Вже завтра – роковини одного з найкривавіших терактів, які вчинила росія. Рік тому – 14 липня, об 11-й ранку, путінські “Калібри” поцілили у центр Вінниці, перетворивши площу біля Будинку Побуту на згарище та руїни. Загинуло 29 осіб, ще сотні – було поранено. Про долі тих, кого трагедія позбавила найрідніших – розкажуть мої колеги.
Переддень роковин російського теракту у Вінниці. У середмісті збираються діти та молодь. Надувають жовті й блакитні кульки. І за декілька хвилин створюють контур літака, який для багатьох став символом незламності. Акцією “Янголи Памʼяті”, кажуть, хотіли вшанувати памʼять загиблих під час ракетної атаки по площі Перемоги. Кульки згодом роздають найменшим.
Той терористичний акт забрав життя 29 ьох людей. Більше сотні містян отримали поранення. Кожна жертва тієї трагедії матиме ще й іменне дерево. Родичі і друзі загиблих висаджують сакури.
Володимир Затайдух, голова ініціативної групи родин загиблих:
Обрали саме сакури, адже вони ближче до червня розцвітають. Тобто дана площа буде оживати. І воно буде згасати ближе до дня трагедії.
Для Дениса дерево уособлюватиме загиблого друга – Володимира Даценка. У мить прильоту чоловіки були разом, та, розумівши, що ракети летять на них, – кинулися врізнобіч. Дениса це врятувало.
Денис Клімов, постраждалий:
Я не втратив свідомість в той день, я памʼятаю в принципі все, що відбувалося… Він був дійсно справжнім другом. Справжнім. Справжньою людиною, яка була без наіграних емоцій, він – людиною слова був. Справжнім патріотом….
Того дня Володимир мав повертатися на передову – розповідає його дружина. Зорина сподівалася відшукати чоловіка серед уцілілих.
Зорина Кривенчук, дружина загиблого Володимира Даценка:
Шукали по лікарням до останнього. Навіть вже в той день, коли робили ДНК, я ще ходила з подругою по лікарням, бо вірила, що ми його знайдемо!
Тетяна Харченко працювала менеджеркою у медцентрі. Коли вдарили ракети, жінка стояла біля входу. І загинула миттєво. Маленький Матвій каже: мама була найкращою.
Матвій, син загиблої Тетяни Харченко:
Гарна, розумна, мужня…
Микола Харченко, батько загиблої Тетяни Харченко:
Постійно згадує, вспоминає. То ми то робили, то ми то робили… і отак от всьо.
Разом із Тетяною загинула й адміністраторка Катерина Гула. У лікарні від важких опіків померла відома лікарка – невролог, – Наталія Фальштинська, а згодом, у закордонній клініці не стало і її колеги – дитячого невролога Павла Ковальчука.
Василь Ковальчук, батько загиблого Павла Ковальчука:
Напевне,самих кращих забирають….. ех.
Ще одній жертві теракту – Олександрі – було лише 18. Дівчина поспішала на зустріч із інструктором з кермування.
Алла Черняхівська, мати загиблої Олександри Борівської:
Я її зразу набрала, і в неї був телефон вже недоступний… Мені вже все було зрозуміло. Тому що вона телефон ніколи не відпускала. Тому що вона була дуже відповідальна.
Мама сонячної Лізи, фото якої облетіли весь світ – лише нещодавна змогла встати на ноги. 7 місяців жінка лікувалася, і не хотіла вірити, що доньки вже немає. Жінці важко було повертатися у це місце, проте зробила це – заради свого янголятка.
Ірина Дмитрієва, мати загиблої дівчини:
Дуже важко говорити зараз. Коли ти живеш весь рік віддалено від цього місця – ще більш менш нормально, а коли сюди приходиш – це вже неможливо. Морально дуже важко. Кожен повинен шанувати памʼять загиблих .Особливо ті, хто зіштовхнувся напряму з трагедією. Хто втратив своїх близьких, дітей. Зосталася лише віра у перемогу, та сподівання, що ворог обовʼязково буде покараний за вчинені звірства.
Ірина Дмитрієва, мати загиблої дівчини:
Нагадувати всім, за що ми покладаємо свою кров…. За що ми боремося…. І Весь світ повинен бачити! Що росія- це терорист, який вбиває кожен день….мирних жителів….
14 липня на Вінниччині оголошено Днем Жалоби за загиблими під час російського теракту. Цього дня на площі мають провести панахиду та відкрити Алею памʼяті.
