Роздумуючи про захист прав робітників у Європі, ми схильні уявляти майже ідилічний стан прозорості та справедливого ставлення до тих, хто найбільш його потребує.
Там, у величезному глянцевому світі провідних європейських підприємств, наша уява малює бездоганний баланс між інтересами працівників та їхніх корпоративних роботодавців, який завжди ретельно підтримується, або принаймні не страждає від практик, які є відверто ганебними.
І все ж таки, як нещодавно виявили деякі українські ветерани війни, які співпрацюють з транснаціональними компаніями у Європі, навіть поверхневий огляд цього уяву швидко демонструє його помилковість.
Це справді дивно, скільки часу приділяється зосередженню уваги на корупції в країнах за межами Європейського Союзу, але як мало насправді висвітлюється той факт, що все також аж ніяк не добре, коли мова йде про транснаціональні компанії у ЄС.
Візьмемо, наприклад, німецьку SAP SE, багатонаціональну компанію, яка створює програмне забезпечення, та в якій працює понад сто тисяч людей.
Знову і знову підприємство стрясають скандали, які стосуються нечесних і непідзвітних способів ведення бізнесу та турботи про свою робочу силу, наприклад, коли SAP довелося заплатити 220 мільйонів доларів США, щоб врегулювати справу з американським судом, або коли двох членів наглядової ради компанії було звільнено за корупційні дії.
Та коли справа доходить до представництва інтересів працівників, ставлення компанії до нещодавно створеного Союзу інвалідів SAP у Чеській Республіці (DUS), який має українських ветеранів війни серед своїх членів і надає різні види гуманітарної допомоги та підтримки працевлаштування, є останнім прикладом того, як європейська інституція, яка бореться за права працівників, може стати жертвою ганебних корпоративних процедур і відповідної поведінки менеджерів компанії.
Майже з самого початку, антагоністичне ставлення відділу кадрів SAP до профспілки DUS підтвердило, що захист прав працівників-інвалідів у компанії не буде проходити легко.
Коли профспілка інвалідів ще була в процесі створення, компанія попросила підтвердити, що в неї є достатньо членів, які працюють у SAP; і хоча згідно з законодавством Чехії це було законним запитом, те, як компанія провела цей процес, точно не було порядним.
Щоб зберегти анонімність членів, відповідно до чеського законодавства, профспілка запропонувала надіслати список усіх працівників до незалежної нотаріальної служби; але упродовж наступних двох місяців, так чи інакше, компанія просто не вволювала відправити такий список. Пізніше, компанія таки вибачилася за «непорозуміння», говорячи, що очікувала на додаткові кроки від профспілки.
Те, що сталося далі, було ще більш дивним.
Після того, як список співробітників нарешті було надіслано, компанія зненацька вигадала нові правила нотаріального засвідчення, до цього невідомі загальній практиці роботи з профспілками.
Також, через складну транслітерацію деяких слов’янських імен членів профспілки, компанія використовувала незначні відмінності напису як причину для відхилення аплікацій.
А коли вже було подано список членів профспілки, SAP також попросив надати свідчення членів під присягою.
Нарешті, SAP визнала профспілку інвалідів DUS, але лише через два дні після того, як DUS опублікувала відкритого листа у головній діловій газеті Чехії. Виявилося, що чеському офісу SAP знадобилося всього два дні, щоб зробити те, що до того тягнулося на протязі двох місяців!
Відкритий лист DUS у головній діловій газеті Чехії
Важко не ставити собі питання, що змусило компанію так поводитися? Вперше затверджувати порядок і виконувати його – тільки щоб потім в останній момент кардинально змінити власні вимоги, начебто роблячи все, щоб профспілку DUS взагалі не було створено?
Що ж, напевно відповідь виглядає наступним чином.
У той час, наближалися вибори до наглядової ради SAP, і кандидату з Чехії було гарантовано місце в раді – потенційно, члену профспілки.
Посада в наглядової раді SAP супроводжується наданням великої влади та 250-400 тисяч євро на рік на кожного члена упродовж пʼятьох років. DUS міг би пожертвувати більшу частину цієї суми на допомогу людям з інвалідністю та українським ветеранам.
Але, коли мова заходить про склад наглядової ради, навряд чи є щось, що лякає керівництво будь-якої корпорації більше, ніж місце, яке дістається кандидату від профспілки, яка справді підтримує інтереси працівників.
