9 січня російські військові з РСЗВ обстріляли цивільну та портову інфраструктуру Очакова на Миколаївщині. Удари по місту були такими масштабними, що пошкодили значну частину будівель. Шістнадцять людей отримали різні травми, серед них й дитина. 17 січня місто знову потрапило під масований обстріл, внаслідок чого одна людина загинула.
Потужні удари по Очакову Росія завдає упродовж всього повномасштабного вторгнення – здебільшого з Кінбурнської коси, яка розташована за 4 кілометри через протоку та досі окупована російськими військовими. Зараз там дислокується так звана «казача» бригада «Дон», яка замінувала узбережжя та сформувала декілька ліній оборони. Крім того, російські підрозділи завезли туди важку техніку на кшталт «Градів» та «Сонцепіків», з яких і обстрілює Очаків.
Журналісти «Схем» встановили, хто саме з російських військових утримує Кінбурнську косу та, найімовірніше, віддає накази нищити мирне місто.
Очаків розташований на березі Чорного моря біля гирла Дніпра. Це 15-тисячне місто, яке із початку повномасштабної війни постійно перебуває під російськими обстрілами – так військові намагаються знищити місцеву інфраструктуру, залякати мешканців, не дати можливості працювати порту та унеможливити висадку звідти українських військових для деокупації лівобережжя Херсонщини.
Тож російські війська б’ють по Очакову ракетами з моря та ствольною артилерією з тимчасово окупованих територій. Зокрема вогонь ведуть із захопленого Кінбурнського півострова та коси, які розташовані за 4 кілометри.
Починаючи з 24 лютого, за даними місцевої влади, в Очакові загинули понад 50 людей, серед яких були і діти. Російські військові влучали у житлові будинки, ринки, медзаклади, критичну інфраструктуру, елеватори з зерном. Зараз в місті залишаються приблизно 12 тисяч громадян.
У нещодавньому репортажі Радіо Свобода кореспондент «Новин Приазовʼя» вирушив до Очакова, де поспілкувався із мешканцями, домівки яких постраждали від обстрілів російської армії. Їхні свідчення про те, що їм довелося пережити 9 січня і доводиться переживати кожного дня, опубліковані тут.
Водночас місцева влада запевнила, що попри майже щоденні обстріли, у місті продовжує працювати критична інфраструктура, є світло та вода, а також змога видавати людям продуктові набори. Серед того, що прямо зараз найгостріше потребує громада – будівельні матеріали для відновлення міста. Але найбільше розмов точиться про перспективи вибиття противника, який дуже близько – на Кінбурнській косі.
Загроза з коси
Кінбурнська коса розташовується від Очакова всього за 4 кілометри через протоку. Це – частина Кінбурнського півострова, яка частково відділяє Чорне море від Дніпровсько-Бузького лиману.
На півострові всього чотири села: три належать до Миколаївщини (Покровка, Покровське та Василівка) і одне – до Херсонщини (Геройське). До повномасштабної війни тут проживало до тисячі людей, а основним джерелом прибутків був туризм, бо значна частина територій – заповідна.
За інформацією капітана першого рангу запасу ВМС України Андрія Риженка, Кінбурнська коса та півострів окуповані кубанським «казачим» підрозділом «Дон». Територія замінована, а поблизу узбережжя російські війська сформували спостережні пункти, звідки завдяки тепловізорам та активним сенсорам слідкують за суднами у морі.
Нещодавно їхнє угруповання підсилили представниками російських регулярних військ. За словами Риженка, в їхньому розпорядженні є САУ, РСЗВ, танки, броньовані машини «Тигр» з системою «Корнет-Д» та дрони-камікадзе «Ланцет-3».
«Також була інформація, що на Кінбурнській косі вони мають дрони Shahed-136. Їх можна розмістити так, щоб значно наблизити до Одеси та інших портів південного регіону. Знаю, що по тих позиціях наші завдавали артилерійських ударів. Однак така можливість і зараз є, бо вони можуть швидко загнати на узбережжя автомобіль з дронами, запустити їх та евакуюватися», – сказав Риженко у коментарі Радіо Свобода.
