Президент Туреччини Реджеп Ердоган захистив свої повноваження глави держави у непростому протистоянні з лідером опозиції. Політичного дива не сталося, проте цього разу йому довелося битися. Він не зміг виграти вибори у першому турі, що є індикатором послаблення його позицій у турецькому суспільстві.
У першому турі за Ердогана проголосувало 27 мільйонів виборців, а за Кірічдароглу понад 24 мільйони. Тобто майже половина виборців Туреччини не підтримує політику чинного президента, і ця тенденція збереглася в другому турі.
Проте головний ворог Ердогана – не опозиція, а турецька економіка. І цей фактор впливатиме на подальший розвиток подій у Туреччині найближчими роками. Усі стабілізаційні економічні рішення Ердогана насправді призводили до ще більшого погіршення. І всі зауважили, що бізнес голосує за опозицію.
Які дії вдасться Ердоган тепер – не можна передбачати. Усі кроки президента в економіці були якраз такими. Що можна точно припустити – серйозну економічну турбулентність та спробу зберегти свою владу. Вже зараз він думатиме про місцеві вибори, щоб повернути контроль над найбільшими містами, і про наступні президентські вибори, адже очевидно, що Ердоган не збирається залишати свою посаду.
Різких змін у зовнішній політиці не варто очікувати. Туреччина намагатиметься зберігати спеціальні відносини з Російською Федерацією, які є також особистими відносинами Ердогана та Путіна. З іншого боку, Туреччина робитиме все можливе, щоб НАТО було сприятливим, щоб країна відчувала себе комфортно у переліку проблем, які існують у регіоні. Йдеться і про постачання нової зброї, і модернізацію війська. Однак Туреччині цього разу доведеться розблокувати процес ухвалення в НАТО Швеції. Для нас це дуже важливо, оскільки Україна має стати наступною після Швеції. Часу до Вільнюського саміту НАТО небагато, але, можливо, Ердоган поспішить довести, що він залишається лояльним партнером Північноатлантичного альянсу та США.
І, звісно, він продовжуватиме свої миротворчі зусилля. Зернова угода поки що єдина дипломатична перемога Ердогана і, до того ж, зараз з’явилося чимало конкурентів у миротворчих ініціативах на глобальному Півдні. Це і Китай, і Бразилія, і Саудівська Аравія та делегація з Африки на чолі з ПАР.
Однак я не виключаю, що якщо реальна можливість для переговорів з Росією виникне, таким посередником може стати той, хто має добрі стосунки і з Путіним, і з Зеленським. Це саме Реджеп Ердоган.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею та натисніть Ctrl+Enter.
Статті, що публікуються в розділі “Думки”, відображають думку автора і можуть не збігатися з позицією редакції LIGA.net