І тому, коли профспілка інвалідів подала свою заявку на місце в наглядовій раді, вона зустрілася з відверто неетичними спробами з боку керівництва SAP CZ перешкодити профспілці перемогти.
У рамках спроб компанії саботувати профспілку, кандидатку від профспілки було повністю звільнено з SAP CZ через три тижні після офіційного подання її кандидатури, отримавши підтвердження про подання лише через два тижні після її звільнення.
Зважаючи на все це, повноваження людини, яка врешті потрапила до наглядової ради, навряд чи стануть несподіванкою. Являючись улюбленим кандидатом керівництва SAP CZ на місце в наглядовій раді, яке було виділене Чехії, цікавим аспектом кандидатури пана Якуба Черного є те, що профспілка, яка висунула його в першу чергу, фактично перебувала під повним контролем вищого керівництва компанії, з заступником керуючого директора компанії в ролі її голови, та з чотирма вищими менеджерами у її раді.
Гротескна несправедливість усього цього ще тільки більше посилюється, якщо взяти до уваги дії пана Черного під час виборів. Напередодні виборів наглядової ради, серед іншого, пан Черний принизив інвалідів компанії, коли припустив, що профспілці інвалідів, замість того, щоб займатися передвиборчою кампанією шляхом публікації відкритого листа, краще б було купити інвалідні візки.
Пан Черний також зробив ряд наклепницьких висловлювань щодо профспілки, за що зараз проти нього було розпочато досудовий процес, оскаржуючи абсурдні заяви про те, що профспілка витратила близько 10 тисяч євро, щоб опублікувати вищезгаданий відкритий лист у чеській газеті.
Через один місяць після публікації листа та два дні після публічної атаки пана Черного на DUS, юристи SAP CZ пригрозили профспілці судовим позовом.
Змішуючи загальні коментарі, не пов’язані з SAP CZ, та неправильно трактуючи юридичну комунікацію між SAP CZ та DUS, юристи компанії таки зварили історію – але лише за тиждень до закінчення терміну подання кандидатур до наглядової ради.
Публічна атака та правовий тиск змусили кількох членів DUS відмовитися від своїх кандидатур.
DUS наполягав на публічних вибаченнях від пана Черного, але, навіть внутрішньо у місцевому офісі, вибачення так і не були отримані. На сьогодні, це так і залишається, навіть після того, як DUS відправив пану Черному формальний досудовий позов про дифамацію та наклеп.
Тим часом DUS відповів на всі претензії юристів SAP CZ і уточнив деякі з неправильно витлумачених повідомлень на своєму вебсайті, www.disability.cz. У протязі наступних трьох місяців SAP CZ мовчали – перед тим, як зненацька самім звернутись до суду проти профспілки інвалідів.
Чому SAP CZ чекали так довго, аж до минулого тижня, щоб це зробити? Відповідь знову ж стосується виборів до наглядової ради.
SAP CZ ініціювала судовий позов проти DUS через день після того, як проуправлінські діячі цієї історії зробили пана Черного переможцем на цих сумнівних виборах до наглядової ради SAP у Чехії.
Тож, поки DUS терпляче чекав на пана Черного та його вибачення за наклеп, в той самий час SAP CZ не пошкодувала часу, щоб підготувати повномасштабну атаку на профспілку.
У нинішній ситуації, коли трудові права ветеранів-інвалідів в Європі не тільки нехтуються, але й такі люди, як пан Черний, висуваються на високі посади, стає дуже важко серйозно ставитися до всіх зовнішніх образів, створених європейським корпоративним світом, які, як дешеві сценічні декорації, здається, можуть гепнутись в будь-яку хвилину.
SAP була однією з багатьох компаній, які залишили Росію на початку війни. Щобільше, SAP навіть активно брала на роботу українських біженців у Чехії.
Але, як і у випадку більшості західних країн, тепер ця підтримка зведена до мінімуму. Та у справі, яка стосується DUS, SAP CZ та управлінських фаворитів компанії не було навіть мінімуму пристойності щодо гідного поводження з українськими членами профспілок.
Тож, мабуть, замість того, щоб з презирством насміхатись та критикувати спроби інших країн подолати корупцію, європейцям варто було б уважніше придивитися до власних внутрішніх справ.
І з боку українських інвалідів, які прагнуть працювати в Європі, стан цих справ виглядає зовсім не добре.
