Якою може бути Росія після зміни чинної влади? Коли можуть звільнити Крим, а в самій Росії – розпочатись тектонічні зрушення? Яка Росія безпечніша для України – розвалена на фрагменти чи квітуча? Про це журналістка Крим.Реалії Катерина Некреча говорила з російським політемігрантом, ексдепутатом Держдуми Росії Іллею Пономарьовим. Пропонуємо вам другу частину цього інтерв’ю, першу частину читайте тут.
«Імперія має бути зруйнована»
– В одному з інтерв’ю ви говорили, що у разі великої війни підете воювати за Україну…
– Що характерно, так і вчинив.
– Як ви це зробили?
Коли був безпосередньо напад на Київ, я був із кулеметом у ТРО
– Я з першого дня в теробороні. Коли був безпосередньо напад на Київ, я був із кулеметом у ТРО, а потім почав займатися речами, пов’язаними зі спротивом усередині Росії.
– Тобто інформаційним порядком денним?
– Ні, не інформаційним. Я на 80% займаюся військовими питаннями.
– А як виглядає ця ваша діяльність?
– Це партизанський рух усередині Росії та робота з легіоном «Свобода Росії» всередині України.
– І як ви займаєтеся партизанським рухом?
– Ми залучаємо додаткових людей туди, надаємо матеріально-технічну підтримку тим, хто вже прийшов, допомагаємо організовувати акції. Силове крило російської опозиції я представляю на міжнародному рівні, залучаю до нього кошти, ресурси і тим самим допомагаю зростати.
– А в Криму ведеться діяльність у цьому напрямку?
Крим – це Україна, тож Кримом займаються українські служби
– Крим – це Україна, тож Кримом займаються українські служби.
– Ви громадянин якоїсь країни?
– України.
– А у Кремля ви зайдете з паспортом України?
– З кулеметом, із РПК-7.
– Жартувати можна, але в реальності?
– Думаю, там ніхто в мене паспорт не питатиме.
– А російський паспорт є у вас?
– Коли на людину відкрито кримінальні справи, російське законодавство не визнає виходу з громадянства. Тому я зробив усе необхідне, що від мене вимагає українське законодавство, але з погляду РФ маю російське громадянство.
– Владу ви плануєте як брати? Ось Росія, до якої повернувся Ілля Пономарьов.
Росія себе дискредитувала кров’ю та агресією. Імперія має бути зруйнована
– Після цього не буде вже ніякої Російської Федерації. Нам треба заново робити країну. Тому що Росія себе дискредитувала кров’ю та агресією. Імперія має бути зруйнована.
– Це реально?
– Тільки так і буде.
«Квітуча Росія – це гарант безпеки України»
– Кирило Буданов, керівник ГУР України, заявив, що після зими почнеться завершення цього конфлікту, і що визволення Криму, можливо, буде навесні. Як ви ставитеся до таких оцінок і звільнення Криму? Чи може вас зачепити, що Росія може програти?
– Те, що зараз переживає Росія, інакше як національною катастрофою не назвати. Я з паном Будановим повністю згоден, що починаючи з весни процеси, що відбуваються в Росії, швидше за все, сильно прискоряться.
Те, що зараз переживає Росія, інакше як національною катастрофою не назвати
Я не настільки оптимістичний з погляду остаточної військової перемоги, я не впевнений, що Крим повернеться до травня наступного року. Але Кирило знає більше, може, так і станеться – мені хотілося б у це вірити.
Я думаю, що найбільш критичний час для Путіна традиційно буде влітку. В серпні зазвичай у Росії відбуваються тектонічні зрушення. Але дай Боже, якщо це станеться раніше.
– Тобто в серпні, ви гадаєте, може бути завершальний етап цієї війни?
– Питання утримання Путіна при владі та питання військової поразки пов’язані нерозривно. Якщо відбувається остаточна військова поразка Росії в Україні, це автоматично запустить процес зміни влади в Росії. Далі наше завдання полягає в тому, щоб ця зміна влади відбувалася в потрібному напрямку, бо претендентів буде багато. Нам необхідно мати свій силовий кулак, і його треба підготувати до цього моменту. І прямий інтерес України, щоб у цьому процесі брати активну участь, бо інакше, зрештою, ситуація може не покращитися, а погіршитися.
– Деякі експерти говорять про те, що класичне завершення війни – це український прапор Кремля. Але, напевно, ви чули, що національна ідея українців у тому, щоб Росія від України відчепилася. Я мав інтерв’ю з Мустафою Джемілєвим, і він казав, що передав Путіну через Абрамовича, що Україна не зацікавлена в тому, щоб Росія погано жила. Вона зацікавлена в тому, щоби у нас був квітучий нормальний сусід. Як ви бачите закінчення цієї війни?
– В український прапор над Кремлем я не вірю. Напевно, будуть українські добровольці у складі наших визвольних російських частин…
– А також ви з автоматом…
– Так, і буде у мене біло-синьо-білий прапор. Але це добровольці, а не на офіційному рівні. Звичайно, буде відновлення кордонів 1991 року.
В украинский флаг над Кремлем я не верю
Кажуть, що ми хочемо, щоб Росія розвалилася на уламки і що тільки це є гарантом безпеки для України. Я не вірю, що це гарант безпеки. Я, швидше, погоджуюся з Мустафа-ага, що квітуча Росія є гарантом безпеки.
Я вважаю, що Україні потрібні гроші на відновлення, потрібні репарації, потрібен план Маршалла, який, очевидно, буде профінансований Росією відсотків на 80.
– На який час ці репарації можуть розтягнутися?
– Це вже залежатиме від української сторони. Наразі є золотовалютні резерви, які вже заарештовані, і очевидно, що вони підуть на відновлення України. А це вже близько 400 мільярдів доларів.
Наразі є золотовалютні резерви, які вже заарештовані, і очевидно, що вони підуть на відновлення України
Для того щоб мати можливість це фінансувати далі, потрібно, щоб було з кого запитати. Якщо Росія розпадеться на мільйон уламків, тоді платоспроможні частини – наприклад, Ханти-Мансійський округ, Ямал, Якутія – скажуть: «А ми тут до чого? Ми рішення про початок війни не ухвалювали, йдіть, питайте з Москви». А у Москви ні нафти, ні газу немає.
– А коли російські громадяни самі усвідомлять, що трапилося, і що вони теж тією чи іншою мірою відповідальні, навіть якщо не взяли в руки автомат? Коли вони усвідомлено дійдуть до того, що потрібно виплатити репарації, потрібно вибачитися?
– Питання репарації та прощення – це питання, які будуть вирішені нашою владою з перших днів. Ми не зможемо побудувати нормальну Росію, якщо ми не вибачимося і не відшкодуємо збитки хоча б грошима.
Але для того, щоб цього захотів увесь народ, – мине час. На це потрібні роки й десятиліття.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнили майже усю окуповану до того частину Харківщини.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були під російською окупацією. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
Управління Верховного комісара ООН із прав людини підтвердило (верифікувало) 6 557 випадків загибелі і 10 074 випадки поранення цивільних людей в Україні внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. Такими є дані організації від 24 лютого до 13 листопада. В ООН наголошують, що реальне число загиблих є значно вищим.
