Президент Росії Володимир Путін наказав збільшити армію країни на ще майже 170 тисяч людей. Ким і як збираються поповнювати війська РФ у 2024 році та чи оголосить Кремль ще одну хвилю мобілізації?
Проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» вдалося знайти людину, яка втекла з російської армії. При цьому, за його словами, він залишається патріотом своєї країни. Він розповів ексклюзивні подробиці і про службу, і про війну.
«Жоден солдат ніколи не буде думати про те, що він загарбник. Або про те, що йому треба когось дуже терміново вбити. Якщо він так думає, він помре. Ну, я переконаний у цьому. Ну це дурість. Коли ти військовий, коли ти солдат, треба думати насамперед про те, як прокачати свої військові навички. Більше думати нема про що. Там на кону стоїть життя твоє. Які загарбники? Ви розумієте, що цю війну почав не я, не він і не вона. Але хтось у ній братиме участь», – каже російський військовий Ігор, який втік з армії (у цілях безпеки співрозмовника – ми змінили його імʼя).
МОБІЛІЗАЦІЯ
Ігор жив та працював на хорошій роботі в Москві. Повістку отримав минулої осені. Розповідає, до армії пішов не з примусу. То був його усвідомлений вибір. Якщо вірити співрозмовнику Донбас Реалії, москвичів одразу на фронт не кидали. І в результаті з півтори тисячі мобілізованих – лише два десятки потрапили на передову до штурмового загону. І він у тому числі. Каже, за рік боїв його патріотизм нікуди не подівся, але, все ж таки, він звернувся до організації «Идите лесом», яка допомагає росіянам не брати участь у війні.
«Я пробув майже рік на території «ЛНР» (на окупованій частині Донеччини; «ЛНР» – угруповання, створене Росією у 2014 році, яке діє на окупованій частині Донецької області й визнане в Україні терористичним – ред.). Я був у штурмовому загоні. Я виїхав через ситуацію, що склалася, через те, яким чином велися бойові дії, насамперед через те, який відсоток втрат почав допускатися. Якщо раніше при штурмовому виході, коли я ходив у свої перші виходи, щонайменше 20% завжди цілими поверталися, то останні рази це було 5-10%», – розповідає Ігор.
2023 року Росія втратила у півтора рази більше військових, ніж за перший рік повномасштабного вторгнення в Україну. Такий висновок зробили BBC та «Медиазона», які підраховували загиблих із відкритих джерел. Точно їм вдалося встановити імена майже 40 тисяч бійців, убитих на фронті за два останні роки. За даними українського Генштабу за 32 грудня – втрати російської армії склали понад 359 тисяч осіб. В американській розвідці, на яку посилається Reuters, звучала цифра 315 тисяч убитих чи поранених. Група «Інформаційний спротив» нарахувала майже 39 тисяч конкретних загиблих, встановивши їхні імена. Щодо офіційних даних з російської сторони, влада РФ про загиюлих не звітує.
«Іноді ми зустрічаємо ситуації, коли відбувається велике знищення якогось окремого підрозділу, з якогось одного регіону, іноді навіть з одного міста і їх разом усіх було знищено. Отже, захоронення відбувається разом. Верифікована фіксація – 10-15 трун під час фото і відеозйомок на місцевому якомусь пабліку. Але загально ми розуміємо, що рота – це не 10-15 військовослужбовців або спецпризначенців. Це набагато більше. Це майже 80. Якщо у форматі техніки це може відрізнятися від верифікованої інформації в 2-3 рази, то у випадку з людським ресурсом це може бути 7-10 разів, на порядок відрізнятися», – каже військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
А ким же у російській армії замінюють ці втрати? Як розповідає наш співрозмовник, який втік з армії РФ, «крайніх мобілізованих, що вижили», доповнюють в основному контрактниками. Проте, в мережі багато підтверджень і тому, що прихована мобілізація в Росії триває. Облави на мігрантів, які нещодавно отримали російське громадянство, але не стали на військовий облік, відбуваються по всій Росії. Чи не щодня у зведеннях з мобілізації з’являється інформація про подібні рейди. Також, з 11 грудня в РФ набув чинності закон, що зобов’язує людину, яка має, з якоїсь причини, заборону на виїзд з країни, добровільно-примусово здати свій закордонний паспорт. Це стосується і призовників.
