Рішення бувають швидкі, популярні та ефективні. Вибирайте будь-які два варіанти.
Очевидно, що у Міністерстві оборони України є корупція – як і будь-яке інше міністерство. Після 24 лютого 2022 року відомство стало головним розпорядником бюджетних коштів. У такому середовищі обов’язково з’являться ті, хто захоче вставити свою маржу у контракт. Для боротьби з ними ми маємо спеціальні органи.
Читайте також
Але в останні пару тижнів у мене міцніє відчуття, що боротьба з корупцією ризикує перетворитися на зонтичний бренд. Під який спокуса загнати різні речі, зокрема боротьбу з біографіями – як у випадку з в.о. департаменту військово-технічної політики Міноборони Олександром Лієвим
Судячи з гнівних коментарів, ми живемо в країні, де ніхто до 2014 року не голосував за “регіоналів”, не мав контактів із росіянами та не робив компромісних заяв. Усі плекали державність, зміцнювали армію та обирали патріотів. Вибачте, але це неправда.
Для когось точкою перескладання став 2014 рік. Для когось – 2022-й. Якщо останні дев’ять років не мають значення, порівняно з тим, що було до анексії Криму, то готуйтеся кансельнути добру половину країни.
Виборча пам’ять зручна для психіки, але шкідлива здоровому глузду. У цю гру я не хочу грати. Якщо є факти корупції Лієва – ми маємо їх побачити. Але зараз його відставка зумовлена не корупцією, а біографією, і тепер у коментарях його дякують за роботу ті генерали та полковники, яких я знаю особисто.
Читайте також
Ще – під новий парасольковий бренд починають засовувати “події поза контекстом”. Пам’ятаєте відео із звільненим заступником міністра оборони, у якого під час обшуку з дивана дістають мільйони гривень? Це Олександр Миронюк, його було звільнено з міністерства у липні 2021 року. За чотири місяці до призначення чинного міністра оборони Олексія Резнікова. Але більшість ЗМІ у назву винесли лише те, що у “заступника міністра знайшли мільйони в дивані”. Судячи з коментарів, люди не заглиблюються у деталі – і тому вимагають крові не минулого керівника відомства, а нинішнього. Лайки не пахнуть.
Чи є у міністерстві корупція? Звичайно. Низка чиновників вже під слідством. Громадська думка відіграла важливу роль – і ця історія потрапила до фокусу уваги правоохоронців. Але я не хотів би, щоб громадська думка перебирала на себе роль суду. З однієї простої причини.
Наша країна фрустрована війною. Працює правило футбольного стадіону, коли емоції перетворюють людей на натовп. Коли місце дискусії займають дебати, а кожен, хто виходить на дебати, бореться не за істину, а за те, щоб не програти. Хто полює на популярність, кому застилає очі переконаність у власній правоті, але в результаті дискусія про факти корупції у нас перетворилася на змагання емоцій. А ще є ризик, що в той момент, коли суспільство перетворюється на стихію – сперечатися з якою собі дорожче – багато хто вирішує промовчати.
Так ось. У нас керівництво армії та Міноборони було призначено за три з половиною місяці до повномасштабної війни. Я далекий від думки, що за цей час можна зробити диво. А з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Резніков фактично перетворився на міністра закордонних справ Міністерства оборони. Так, на війні не буває другорядних напрямків, але на добу 24 години та їх кількість не додається зі збільшенням кількості завдань.
Хтось скаже, що з цими завданнями може впоратися будь-хто інший. Напевно, може, але очевидно не будь-хто. Я просто пам’ятаю, що було з армією за часів міністра Андрія Тарана та головкому Руслана Хомчака. Коли волонтери забезпечували військо більше, ніж держава, бо держоборонзамовлення стояло на паузі. Адептам фрази “гірше бути не може”, хочеться нагадати, що гірше може бути завжди.
Популярні рішення аж ніяк не обов’язково вірні. Популярна думка не завжди веде до виграшу. Все вимірюється досягнутим результатом, а контекст подій має значення.
Дуже не хочу, щоб ми про це забували. Саме тому мені здається, що відставка міністра оборони Резнікова не вирішить проблем, усунення яких ви хочете.
Мені скажуть, що помиляюся. Що перемога громадської думки дорівнює перемозі країни. Що вина підлеглих – це провина керівника. Якщо наступник намагатиметься, то зможе перетворити хронічно не реформоване відомство на швейцарський хронограф. Зміна керівника застрахує міністерство від появи нових скандалів та нових розслідувань. Що ми ризикуємо лише недоліками, а чи не досягненнями. Що за підсумками ротації процеси покращаться, корупція знизиться, ефективність зросте, а перемога наблизиться.
А якщо ви помиляєтеся?
Оригінал
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею та натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі “Думки”, відображають думку автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