Стратегічно офіцер називає Кінбурнську косу «ключем до воріт у Дніпро та Південний Буг» – хто її контролює, той впливає на судноплавство в районі портів Херсона та Миколаєва.
«Завдяки косі виходить фактично така закрита затока з дуже вузьким горлечком в районі Очакова. Якщо ти маєш на косі навіть невеличкий підрозділ, то фактично контролюєш і Дніпровську дельту, і Південнобузьку дельту, а також можеш застосовувати зброю по українських портах», – пояснив експерт.
Окупація Кінбурнського півострова
Кінбурнський півострів та косу, розповідає координаторка громадського руху «Кінбурнlife» Дара Шполянська, окупанти захопили на початку березня – спочатку інколи туди «навідувалися», а вже з червня повністю її окупували.
За цей час на півострові було три ротації російських військових. Найжорстокішою була перша, розповідає Дара, коли окупанти півострова почали масово грабувати будинки та арештовувати людей. На таких «перевірках» побувало приблизно 50 місцевих жителів, місцеперебування десятьох досі невідоме. Затриманих били та вимагали певних зізнань. Зокрема декого, наприклад, працівників Чорноморського заповідника, звинувачували у корегуванні вогню по косі, здачі СБУ позицій ЗС РФ та на камеру змушували у цьому зізнаватися.
«У нас на півострові був чоловік, який брав участь у реконструкторських боях Другої світової війни, і роль у нього була німця. Під час обшуків у його будинку росіяни знайшли відповідні речі – форму, атрибути, фотографії. Спираючись на ці докази, його арештували, бо начебто він фашист. Де він і що з ним зараз – невідомо. Родичам на листи офіційно повідомляють, що у них в ізоляторах такої людини немає», – каже Дара у коментарі Радіо Свобода.
Наразі в окупації на Кінбурнському півострові, за словами жінки, залишаються до 300 людей. Жителів одного з чотирьох сіл окупанти півострова примусово евакуювали. Йдеться про 37 українських громадян з Покровки, яке межує з Кінбурнською косою.
«Казаки»-окупанти. Хто віддає та виконує накази «утюжить Очаків»?
Добровольчу бригаду «Дон імені Архістратига Михаїла», яка захопила Кінбурнський півострів та косу, створили на початку весни минулого року. До її складу входять такі загони, як «Дон», «Терек», «Ісеть» та «Лістань», а також військові так званої «Спілки казаків-воїнів Росії та зарубіжжя». Крім окупації Кінбурнського півострова, учасники цього угруповання воювали під Маріуполем та Ізюмом. За це у серпні 48 «казаків» отримали медалі від президента РФ Володимира Путіна.
У соцмережах можна знайти оголошення про набір у цю бригаду. Зазначається, що на війну проти України готові взяти без військового досвіду та з судимістю. Контракт пропонують щонайменше на пів року з зарплатою у понад 3 тисячі доларів на місяць. Серед тих, кого шукають – оператори БПЛА, медики, артилеристи, танкісти та військові ППО.
За час окупації півострова там побувало багато пропагандистських ЗМІ, які розповідали про побут так званих «казаків» на захоплених територіях. Судячи з відео, військові оселилися на базах відпочинку та готелях поблизу узбережжя. Організували декілька ліній оборони з окопами, бетонними блоками та протитанковими їжаками, а також завезли важку техніку. В інтерв’ю пропагандистам один з військових сам розповідає, що «утюжат» по Очакову з різної зброї, зокрема з «Градів» та «Сонцепіків».
«Палимо їх з п’ятого по перший поверх», – саме так «казак» загону «Дон» зізнається на камеру в ударах по мирному місту. А інший перелічує, що у них для цього ще є танки, міномети та зенітні установки, тож вони і далі «захищатимуть русских» на Кінбурнській косі.
Журналісти «Схем» змогли ідентифікувати ватажків бригади «Дон». Ці люди не тільки пов’язані з чинною владою в Росії, а й брали участь в окупації Криму та війні на Донбасі.
