Обидві палати Конгресу схвалили довгоочікувану допомогу Україні. У західних медіа дискутують, як краще скористатися зброєю від США.
Що краще: зміцнити фронт, не поспішаючи з новим наступом, і атакувати російські тили ракетами ATACMS? Підготуватися до літнього наступу Росії і чекати, що Європа озброюватиметься (а значить, і допомагатиме поставками) швидше? Чи дійсно Америка ще з часів Другої світової несе важкий тягар?
Що про це пишуть у провідних західних медіа – читала ЛІГА.net.
The Washington Post: Як Україні використати зброю
Схвалення військової допомоги Україні схоже на кавалерію, яка заскакує до міста, щоб урятувати добрих хлопців, пише колумніст Девід Ігнатіус у колонці The Washington Post. Це короткий час, щоб насолодитися двопартійною єдністю у США.
Але будемо відвертими: допомога – це продовження кривавої війни на виснаження, а не її кінець, додає він. Психологічний прорив для Києва та невдача для Москви, а також вирішальна зміна на полі бою залежить від того, як Україна використовує цю зброю.
Новиною стали ракети середньої дальності ATACMS-300. Ця високоточна зброя дозволить бити вглиб окупованих територій, вражаючи російські аеродроми, склади, бази та центри управління.
“ATACMS погіршать російську логістику. У перспективі Росії доведеться переглянути стратегію”, – цитує видання високопосадовця з адміністрації Джо Байдена.
Україна матиме додаткову високоточну зброю, яку зможе використовувати проти російських військ та територій. “Нові системи ППО обмежать російську авіацію, яка в останні тижні била електростанціями та іншими об'єктами в Україні майже безперешкодно”, – додає московський аналітик Василь Кашин.
Колишній посол США у Києві Вільям Тейлор вважає, що оскільки Пентагон заздалегідь розмістив зброю для України на півдні Польщі, запаси надійдуть за призначенням “через кілька днів”.
Захист неба – складна проблема, тому що в Україні об'єднані системи НАТО та радянської доби. Рішення Конгресу дозволять швидко відправити ракети-перехоплювачі. Адміністрація Байдена також просить радянські системи країн-партнерів із колишнього соцтабору.
Покращує ППО також програма Пентагону FrankenSAM щодо адаптації пускових установок радянського типу для американських ракет “земля-повітря”. Цей експеримент удався.
США закликають українців використати допомогу, щоб зміцнити лінії оборони та протриматися до кінця року, а не поспішати з настанням. “Потрібно, щоб вони зміцнилися цього року, щоб повернути територію наступного”, – каже чиновник адміністрації.
“Росіяни такі ж втомлені та деморалізовані, як українці. Хоча в Москві та Києві ходять чутки про великий наступ Росії, я скептичний щодо цього. Якби РФ могла прорвати фронт, зробила б протягом місяців затримки допомоги”, – каже Тейлор.
Зразком опору для України є Фінляндія, яка боролася із радянсько-російським домінуванням 75 років, перш ніж вступила до НАТО.
Диктатор Сталін вважав, що зможе захопити Фінляндію, як і диктатор Путін вірив, що зможе Україну. Кожен вважав, що воює не зі справжньою країною, а зі норовливими залишками Російської імперії. Ідея України полягає в тому, щоб вижити.
І зараз це виглядає реальнішим, ніж минулого тижня.
Politico: Дядько Сем нарешті дає зброю. Чи не пізно?
Влада України щиро зітхнула з полегшенням, коли Конгрес після семи місяців тяганини схвалив допомогу, пише в колонці для видання Politico колумніст Джеймі Деттмер.
За словами Адріана Каратницького з Atlantic Council, “голосування свідчить, що ізоляціонізм – віра меншості у політиці США”.
Навіть швидка доставка снарядів не створить миттєвого паритету з обсягом вогню з боку Росії, але допоможе скоротити розрив, підвищить моральний дух та бойові позиції ЗСУ.
Допомоги достатньо, щоб Україна зміцнила оборону перед можливим настанням РФ. І обмаль, щоб сама пішла в наступ.