«Ну, от хто за нинішньою схемою не підпадали під мобілізацію? Зараз на думку не спадає. Ну, пенсіонери. Ну, немовлята, напевно. Учні дитячих садків, шкіл, та й то, школярі, вже загалом, підпадають. Тому, власне, якщо повертатися до розмови про загальну таку мобілізацію – цілком вистачає тих інструментів, які є у влади зараз. Я не бачу ситуації, в якій влада змінюватиме стратегію. Не треба чекати на мобілізацію, вона зараз йде. Ось, власне, ви спостерігаєте вже досить давно. Звикайте», – каже прессекретар проєкту «Идите лесом» Іван Чувіляєв.
Але деякі звикати втомилися. Все частіше дружини та родички торішніх мобілізованих починають обурюватися публічно.
«Мій чоловік учора вночі повернувся із завдання. А завтра вранці і поранених, і кульгавих, і зовсім неходячих відправляють знову на завдання. І вони нічого не можуть вдіяти. І ми нічого не можемо вдіяти. Допоможіть нам, будь-ласка», – каже дружина одного з російських мобілізованих на відео в соцмережах.
«Чому це не може мати поширення? Тому що всі зацікавлені в тому, щоби нещасними були інші. Коли ці «вдови» заявляють, що, а поміняйте наших чоловіків на інших, і зробіть інших «тіток» нещасними, звичайно, розраховувати на те, що їх зрозуміють, і що «полум’я гніву» розбіжиться по Росії – ну, досить наївно», – вважає журналіст та політичний оглядач Олександр Невзоров.
КОНТРАКТ
Збільшити армію на 130 тисяч осіб Путін наказав ще раніше – у серпні минулого року. Але коли вербування не дало необхідної кількості, довелося піти на непопулярний крок – мобілізацію. Зараз російська влада вирішила діяти хитріше.
«70% контрактників – це гроші. 70%. Тобто проблеми в сім’ї, 45 років, ну, будинок розвалюється, ну, приблизно такі ситуації. І це в основному люди похилого віку, і вони йдуть на смерть, реально. Тому я говорю, не треба. Вони йдуть за «бабками» і найчастіше це провінціали. Там із Москви-Пітера взагалі немає практично. Москва-Пітер – мобілізовані, просто пацани, котрі випадково або якось попалися», – каже Ігор.
У розпорядженні медіа «Важные истории» опинився лист із дорученням та спеціальна форма із 22 категоріями населення, яких російська влада хоче відправляти на війну з Україною, насамперед. Відповідальні за вербування чиновники звітувати про кількість мають щотижня.
«Насамперед, це ув’язнені всіх видів. І ті, хто під наглядом, і умовно засудженні, і так далі. Там видів 6 лише різноманітних арештантів. Боржники, іммігранти, люди, які стоять на обліку в різних диспансерах, крім шкіро-венерологічних. Тобто і в диспансерах, які займаються наркоманією, алкоголізмом та різних інших», – розповідає директорка фонду «Русь Сидящая» Ольга Романова.
Крім того, у списку є й ті, хто не сплачує податки та, звісно, безробітні. Нам вдалося поговорити з двома військовополоненими з числа завербованих контрактників – буквально, одразу після того, як вони потрапили до полону. Редакція Донбас Реалії розуміє, що всі заяви російських полонених зроблені у неволі. Тому редакція не може гарантувати, що все сказане ними, відображає їхні погляди.
«29 вересня ухвалив рішення підписати із міністерством оборони контракт на службу у Збройних силах. І реклама, з кожного холодильника, підписуйте контракт, збройні сили, гідна зарплата, гідні пенсії, і якісь патріотичні почуття, і ще з роботою не зовсім добре було в мене», – розповідає про свої причини російський військовополонений Олексій.
«В армію потрапив у зв’язку з тим, що маю важке матеріальне становище. Мене вигнали з дому, роботи немає. І ще тому, що, звісно, неправду кажуть – пообіцяли зовсім по-іншому. Обіцяли, що ніхто не кине на передову. І 15 вересня я уклав контракт із міністерством оборони», – розповідає інший російський військовополонений Олег.
Але, попри згадані обіцянки, обидва контрактники дуже швидко опинилися на передовій, а потім і в полоні. Що ж до обіцяних виплат контрактникам, то й тут не обійшлося без обману.
«Обіцяли, як і всім, від 200 тисяч на місяць грошове забезпечення. Плюс пільги сім’ї та рідним. 200 тисяч, так, одержав, ну, 195 загальну виплату одноразову. Зарплату не повністю. За два місяці 43 тисячі прийшли на карту», – каже Олексій.