Очолює бригаду «Дон» колишній мер Тамбова Олексій Кондратьєв з позивним «Партизан», який особисто «засвітився» на окупованому півострові у низці сюжетів пропагандистських ЗМІ.
З 1998 по 2010 рік Кондратьєв служив у частинах спеціального призначення Генштабу Міноборони РФ, зазначається на сайті «Единая Россия» та пропагандистському держагенстві «ТАСС». Воював у Чечні, Косові, Грузії.
У 2010 році очолив список партії «Единая Россия» на виборах до міської думи Тамбова. Наступні п’ять років був мером Тамбова, а до 2020 року сенатором в Раді Федерації – членом комітету з оборони та безпеки.
Заступником Кондратьєва є Микола Дьяконов з позивним «Атаман». Пропагандистські ЗМІ зазначають, що саме Дьяконов у березні 2022 року став ініціатором створення бригади «Дон». Його також вдалось ідентифікувати завдяки сюжету з коси російського видання «Известия».
З 1998-го до 2009 року він служив у ЗС РФ, з 2011-го був помічником депутата Держдуми від фракції «Единая Россия» Віктора Водолацького, зазначається на сайті «Спілки казаків-воїнів Росії та зарубіжжя».
Командує артилерійським взводом на Кінбурнській косі 26-річний Євген Делі з позивним «Рус». Чоловік народився у Кемерові, навчався в місцевій школі №46. Останні роки проживав у Новосибірську, працював у магазині автозапчастин. У 2018 році проходив строкову службу – судячи з шеврона, опублікованого в його соцмережах, йдеться про 10-ту окрему бригаду спеціального призначення ГРУ. На камеру пропагандистам розповідає, що раніше «ніколи не бачив моря» і фактично окупацію Кінбурнської коси сприймає як своєрідну «відпустку». Ймовірно, Євген Делі при цьому занесений у реєстр терористів та екстремістів Федеральної служби з фінансового моніторингу РФ, оскільки із зазначеною особою збігаються усі персональні дані.
Також у січні цього року пропагандисти зняли декілька роликів на Кінбурнському півострові із бійцями загону «Терек», який входить до бригади «Дон імені Архістратига Михаїла». Ймовірно, його перекинули на Кінбурнський півострів нещодавно, аби підсилити окупантів там. До його складу входять так звані «казаки» з Кавказу – Чечні, Дагестану, Осетії, Ставрополя та Кабардино-Балкарії. Ці бійці у складі бригади «Дон» навесні воювали на Харківщині, а восени на Донеччині – під Вугледаром.
Загін «Терек» очолює росіянин Віталій Кузнєцов, який теж наближений до чинної влади РФ. Він також був помічений на Кінбурнській косі у сюжетах російських ЗМІ. Кузнєцов закінчив Військовий авіаційний технічний університет, воював у Чечні. Працював у вертолітній ескадрильї 325-го окремого транспортно-бойового вертолітного полку Північно-Кавказького військового округу, згодом у МВС РФ Ставропольського краю та Нацгвардії. Зараз є «отаманом Терського казачого товариства», а також помічником «повноважного представника президента РФ в Північно-Кавказькому федеральному окрузі» та ексгенпрокурора РФ Юрія Чайки. У серпні цього року Путін присвоїв Кузнєцову вищий чин так званого «казачого» генерала.
Командиром взводу вогневої підтримки загону «Терек» є Олексій Кіреу з позивним «Чех», який до повномасштабного вторгнення працював будівельником. Судячи з оголошення з пошуку роботи, чоловік з Калінінграда, закінчив місцеве училище та здобув освіту газоелектрозварника і сантехніка. З 2003 року працював у будівельній сфері – робив ремонт у квартирах та офісах. Станом на 2018 рік шукав роботу із заробітком у 70 тисяч рублів, що трохи більше тисячі доларів. Через два роки, за даними Федеральної податкової служби РФ, закрив свій бізнес.
Журналісти «Схем» ідентифікували Кіреу на одному з нещодавніх відео з Кінбурнської коси, де окупанти півострова показували свої позиції пропагандистським журналістам та запевняли, що «продовжують утримувати косу та відбивати десант ЗСУ». Кіреу був підписаний як «казак-доброволець».
