів розчищає шлях піхоті
«Росіяни довбили по селищу без розбору»
Чим ближче до передової, тим більше донбаських полів у вогні. Розбитою дорогою Донбас Реалії їдуть на зустріч до ще одного учасника операції зі звільнення Урожайного – на Бахмутський напрямок. Анатолія з 38-ї ОБрМП ми знімали у травні минулого року під час навчань в одному із прифронтових селищ.
За цей рік він встиг повоювати у багатьох гарячих точках Донбасу. Не всі його побратими дожили до другої осені великої війни. Серед загиблих – «Каунас» та «Холодний».
«Єгор загинув в минулому році на штурмі Пісків. Побратим загинув, це мій земляк, він теж давав вам інтерв’ю минулого року, у нього був позивний «Холодний», загинув», – важко зітхаючи розповідає Анатолій.
За його словами, боєць загинув від осколкового поранення. Дівчина Єгора тоді була вагітна. Він мав три дочки і мріяв ще про сина.
«Зупинимо їх, відіб’ємо кожен шматочок нашої землі, відіб’ємо кожен сантиметр, це по-любому відіб’ємо. У них немає стимулу, в нас є стимул, ми захищаємо свою Батьківщину», – казав «Холодний» в інтерв’ю Донбас Реалії у минулому році.
Бої за Урожайне підрозділ Анатолія пройшов без втрат. Хоча, як і морпіхи з 35-ї бригади, називає операції зі звільнення села складною.
«Зараз там ландшафт дуже сильно змінився, тому що росіяни довбили по селу без розбору, по хатах мирних. Навіть там, де нас не було, вони просто крили», – каже Анатолій.
Його побратим Дмитро найбільшою складністю називає щільне замінування. Складною була і евакуація мирних жителів – їх в Урожайному лишалось багато. Після того, як морпіхи взяли його під контроль, Росія почала потужно обстрілювати селище. Чимало цивільних отримали поранення.
«Дуже важко відбувалася їхня евакуація – під постійними обстрілами артилерії, дороги постійно прострілювалися. Але на даний момент вже все добре, люди евакуйовані, тримаємо його поки що під своїм контролем і будемо рухатися далі», – каже Дмитро.
«Я просто роблю свою роботу»
Район Великої Новосілки ще називають Бердянським напрямком. Друга ділянка українського наступу – на Мелітополь, там, де нещодавно звільнили Роботине. Проте на Заході останнім часом звучить певна критика дій ЗСУ.
Зокрема, The New York Times, посилаючись на думку американських і західних офіційних осіб, писали про те, що головна мета наступу – знищити сухопутний коридор у Крим. Але замість того, щоб сконцентрувати сили для удару на Півдні, українська армія продовжує атакувати серед іншого на Сході, а саме під Бахмутом.
Читайте також: «Хочуть послабити головний напрямок нашого контрнаступу». Репортаж із передової на півночі Донеччини
На закиди західної преси щодо повільного просування ЗСУ чи «неправильної» тактики морпіхи реагують гостро.
«Я просто роблю свою роботу, а хто там що каже… Хай приїде зробить краще, покаже як це треба робити. Як вміємо, так і робимо. Як можемо, так і робимо. Викладаємось на повну, ризикуємо своїм життям і своїм здоров’ям… Може повернутись все так, що вже через місяць ми все це візьмем, а може й ні. Як воно і що піде… Мені здається, якби у нас було більше ракет, які далеко б’ють, які потужніші, то, звичайно, ми б дійшли до кінця цього літа, вже і Крим взяли б, і Азовське море, і Мелітополь, все б забрали», – каже морпіх з 35-ї Микола.
«Я б так відповів – хто хоче дуже сильно навчити всіх тактиці, будь ласка, приїжджайте до нас, приймайте участь і покажіть вже на ділі, як воно проходить насправді, а не по телевізору. Це не Call of Duty (культова комп’ютерна гра-шутер – ред.), тут режиму збереження у нас немає. Головне – зберегти особовий склад, а там все вийде», – своєю чергою каже морпіх Богдан.
ОСТАННІЙ ВИПУСК ТЕЛЕПРОЄКТУ ДОНБАС РЕАЛІЇ:
