Що відомо про катівні, які російські військові облаштували на правобережній Херсонщині під час її окупації? Що розповідають потерпілі від дій окупантів херсонці та їхні родичі? Чи відомо, хто катував жителів Херсонщини, і чи понесуть за це відповідальність усі причетні, зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
«Катували половину жителів Херсонщини»
Російські військові катували майже половину жителів Херсонщини, яких утримували у слідчих ізоляторах під час окупації міста, в тому числі заручники зазнавали сексуального насильства, йдеться у звіті, де проаналізовано 320 випадків затримання в Херсоні у більш ніж 35 ізоляторах.
Аналіз складений командою Mobile Justice Team, яка є частиною консультативної групи із розслідування злочинів Atrocity Crimes Advisory Group (ACA) за підтримки Великої Британії, ЄС і США. Група створена міжнародною юридичною фірмою та фундацією із захисту прав людини Global Rights Compliance для підтримки Офісу генерального прокурора України.
Регіональна менеджерка Global Rights Compliance Анна Микитенко у коментарі CNN, опублікованому 2 серпня, зазначила, що «крім покарання за військову службу херсонців або їхніх родичів, російські військові здійснювали покарання насправді за громадянство України».
У звіті сказано, що принаймні 36 постраждалих згадували про використання електричного струму під час допитів російськими охоронцями. Інші жертви згадували про погрози обрізання статевих органів і принаймні одна жертва була змушена стати свідком зґвалтування іншої затриманої.
Російські військові повсякчас використовували задушення, застосування водних тортур, жорстоке побиття та погрози зґвалтування
Що стосується чоловіків, то «більша частина злочинів – це сексуальні тортури, тож це є формою покарання за те, що вони – українці, і не дозволить їм мати дітей», додала Микитенко. У звіті додається, що «російські військові також повсякчас використовували задушення, застосування водних тортур, жорстоке побиття та погрози зґвалтування».
Адвокат Вейн Джордаш, співзасновник Global Rights Compliance, додав у звіті, що «тактика тортур і сексуального насильства, яку прокуратура виявляє в ізоляторах ув’язнення в Херсоні, свідчить про те, що план Путіна знищити українську ідентичність включає низку злочинів, що нагадують геноцид».
При цьому, як пояснила Анна Микитенко, попри ознаки геноциду, довести цей злочин проти людяності може бути непросто, адже в такому випадку потрібно довести умисел.
«Де закатовані тіла, невідомо»
Центр прав людини Zmina 31 серпня повідомив, що під час окупації села Біляївка Бериславського району Херсонської області російські військові протягом п’ятьох місяців незаконно утримували та катували щонайменше 20 місцевих жителів. Катівню розташували у місцевій школі. Четверо з цих людей померли: двоє – у катівні, ще двоє – після звільнення.
Координаторка Центру Єлизавета Сокуренко зазначила, що правозахисники опитали 12-х постраждалих, п’ятьох їхніх родичів та свідків. Вони розповіли, що до цієї катівні російські військові, а також бойовики незаконних формувань «ЛДНР» привозили людей з навколишніх сіл. Більшість затримань супроводжувалася фізичним насильством та погрозами. Основна причина, через яку їх затримували, – закиди у коригуванні вогню та співпраці зі Збройними силами України.
Правозахисниця також додала, що тіла двох загиблих у катівні чоловіків російські військові вивезли у невідомому напрямку, обидва чоловіки перебувають у статусі зниклих безвісти. Їхні рідні шукають тіла або будь-яку інформацію щодо їхнього можливого місцеперебування.
«Затримували невипадкових осіб»
Юридична радниця компанії Global Rights Compliance Ольга Котлярська розповіла «Новинам Приазов’я», що, на думку юристів, у Херсоні затримувалися невипадкові особи. Такі дії російських військових у цьому регіоні є частиною широкої системи утримань, яка була організована, спланована і продумана, вважає експертка.
