(Рубрика «Точка зору»)
Мова занурює у буття. Зі слів «я пам’ятаю» часто звучить не минуле, а вічність…
Я теж пам’ятаю.
Пам’ятаю, як на першому курсі одну з дисциплін у нас вів священник, який запропонував кожному написати питання до нього. Зібравши зі столів папірці, він раптом прочитав із одного з них: «Феномен Ігоря Козловського».
В аудиторії пролунав сміх, на що святий отець відповів:
– Ну, це ви, гадаю, самі зрозумієте з часом.
Не зрозуміли… Та й чи можна до кінця зрозуміти людину, яка на лекції з буддизму замість історії однієї із світових релігій читає хоку:
Над морем сутінки
І тільки голос качки
Як тьмяний проблиск
– Це все, що вам треба знати про дзен. Маячню для екзамену вивчите у підручниках.
І продовжив читати вірші.
Через десять років Ігор Анатолійович складатиме хоку в підвалі, після жорстких катувань. Чому? – Бо жив, як вчив.
Феномен Ігоря Козловського
Жодна зустріч із ним не бувала лінійною: залік міг супроводжуватись чайною церемонією або грою у скляні шахи однакового кольору, що в рази сильніше стимулювало мозок гравців.
Мій власний залік з ісламу розпочався та закінчився єдиним питанням: період правління династії Аббасидів. Я відповів, що забув точні дати, але можу багато чого розповісти про сам іслам – після чого просидів півтори години у його кабінеті, поки таки не згадав. Більше питань не було – і я отримав «відмінно».
Він на пам’ять знав Бгаґавад-Ґіту, а на лекцію про карма-йогу приніс чуже фото, з яким ходив між студентами – поки раптово не розірвав перед обличчям дівчат, чим викликав в них просто стогін:
– Тепер ви розумієте, що каже карма-йога про прив’язаність до речей? Чуже для вас фото ледь не призвело до інфаркту. А це просто картинка, до якої ви прив’язались за якихось пару хвилин.
Кулінарія, історія піратства, бойові мистецтва – це тільки перша літера А у списку того, що викладав Ігор Козловський поза академічним читанням.
Він об’їздив півсвіту, брав участь у релігійних обрядах африканських народів, американських індіанців, аборигенів Австралії…
Він був знайомий із Папою Римським Іваном Павлом ІІ та патріархом Константинопольським Варфоломієм, мав безліч звань та нагород, серед яких особливо пишався буддистськими чотками, які йому колись подарував в потязі в Індії один з її духовних лідерів.
До речі, щодо Папи…
Коли мене привели на допит до «МГБ» в окупованому Донецьку і я запитав у «адвоката», чи є шанси на швидке звільнення, той з гордістю відповів:
«У нас тут сидить один навіть із грамотою від Папи Римського – і те сидить вже рік!» – Відповів, навіть не розуміючи, про кого і кому це говорить.
Втім, арешт Ігоря Анатолійовича з обвинуваченням у «триманні гранати поміж книжками» – прямий наслідок не тільки його проукраїнської позиції в окупації, але й масштабу його постаті.
Люди, чиї імена зберігатиме лише історія воєнних злочинів, самостверджувались за рахунок того, що могли тримати Козловського в камері смертників, серед щурів.
Але вони не знали, що навіть там він читатиме лекції…, щоб зберегти в собі Людину – людину, яку його кати ніколи у собі навіть не віднайдуть.
Станіслав Асєєв – засновник Justice Initiative Fund, письменник, журналіст і блогер, колишній в’язень влаштованої Росією в окупованому Донецьку в’язниці «Ізоляція».
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