Читайте також: З чого складаються $60 млрд допомоги США для України: інфографіка LIGA.net
Передбачуваність поставок – головний біль України з початку вторгнення, тому що допомога стала заручником внутрішньої політики союзників Києва та їхніх розбіжностей щодо цілей війни.
“Ще 2022-го було зрозуміло, що західні уряди неохоче пропонують військову допомогу. Вони очікували, що Київ здасться за 72 години. Коли ми показали, що можемо успішно боротися, змінили думку. Пізніше стали рішучішими через російські звірства в Бучі “, – каже колишній міністр оборони Олексій Рєзніков.
За його словами, боротьба була важка за кожен новий тип ракет, кожну систему ППО та снаряди. Бо, як вважає Резніков, союзників турбували виснаження запасів, необхідні власної оборони.
“У середині літа 2023-го я розумів, що є суспільна та політична втома, і все ще більше сповільниться через внутрішню політику країн-союзників”, – розповідає Резніков.
Також західні уряди хотіли бачити, що буде з контрнаступом України.
На жаль, непередбачуваність поставок навряд чи покращиться через майбутні вибори в США та Європі. Але в Києві сподіваються, що навіть якщо оберуть Трампа, європейці зараз мають час, щоб підготуватися і наступного року заповнити дефіцит потреб України.
The New York Times: Допомога Україні у світлі історії
Конгрес нарешті подолав опір трампістів та схвалив допомогу Україні. “Я відчуваю полегшення, сором, злість і стурбованість”, – пише в колонці для The New York Times колумніст Пол Кругман.
Полегшення від того, що обложена нація отримає допомогу, щоб вижити. Принаймні якийсь час. Сором, що США зайшли так далеко у зраді демократії. Злість на політичну фракцію, яка сім місяців блокувала допомогу. Хвилювання, що ця фракція далі сильна. Більшість республіканців у Палаті представників проголосували проти допомоги і можуть приректи її у наступні роки.
Витрати на Україну не величезний тягар. Америка не несе її сама. Але її допомога має вирішальне значення – частково тому, що Європа може дати гроші, але поки що не може дати достатньо зброї.
Щоб це зрозуміти, корисно подивитися в історію.
Програма ленд-лізу від Франкліна Рузвельта почала надавати допомогу Великобританії у 1941 році. Перш ніж атака японців на Перл-Харбор втягнула Америку у Другу світову війну.
Часто люди забувають, наскільки суперечливою була ця допомога. У той час існував рух “Америка перш за все”, який виступав проти допомоги Британії, коли Лондон віч-на-віч воював проти Гітлера в Європі. Це частково через те, що деякі лідери руху були расистами і відкрито симпатизували нацистам.
Ще менше знають, що навіть у Конгресі ленд-ліз був глибоко партійним питанням. Перший проект на початку 1941 року Палата представників схвалила за незначної підтримки республіканців.
Але допомога пройшла. До атаки на Перл-Харбор Конгрес виділив $13 млрд (рівно $276,2 млрд сьогодні – Ред.). Тоді величезна сума – 10% річного ВВП Америки.
Однак лише невелику частину суми становила власне зброя.
На той час Європа розпочала переозброєння за багато років до початку війни, а ізоляціоністи у США не розвинули оборонну промисловість. Отже, більшість допомоги Америки були у формі продовольства. Тому США були не так арсеналом демократії, як житницею.
Допомога Україні порівняно з цим значно менша щодо розміру економіки США: $60 млрд – це до 0,25% від ВВП США або приблизно 2,5% від початкових асигнувань за ленд-лізом 1940-х.
Як щодо заяв, що Америка несе величезний тягар? За даними Інституту Кіля, європейська допомога давно випередила американську.
Щоправда, США надали більше військової допомоги, ніж Європа. Якщо 1941-го Америка не могла давати багато зброї, незважаючи на величезний розмір економіки – через нерозвинений військово-промисловий комплекс, то зараз у схожій ситуації вже Європа: є гроші й більше бажання, але немає відповідного ВПК.
Читайте також