Це могли бути люди, які мали українську символіку, це були волонтери, в певних випадках вчителі й медики
«Величезну частину встановили або чинні військовослужбовці, або ветерани, або родини, місцеві лідери громади, які могли забезпечувати організацію життя громади, підтримку життєдіяльності, це були журналісти, це були активісти. Коли я говорю про активістів, я маю на увазі лише осіб, які ходили на мітинги та показували свою проукраїнську позицію або іншим чином в соцмережах робили дописи. Це могли бути люди, які мали українську символіку, це були волонтери, в певних випадках вчителі й медики. Тобто, певні категорії осіб, які затримувались не просто так, а з огляду на їхню певну функцію і на певні можливо побоювання, або з розрахунку на те, який вплив вони мають на місцеву громаду», – пояснила вона.
Тортури здійснювалися у всіх катівнях правобережної Херсонщини на майже регулярній основі, каже юристка. За її словами, найпоширенішою практикою було катування струмом.
«У випадках, коли ми говоримо про сексуалізоване катування – застосування струму до геніталій. Окрім цього, були інші практики катування водою, позбавлення сну, удушення. І загалом можемо говорити про те, що потерпілі та свідки говорили про неналежні умови утримання в цих місцях», – переказує Котлярська.
Деяких затриманих російські військові відпускали, деяких забрали з собою при відході з правобережної Херсонщини, зазначила експертка. За яким принципом діяли окупанти, невідомо.
За її даними, були особи, яких переміщували між місцями утримання – між правим та лівим берегом області.
«І це ще один такий індикатор того, що ці місця утримання були пов’язані певним чином між собою, існувала певна структура. І також була третя категорія осіб, яких примусово перемістили або навіть депортували на територію Росії», – зауважила юристка.
Котлярська додала, що документувати такі злочини дуже важливо, оскільки це може допомогти визначити керівників середньої й вищої ланки, які причетні до затримань і катувань жителів Херсонщини.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Шумкова про полювання на колишнього політв’язня
Людмила Шумкова – жителька Херсону і тітка колишнього політв’язня Кремля, українського військового Олександра Шумкова. Жінка розповіла нам, що коли почалася окупація міста, вона розуміла, що російські військові, найімовірніше, прийдуть за адресою туди, де зареєстрований Олександр Шумков. Так, каже, і сталося.
У ворота в’їжджає машина з «Z». У мене було таке враження, що хтось на роботі повідомив
«Ми ще до повномасштабного вторгнення вже перебували в фільтраційних списках ФСБ РФ. І тому було зрозуміло, що прийдуть за адресою реєстрації як Олександра, так і нашої родини. Тому 24 лютого ми переїхали з постійного місця проживання в будинок друзів Олександра. Прийшли до нас саме за місцем реєстрації ще 12 квітня 2022 року і провели там обшук. Це ми вже після дізналися. Нам зателефонували сусіди. Продовжували вони пошук Олександра, пошук родини. Оскільки перед цим ще в березні я приходила на роботу для того, щоб змінити паролі на комп’ютері та забрати свої речі. Я там пробула хвилин 10 і на виході побачила, як у ворота в’їжджає машина з «Z». У мене було таке враження, що хтось на роботі повідомив», – розповіла жінка.
«Перекопали город»
Російські військові таки знайшли родину Шумкових і затримали Людмилу та її сестру 26 липня минулого року. За її словами, військові увірвалися в будинок, частина з них провела там обшук, а частина – «перекопали город».
Надягли в’язані шапки на голову, запхали у позашляховик й повезли
«З якою метою, я не знаю, оскільки це приватний будинок, там був невеличкий город. Можливо, там шукали зброю. Ще був сарайчик, такий невеличкий. Оскільки це будинок належав родині хлопця, який був повʼязаний з «Національним корпусом «Азов», звісно, там зберігалися плакати, газети. Взагалі якась вся така агітка «Азову». Вони (військові – ред.) все це знайшли, трясли перед очима, говорили про те, що всі тут – «фашисти», «нацисти». Потім нас з сестрою забрали, надягли в’язані шапки на голову, запхали у позашляховик й повезли», – згадує Шумкова.
