ведмедів зараз гарчить на злободенні для Кремля теми, за якими не може висловлюватися путін
Заступник глави радбезу рф, колишній президент дмитро медведєв видав нову порцію резонансних заяв по Україні і ходу російського вторгнення. За його словами, якщо ЗСУ почнуть бої за Крим, кремль нібито має всі підстави застосувати “абсолютно будь-яку зброю” (явний натяк на ядерну).
Крім того, медведєв запевняє, що на українській території армія рф нібито воює з мільйонним військом НАТО і нацистами, а тому готова дійти до Києва чи Львова.
Натомість засновник і головний фінансист ПВК “Вагнер” євген пригожин спростував заяви про те, що росія воює з НАТО, а також поставив під сумнів існування “нацистів” в Україні.
Своєю думкою про періодичну зміну завдань т.зв. “спеціальної військової операції”, а також розбіжність думок усередині російських сил, з “Телеграфом” поділився генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко.
медведєв – злий собачка кремля
“Важливо розуміти, що медведєв має свою передісторію. Умовний президент, який займав це місце за погодженням з путіним виключно через юридичні питання, пов’язані з виборами. Людина, якій забракло сили волі й таланту рішуче змінити ситуацію в росії. Демократи сподівалися на це. Надії не виправдалися. Країною, по суті, продовжував правити путін. А йому було не по дорозі з демократією. Тож медведєв як був у ті роки лялькою в путінських руках, так само лялькою і залишився”, — пояснює Ігор Романенко. — На це наклалося ще й зловживання алкоголем, у сукупності це призвело до ситуації, коли він просто транслює пропагандистські тексти, в яких закладено максимально “яструбину” позицію росії, те, чого собі навіть зараз не дозволяє путін, котрий діє, за його словами, виключно в інтересах народів росії. У тому числі — розв’язавши війну проти України. Ну, а медведєв виконує роль злого собачки. І зараз гарчить на злободенні для Кремля теми. Мовляв, якщо хтось спробує арештувати путіна — росія піде війною. Якщо Україна намагатиметься звільнити Крим — росія застосує ядерну зброю тощо”.
За словами генерала, брязкання ядерною зброєю – по суті, єдина загроза, яка залишилася у кремлівському арсеналі. І медведєв періодично влаштовує такі лякалки.
“На нього також покладено і функцію намагатися якось аргументувати “спеціальну військову операцію” – війну Росії проти України. Звідси й нові меседжі про те, що Україна нібито завжди була частиною росіїтому її просто намагаються повернути “у рідну гавань”.
Традиційні кремлівські тези про те, що держави Україна – нема, що української нації не існує й інша пропагандистська маячня. При цьому будь-який більш-менш грамотний філолог знає, що ця російська мова походить із давньоукраїнської. А будь-який більш-менш грамотний історик — що спершу був Київ, а набагато пізніше — москва і московія. Але російська пропаганда живе у своїй реальності. І занурює в неї за вказівкою кремля всіх росіян”, – пояснює військовий експерт.
Він зазначає: ще один “аргумент” для агресії – боротьба з якимись нацистами в Україні, а також із натовцями (треба ж якось виправдати періодичні програші “другої армії світу”, не виконані завдання типу “Київ за три дні”). І тут, за словами генерала, цікаво з погляду антипропаганди всередині самої росії повівся ватажок ПВК “Вагнер” — євген пригожин. Заявляючи, що його найманці не бачили нікого, окрім українських воїнів та малої частки інтернаціоналістів, під час боїв на Донбасі і не тільки.
Боротьба у внутрішньоросійських кланах набирає обертів
Не пройшла, за словами Ігоря Романенка, перевірку часом і спроба росії надати цій “операції” сенсу як такому, що сприяє демілітаризації України. Агресорові не вдалося зруйнувати наші Сили оборони, тим самим знищивши і нашу державність.
“Що стосується “денацифікації”, то все той же пригожин каже, що не зустрічав тут нацистів. Але пропихуваний кремлем термін — зрозумілий. Є історичне коріння з денацифікацією Німеччини, Австрії після Другої світової. Ось тільки, на відміну від щеплення від нацизму, яке робили німцям держави-переможці з антигітлерівської коаліції, путінський режим під денацифікацією мав на увазі саме винищення української нації, — акцентує генерал. — Ми пам’ятаємо, що діялося на окупованих територіях. Росіяни входили туди вже зі списками на “зачистку”. Одразу знищувати – атошників, колишніх воїнів, держслужбовців. Других – направляти в нові концтабори, щоб ці люди каторжною працею “виправлялися і переосмислювали свої погляди”. Треті — “болото”, з якого можна виліпити колаборантів. Така підготовка свідчить, що окупанти були налаштовані саме на знищення української нації”.
Але пригожин, продовжує експерт, раптом починає йти проти кремлівської лінії. При тому, що він може діяти виключно з дозволу путіна.
“Не виключено, що пригожин більш тверезо бачить перспективи, аніж ті, хто засів у кремлі та Держдумі. Він усвідомив, що ні регулярна армія росії, ні такі приватні структури, як його вагнерівці, не здатні підкорити Україну. І починає готувати шляхи відходу. Певні виправдання. Даючи зрозуміти, що ЗСУ незабаром почнуть активно атакуватизнищуючи противника.
Боротьба у внутрішньоросійських кланах набирає обертів. Є різні башти кремля, які далеко не однозначні. Є пригожин з кадировим та суровікіним. Але цю трійцю не сприймають силові структури, які ведуть свою гру. Ті ж самі ФСБшники. У результаті суровікіна, раніше командувача окупаційної армії, зробили заступником начальника Генштабу — герасимова. Засунувши з пріоритетної на другорядну роль. І далі, гадаю, кожного з цього тріо (пригожин, кадиров, суровікін) військове угруповання шойгу-герасимов спробує добити окремо. Можливо, останні це розуміють. Звідси й дедалі гостріші, позасистемні висловлювання того самого пригожина”, – припускає Ігор Романенко.
На його думку, вся ця метушня павуків у банці закладає основи для зміни путінського режиму.
“Кожен рятується, як може. шойгу та герасимов, з одного боку, борються з пригожинським угрупованням. З іншого, беруть із нього приклад, почавши формувати власні приватні армії. І це явно не стільки для того, щоб воювати проти України, скільки – для порятунку себе та свого оточення у подальшій боротьбі всередині росії, — зазначає експерт. — Щоб крах держави-агресора почався якнайшвидше, потрібні послідовні дії Сил оборони України, і тут ми не тільки успішно протистоїмо окупаційній армії, а й маємо хороші перспективи для подальшого звільнення своїх земель”.
