500 днів війни в Україні – змінили Європу. Зокрема, одну із найпотужніших та найконсервативніших її держав – Німеччину. Самі німці називають цю трансформацію “зміною епох”. Чому? І чи є ці зміни незворотними? Тетяна Логунова аналізувала.
Біля всіх офіційних установ, на дахах музеїв та у вікнах житлових будинків. Українських прапорів у Берліні, здається, навіть більше ніж німецьких. Синьо-жовті стяги з’явилися на вулицях столиці та інших німецьких міст у перші дні повномасштабної війни. І майорять вже 500 днів.
Такою солідарною – за 20 років роботи в цій країні – Німеччину я ще не бачила. І не пригадую, щоб консервативні німці так швидко ухвалювали рішення, які без перебільшення можна назвати історичними. Для змін, які відбулися в країні за 500 днів війни в Україні, канцлер Олаф Шольц обрав слово “Zeitenwende”. Торік, воно, до речі, стало “словом року” в Німеччині. Точний відповідник українською підібрати складно, але по суті “Zeitenwende” – це “зміна епох”.
Вперше цей термін канцлер Німеччини вжив через кілька днів після повномасштабного нападу росії на Україну. На спеціальному засіданні Бундестагу, у промові, що стала програмною.
Олаф Шольц, канцлер Німеччини:
Ми переживаємо зміну епох, яка означає, що світ після неї не буде таким, як раніше. Ключове питання: чи зможе сила перемогти право? Чи дозволимо ми путіну повернути стрілки годинника назад і повернутися в 19 сторіччя, в часи боротьби між великими державами? Чи все ж нам вдасться зупинити розпалювачів війни, таких як путін?
На цьому ж засіданні Шольц оголосив: Німеччина бере курс на посилення своєї обороноздатності. На модернізацію армії без вагань виділили 100 мільярдів євро. А німецькі політики, які, з огляду на історію, завжди намагалися триматися подалі від зброї та війська, почали з’являтися на полігонах. Подивіться на ці кадри – Олаф Шольц по драбині лізе на танк! А ось знову він – за штурвалом винищувача! У післявоєнній історії Німеччини такого не робив жоден канцлер! Не зрозуміли б! Німеччина і військова міць – це ж табу!
Сергій Сумлєнний політолог, керівник “European Resilience Initiative Center”:
Це протирічило усьому ставленню післявоєнної Німеччини до своєї ролі у світі й до того, що є армія, для чого є армія. Тому що зброя для німців виглядало, як не щось заборонене, а настільки брудне й огидне, що до нього навіть доторкатися не треба. І якщо хтось добровільно йде служити в Бундесвер, то ця людина є проблемною і від неї треба тримати дистанцію. Тобто тут німцям треба було зробити над собою дуже велику роботу. Бо це порушувало не просто величезну кількість табу, а базових переконань, на яких була побудована післявоєнна німецька державність.
Ще одне порушене табу – поставки зброї в Україну. Німеччина, яка до війни переконувала, що це неможливо, за 500 днів відправила нам озброєнь та техніки на 7 мільярдів євро. Це надсучасні комплекси протиракетної оборони, танки, бойові машини піхоти, самохідні гаубиці, системи реактивного залпового вогню, боєприпаси та багато іншого.
Сергій Сумлєнний політолог, керівник “European Resilience Initiative Center”:
Німецький консенсус полягав в тому, що німецька зброя не може вбивати росіян. Бо саме росіяни вважалися людьми, котрі сто відсотків наслідують перемогу над нацистською Німеччиною на східному фронті. Україна в цьому питанні ігнорувалася, український внесок ігнорувався, України нібито не існувало на ментальній карті Німеччини. І коли танки, і не тільки танки, але й інша зброя, почала постачатися в Україну, це був величезний злам.
Кардинально змінилася й енергетична політика. Німеччина – найбільший імпортер російського газу в Європі – більше його не купує. Відмова була поетапною: спочатку німці зупинили сертифікацію вже добудованого другого “Північного Потоку”, потім оголосили, що за рік-два повністю переорієнтуються на нових постачальників палива. Утім, сталося це набагато раніше. Вибухи на газогонах системи “Північний Потік” у Балтійському морі зняли Німеччину з російської енергетичної голки. Та й загалом німці повністю переформатували своє відношення до росії. Тепер москва не проблемний партнер, а найбільша загроза для демократичного західного світу.
А ще Німеччині ніколи раніше не жили так багато людей. В країни зафіксована рекордна чисельність населення – понад 84 мільйони. Демографічний стрибок стався завдяки мігрантам. Зокрема, з України. У перші дні війни уряд пообіцяв прийняти усіх шукачів прихистку, без обмежень та квот. І стримав цю обіцянку. Зараз в Німеччині більше мільйона біженців з України – це найвищий показник по Європі.
Зміни, які сталися в Німеччині за останні 500 днів, експерти називають революційними. А от наскільки вони незворотні – поки питання.
Сергій Сумлєнний політолог, керівник “European Resilience Initiative Center”:
“Спляча красуня” – це одна із найвідоміших німецьких казок. Я не думаю, що Німеччина може так просто відмовитися від своїх архетипів. Звісно, що Німеччина трохи прокинулась, звісно, що німецька риторика змінилася, звісно, що німецькі дії змінилися. Але ці зміни не настільки глибокі і я боюся, не настільки незворотні. Повернення до ситуації меркелізму 14-го, 15-го, 18-го років вже не є можливим. Але чи є те, що ми бачимо зараз є сталою і розумною політикою? Я думаю, що Німеччина пройшла лише 20-30 відсотків шляху, який мала пройти ще 20 років тому.
Найбільшою загрозою для демократичного курсу Німеччини експерти вважають ріст популярності правих популістів, які серед іншого вимагають повернутися до діалогу з росією. Наразі на рахунку “Альтернативи для Німеччини” – перемоги на місцевих рівнях. Але соціологи фіксують рекордний для політсили рівень підтримки на національному рівні. За ультраправих готові проголосувати 20 відсотків виборців.