Спочатку жінок утримували у будівлі Головного управління Національної поліції України Херсонщини, яка розташована на вулиці Лютеранській. Там вони провели 10 днів, де, за словами жительки Херсону, не було вікон, води, а замість туалету – відро.
«Приносили один раз на добу їжу. Один раз на добу виводили – навпроти нашої камери у туалет імпровізований, де теж не було каналізації, там теж був такий рукомийник, в який заливалася вода, і от з цього рукомийника вже вимивалися. Виводили й хлопців туди. Здебільшого там тримали чоловіків», – розповіла жінка.
«Катування 24/7»
У будівлі Нацполіції російські військові утримували херсонських тероборонівців і учасників бойових дій. Чоловіків катували дуже сильно, каже Шумкова.
Людину закатували до такої міри, що вона просто померла
«Ми постійно чули крики, постійно, це просто нелюдські крики були. І катування відбувалося 24/7. Одного дня практично перед тим днем, як нас переводили на ІТТ, скоріше за все, що людину закатували до такої міри, що вона просто померла. Тому що ми почули, що в одній з камер хлопці гучно стукають. Потім хтось з ФСБшників, охоронців спустився в цей підвал, запитали: «Хто там гучно стукає?». Вони були незадоволені. Хлопці повідомили, що тут людина не дихає. Потім ми бачили, як тягнуть мішок чорний по підлозі», – переказала події тих часів українка.
За її словами, також катували жінок-поліцейських. Зокрема, це відбувалося в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) у Херсоні, де потім перебували затримані родички Шумкова.
«Моїх співкамерниць дівчат, це були дві поліцейські, їх катували. Одну дівчину заливали водою і застосовували електрошокер, струмом катували. А іншу і били гумовим кийком, і заливали водою, і застосовували електричний струм. Там вони застосували всі методи, які могли», – каже жінка.
Російські військові постійно намагалися дізнатися будь-яку інформацію про місце перебування племінника Людмили Олександра Шумкова. Жінку відпустили 17 вересня, а її сестру – за тиждень. Вони змінили кілька адрес у Херсоні і дочекалися деокупації міста.
«Не годували по три дні»
Ще одну історію незаконного затримання розповіла жителька Херсону Ольга Кайова. Російські військові затримали її чоловіка – місцевого підприємця і волонтера – 5 серпня минулого року. Він разом з іншими волонтерами вивозив до Запоріжжя жителів Херсонщини, яким була необхідна медична допомога.
Зараз чоловіка звинувачують у «міжнародному тероризмі» й замаху на Кирила Стремоусова – місцевого окупаційного чиновника. Про його загибель у ДТП повідомляли минулого року.
«Вони вивозили людей до Запоріжжя на операції або якісь інші обстеження. Вивозили речі, допомагали людям. А назад вони возили гуманітарну допомогу, саме на товариство Червоного Хреста в Херсоні. Це були гуманітарні набори продуктові, ліки на лікарні, інсуліни возили. Тобто це все документовано, вони проїжджали позачергово з нашого боку і так само намагалися виїжджати позачергово з того боку», – каже жінка.
Про місце перебування свого чоловіка Ольга дізналася лише у січні цього року, коли з російського полону повернувся херсонець, який перебував з ним разом у камері.
Будь-хто, проходячи повз, міг оцю людину, яка прикута до решітки, просто бити
«Коли в Херсоні їх тримали в підвалі, то 5 діб мінімум над ними знущалися, катували. Там була, він казав, така решітка, до якої пристібали наручниками, й катували струмом. Також могли забути погодувати, годували або раз на день, або раз на два дні, а іноді на три. Тобто умови були нелюдські. Їх змушували співати гімн Росії, це в них (російських представників – ред.) розважальний захід такий. Каже: будь-хто, проходячи повз, міг оцю людину, яка прикута до решітки, просто бити. З ними також сидів хлопчик неповнолітній в камері, вони намагалися якось там його підтримати або підгодувати», – переказує Ольга свідчення херсонця.
