Мікрогранти на відкриття бізнесу, ваучери на навчання та компенсації роботодавцям. В Україні працює низка державних програм, що допомагають знайти роботу. Насамперед, – переселенцям. Часто люди просто не знають про додаткові можливості, тому не звертаються за допомогою, кажуть фахівці. Тож Марія Тарасова вирішила дізнатися – які пропозиції існують.
Ми живемо тільки роботою, це все, що в мене є зараз, тільки робота.
Тетяна – віддана маріупольчанка. Вірить, що скоро повернеться додому. А поки будує нове життя в Одесі. Працює у громадській пральні.
Тетяна Узун, переселенка з Маріуполя:
Мала свій бізнес. Великий, да. А зараз я займаюсь пранням. Но раді. Що є ето, ето – більше, ніж нічого.
Доля Тетяни зрозуміла тисячам українців. З початку року по допомогу до Одеської обласної служби зайнятості звернулося 650 внутрішньо переміщених осіб. Це – кажуть у службі, тільки 10 відсотків переселенців, які прибувають в регіон. І не тому, що люди не бажають працювати. 90 відсотків це і діти, матері, яким ні з ким лишити малечу, пенсіонери. Ті, хто віддалено працює на попередньому місці роботи або самостійно знайшов заробіток. Дехто просто не знає про нові державні програми.
Світлана Помукчинська, заступниця керівника відділу Одеського обласного центру зайнятості:
Компенсація роботодавцю за працевлаштування внутрішньо переміщеної особи. Це є компенсація єдиного соціального внеску, компенсація заробітної плати. Дуже цікава активна програма – це є надання мікрогранту у розмірі 150 тисяч гривень, за умови створення одного робочого міста, і 250 – за умови створення двох робочих місць.
Ця програма запрацювала вже під час великої війни, у липні 22-го року. Заявки на мікрогранти на Одещині подали близько тисячі людей. 150 – вже отримали гроші на бізнес. П’ятнадцять відсотків з них – переселенці.
Ще один шанс знайти себе – ваучер на навчання, який можна використати для отримання нової професії.
Світлана Помукчинська, заступниця керівника відділу Одеського обласного центру зайнятості:
Внутрішньо переміщена особа, незалежно від того, де вона знаходиться, в якому регіоні, вибирає професію, за якою вона би хотіла навчатися, вибирає собі навчальний заклад. Звертається до будь-якого центру зайнятості, подає документи.
Максимальний розмір ваучеру – близько 27 тисяч гривень. Повертати державі кошти, призначені на навчання, не потрібно. Нова професія дає шанс знайти себе в регіоні, що має незвичну специфіку ринку праці.
Юлія Мельникова, рекрутер центру підтримки переселенців “Я – Маріуполь”:
Тут проблема в тому, що металургії в Одесі не так багато. А металургів з Маріуполя дуже багато. Але люди готові себе шукати в других професіях. Оператор кол-центру, наприклад, касир, продавець.
Всі посади – від керівника до прибиральниці, в цьому центрі займають переселенці з Маріуполя. Джерелом вакансій став пункт безкоштовних побутових послуг.
Ганна Камаралі, керівниця центру підтримки переселенців “Я – Маріуполь”:
Це – стоматологи, в нас працює два стоматолога. Люди, які працюють у пральні, у швацькій майстерні, перукарі двоє людей. Це все – також маріупольці. Дитячий садочок у нас є.
Перукарка Євгенія розповідає: знайшла роботу в одному з одеських салонів. Але заробленого там на життя не вистачало.
Євгенія, перукарка центру підтримки переселенців “Я – Маріуполь”:
В мене тут немає своєї клієнтської бази, і як би тяжко без клієнтської бази працювати в Одесі просто в салоні.
Ринок Одещини перенасичений водіями, прибиральницями, охоронцями та некваліфікованими робітниками. Такі вакансії – дефіцит.
Натомість не вистачає лікарів, вчителів та електриків. Фахівці радять шукати роботу у різних джерелах. Наприклад , нещодавно запрацював телеграм канал “Вакансії Одеський район”.
Аркадій Мартичан, заступник керівника Одеської районної військової адміністрації:
Одеський район, село Візирка, посада сантехнік. Зарплата 13 тисяч. Це – сьогодні. Більше 10 вакансій, а тут їх гораздо більше, тільки ті, що добавилися сьогодні.
Допомагають у працевлаштуванні і волонтери. В цьому центрі отримали нову професію вже півтори сотні біженців. Готують майстрів бьюті індустрії, масажистів та кравців. Найкращі студенти лишаються працювати на підприємствах-партнерах.
Валерія Конопельська, майстриня з шиття одягу:
Після курсів ми маємо можливість працевлаштування, тому що ми працюємо з кількома брендами та відшиваємо для них колекції. На сьогоднішній день дуже затребувані швачки, і мінімальні зарплати у них від 20 тисяч.
Тетяна – тренерка з баскетболу та фітнесу з маленького містечка Добропілля на Донеччині. В Одесі живе з двома дітьми. Поки малі гралися в дитячій кімнаті, опанувала три нових фахи. І знайшла роботу.
Тетяна, переселенка з Донецької області:
Мене запросили в студію масажу та оздоровчих практик. Вже на роботу, я вже працюю у засновниці цього закладу. Вона нам тут викладала тайський масаж.
Жінка каже: головне – мати бажання працювати.
Тетяна, переселенка з Донецької області:
І ви знаєте, коли клієнти кажуть я відчуваю руку майстра, а я всього лише 6 тижнів як навчилася – це дорого коштує.