«Нас кинули, саме мене, як м’ясо кинули, без рації залишили, взагалі сиділи як м’ясо. Я зарплату не отримував, я отримав президентські. Це одноразова допомога, ну, в основному вона 195 тисяч. Здебільшого ми її використовуємо для купівлі собі речей, яких не вистачає: взуття, речі якісь, особливо теплі. У мене часу не було подивитися, чи прийшла зарплата», – додає Олег.
«Ми не втомимося повторювати, що російська армія – це мікрокредитна організація. Вона нічим не відрізняється від усіх цих мікрокредитних організацій. Вона обіцяє багато-багато грошей. З маленькою такою припискою внизу, що в обмін ми хочемо твоє життя», – каже Іван Чувіляєв.
УВ’ЯЗНЕНІ
Ще один дієвий метод, крім грошей, заманити до армії – амністія ув’язненим. На момент повномасштабного вторгнення у російських в’язницях налічувалося 420 тисяч осіб. У фонді «Русь сидящая» кажуть – майже за два роки війни кількість зеків скоротилася на третину.
«Ми знаємо, принаймні, одну публікацію офіційну. Там було сказано, що в Іванівській області повернулося після війни 350 колишніх засуджених і з них понад 150 уже знову сіли. Я думаю, що дуже середню Іванівську область, можна екстраполювати на всю Росію. Тобто, засуджений – це такий товар багаторазового військового використання. І за нинішніми поправками до законів, які вже набули законної сили, прямо із СІЗО, не чекаючи суду, уклавши угоду зі слідством, можна одразу ж вирушати на фронт, що вони й роблять, власне. Тому резерв є, він багаторазовий, поповнюваний, та й саджати стали більше», – каже Ольга Романова.
Із так званими «відмовниками», розповідають російські в’язні, котрі опинилися в полоні, командири розбиралися жорстоко.
«Втікача одного зловили. Ногу прострелили. А потім його жорстоко стратили. Йому відрубали руки. А медику казали джгутувати, щоб той не помер одразу. Навчали медиків. Руки-ноги порубали. Потім голову. Все це склали у ящик. А зранку підірвали на протитанковій міні. Щоб не було жодних свідчень. Коли катують та вбивають людину – це страшно. Тим більше, він такий самий. Навіть якщо він ув’язнений, він же людина. Один хрін. Це страшно. Ніхто не заступатиметься, бо ніхто не хоче опинитися на його місці. Навіть якщо він наказ не виконав – є для цього закони, які засуджують людину за таке. А тут самоуправство, на яке влада заплющує очі. Вони мають знати про це. Те, що діється – мерзенне неподобство. Коли я це побачив, я зрозумів, що потрапив у пекло», – розповідає російський полонений Роман, котрого завербували із вʼязниці.
Про такі розправи на фронті свідчення є і у фонду «Русь сидящая».
«Я сьогодні розмовляла з одним нашим підопічним, він розповідає, що є людина, він назвав позивний на букву «л», типу «Людожер», як отак, і всі його знають. Він виконує такі, позаштатні функції ката, його бояться всі. І він, власне, вбиває, коли хтось провинився. Він розповів, що до молодого хлопця приїхала матір із Росії на окуповані території, привезла там ковбаски, консерви. А хлопець наркоман, і наркотики привезла. І хлопця побили на очах у всіх, а потім відвели убік і вбили», – розповідає Ольга Романова.
Уникнути служби в армії РФ, особливо тим категоріям громадян, про які ми писали вище, з кожним днем стає все тяжче: закони постійно змінюються і люди буквально не встигають стежити за змінами. За час роботи проєкту «Идите лесом», з осені минулого року, вже 30 тисяч людей звернулися до цього проєкту за допомогою.
«У цю цифру, в ці 30 тисяч, вписуються і дезертири, і призовники, і контрактники, і ті, хто побоюється, і ті, хто опинився у складній ситуації і не знають, як вибиратися з неї. Основні труднощі полягають у тому, що люди не встигають стежити за змінами, і в результаті ми змушені бути такими тягачами, які витягують їх із цього болота, в яке вони провалюються через зміни», – каже Іван Чувіляєв.
В організації також вважають, що після виборів російського президента, які мають відбутися в березні 2024 року, в армію росіян вербуватимуть ще активніше.