Погляд із супутника
Зняті пропагандистськими ЗМІ відео на Кінбурнському півострові дозволили журналістам «Схем» ідентифікувати локації, які займали та, ймовірно, продовжують займати окупанти, зокрема у селі Покровське: порт та базу відпочинку «Кінбурн Еліт».
Населення Покровського було примусово евакуйоване окупантами півострова, що підтвердили «Схемам» місцеві жителі. Водночас за допомогою супутникових знімків Planet Labs за 31 грудня журналісти «Схем» змогли побачити свіжі ознаки пересування техніки та інші «маркери» присутності військових.
Це сліди від техніки, які ведуть у лісосмугу біля берега, звідки міг вестись обстріл, зруйновані будинки поряд, які могли використовуватись окупантами півострова як прикриття, та свіжі сліди автомобілів біля будинків. Такі факти свідчать, що військові продовжують регулярно «відвідувати» цю частину півострова, коли здійснюють обстріли, в тому числі по Очакову.
Окопи біля берегової смуги наявні також на протилежній стороні Кінбурнського півострова ближче до згаданого села Покровка.
Але найбільші окопи та капоніри для військової техніки розташовані на перешийку півострова трохи далі від коси – в районі сіл Херсонській області: Іванівка, Рибальче та Бехтери. Значна частина цих захисних споруд з’явилась вже під час відступу російської армії з Херсона на лівий берег у середині жовтня – на початку листопада. Є тут і так звані «зуби дракона» – укріплення, які військові РФ будують як на тимчасово окупованих територіях України, так і в Росії.
Окупація російськими військами також вже залишила сліди на природі Кінбурнського півострова через пожежі, які відбулися тут з початку травня 2022 року. На супутникових знімках Planet Labs за 5 та 9 травня, які є в розпорядженні «Схем», видно, як горить ліс у «херсонській» частині Кінбурнського півострова.
Наслідки таких пожеж для екології Кінбурнського півострова також можна побачити з супутника: там, де раніше були зелені ліси – тепер вигорілі ділянки чорно-коричневого кольору.
Що далі?
Чи фігурують учасники бригади «Дон» у кримінальних справах – наразі невідомо, журналісти «Схем» звернулися до правоохоронців з відповідним запитом.
Миколаївська обласна прокуратура порушила кримінальне провадження за фактом обстрілу Очакова 9 січня – за статтею про воєнні злочини. Зараз триває слідство та збір доказів для притягнення винних до відповідальності.
За словами Євгена Єріна, керівника об’єднаного пресцентру Сил оборони таврійського напрямку, на цей час Кінбурнська коса є сірою зоною – окупанти там не затримуються, бо вона легко прострілюється. Через це російські військові вимушені завозити туди техніку з півострова, обстрілювати наближені населені пункти та тікати. І якщо, зазначає Єрін, українські військові відіб’ють півострів без сухопутного коридору з Херсонщиною, то фактично опиняться в аналогічній ситуації – під прицільним вогнем російських військ.
«Деокупація лише коси, з військової точки зору, невиправдана. Якщо туди зайдуть наші військові – одразу опиняться під вогневим ударом противника. Як потім забезпечувати ті підрозділи, які там перебуватимуть? Тому звільнення коси, звичайно, важливе, але доцільне лише в комплексі зі звільненням всієї території Херсонщини», – каже Єрін.
Таким чином поки на Кінбурнському півострові залишатимуться російські військові, удари по Очакову, найімовірніше, триватимуть. А це означає, що мирне населення та цивільна інфраструктура і далі страждатимуть від російської зброї, кажуть експерти.
Українські військові розуміють це, але розглядають питання звільнення цих територій в комплексі – деокупацію не лише коси або півострова, а всієї Херсонської області разом.
Одночасно українські правоохоронці після кожного обстрілу цивільної інфраструктури та мирних людей збирають докази для кримінальних справ, аби у майбутньому причетних до воєнних злочинів притягнути до відповідальності.