З Херсонщини чоловіка перевезли спочатку до Сімферополя, а потім до СІЗО «Лефортово» у Москві. Жінка каже, що не має жодного документу по так званій справі чоловіка, адвокатка не надає цих документів, посилаючись на небезпеку. Засідання проходять у закритому режимі.
«Ми відсилаємо листи, вони доходять до чоловіка, він на них відповідає. Відсилаємо звичайною поштою Росії і посилки доходять. Він пише, що з усіх умов утримання в нього зараз найкращі. Є умивальник з гарячою водою, в камері їх двоє, є якась там кузня і що він не падає духом», – розповіла Ольга.
Про розслідування та суди
Адвокат, який працює з потерпілими від злочинів російських військових на Херсонщині, Юрій Білоус розповів «Новинам Приазов’я», що у деяких справах вже йдуть судові засідання проти осіб, які організовували катівні або затримували місцевих жителів.
«Незаконно затримували, поміщали їх у підвали, не годували, практично не давали води, звичайно ж, катували, забирали їхні гроші, коли приходили їх затримувати, забирали цінне майно, без будь-яких судових рішень, без будь-яких офіційних процедур. Це все є в матеріалах конкретних судових справ, те, що вже перевірило слідство, і прокуратура вже направила обвинувальний акт до суду. Тобто такі судові процеси з приводу тих людей, які організовували тортурні, наприклад, у Херсоні, і тих людей, які виконували накази ось цих організаторів, вони вже перебувають в українських судах», – каже Білоус.
Адвокат розповів, що зараз бере участь у засіданнях у справі, в якій фігурують 37 потерпілих і 9 підсудних. Є й інші справи, в яких майже 200 потерпілих від дій російських окупантів та тих, хто з ними співпрацював, каже Білоус.
«Наше слідство, наша прокуратура, тобто наша держава загалом докладає зусиль, щоб давати відповідь юридичного характеру», – зауважив адвокат.
Він зазначив, що такі судові процеси дуже важливі для людей, які постраждали в окупації.
«Ми пішли шляхом заочного процесу, пішли шляхом того, щоб заочно судити тих, хто там катував наших людей у Херсоні та в інших містах півдня. Результатом буде якісно проведений судовий процес, відповідно до стандартів правосуддя, та якісний вирок, який можна буде показати потерпілим, за який можна буде аргументовано відповідати, в тому числі спілкуватися із західними партнерами й потім пред’являти тим же росіянам. Тобто, наше завдання тут таке – провести якісний судовий процес, щоб ми не імітували правосуддя, а показали, що ми – не Росія. Ну і, звісно, для потерпілих це також важливо», – додав Білоус.
- У березні цього року у Mobile Justice Team повідомляли, що під час окупації Херсону у місті було близько 20 катівень. Фінансувалися вони Росією, їхньою роботою керував особисто окупаційний чиновник Володимир Сальдо. Він тоді відреагував на ці заяви та зазначив, що жодної катівні у Херсоні начебто не було і назвав інформацію про них «брехнею».
- Херсонська обласна прокуратура 3 липня повідомила, що скерувала до суду обвинувальний акт стосовно заступника начальника управління Росгвардії по Ростовській області, полковника поліції та ще трьох військовослужбовців Росії за фактом жорстокого поводження з цивільним населенням та інших порушеннях законів та звичаїв війни.
- Також 22 серпня відомство повідомило про підозру так званому «коменданту» російських окупаційних військ та його підлеглому «за катування та вбивства цивільних у Херсоні». Ідеться про заступника командира 22-го армійського корпусу берегових військ Чорноморського флоту Росії та підпорядкованому йому військовослужбовцю російських Збройних сил.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
