Як правильно проявити повагу та не порушити кордонів бійця. У Києві за круглим столом обговорили правила поведінки та спілкування з військовими та ветеранами. До обговорення долучилися фахівці, представники медіа та ветерани. Матеріал Валерії Глущенко.
Оборона Маріуполя. Полон. Тяжке поранення. За плечима 27-річного Гліба Стрижка довга фронтова історія. У лікарні йому зробили чимало операцій, довелося заново вчитися ходити. Нині чоловік у тилу – намагається й надалі бути корисним для батьківщини в умовах війни. Але не може змиритися зі статусом “ветеран”.
Гліб Стрижко, керівник київської філії “Ветеран хаб”:
Тому що мені важко усвідомлювати себе в 27 років ветераном. І тому, що моя держава не може чітко зазначити, хто такий ветеран. Тому, що мене по статусу прирівнюють до ветерана праці. Він ветеран праці, а я ветеран війни. Ми обидва ветерани. Чи хочу я, аби я асоціювався з цією людиною та навпаки – ні.
За 10 років війни тисячі наших захисників стали ветеранами. Здебільшого за станом здоров’я, через важкі поранення. Та у суспільстві досі не сформувалося гідне ставлення до тих, хто повернувся з фронту, заявляють в Українському ветеранському фонді. Люди неправильно розуміють навіть саме значення слова “ветеран”.
Юлія Пустова, провідний фахівець відділу комунікації Українського ветеранського фонду:
32% людей сказали, що ветеран – учасник другої Світової війни. У медіа і в суспільному сприйняті сформувався такий дуже негативний тренд і конотації “прилипли” до самого визначення ветеран. Адже коли людині кажеш – ветеран, вони одразу можуть уявляти про немічність, пільги та інвалідність.
Нерідко й у ЗМІ, висвітлюючи історії ексбійців, добирають некоректні формулювання.
Марина Ткачук, керівник управління контролю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:
Під час моніторингу ми зафіксували дуже багато контенту, де цькують чинних військовослужбовців, які несуть в зоні бойових дій службу та розмовляють російською. Моніторингом зафіксовано, що вперше, коли висвітлюють таку інформацію: військовий з інвалідністю. Хоча на перше місце ми маємо виносити людину. А не акцентувати на тому, що це військовий.
Також не слід акцентувати на статі ветерана – наголошують учасники круглого столу, що його ініціювала Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Не варто й жаліти чи надмірно героїзувати образ захисників.
Єва Арустамян, представниця Міністерства у справах ветеранів України:
Щоб не образити та щоб надмірно не героїзувати. Щоб він комфортно і м’яко повернувся до свого життя, до роботи. Дуже важливим є висвітлення ветерана з окресленням проблем із якими він стикається для того, щоб суспільство розуміло: а які ж шляхи розв’язання цих проблем. Адже як медіа висвітлить ветерана, як героя чи жертву, від цього і залежить ставлення суспільства до цього ветерана. Адже ми говоримо не лише про інтеграцію ветеранів в суспільстві, а й про те, що ми маємо створити умови для гідного суспільства, яке готове прийняти ветерана у своє життя.
Ведуча телеканалу “Інтер” та військовий кореспондент Ірина Баглай каже: під час інтерв’ю з чинними бійцями, ветеранами, волонтерами – намагається передовсім розкрити кожного як людину, а вже потім – як професіонала.
Ірина Баглай, ведуча телеканалу “Інтер”:
Я постійно спілкуюсь з військовослужбовцями, бо в мене дуже багато друзів, і мені цікаво було почути деякі аспекти, деякі для мене є дискусійні. У мене авторський проєкт інтерв’ю з військовослужбовцями. Адже це люди, яких має чути суспільство. Чому? Не тільки тому що вони нас захищають, а й тому, що вони пройшли ті кризові ситуації і вони вижили. Тобто вони мають право говорити, а ми маємо право їх чути.
Учасники форуму радять кожному українцю пам’ятати важливі правила спілкування з воїнами та ветеранами. Не відвертатися, не розмовляти зверхньо чи зухвало. Не вичавлювати з себе сльозу, не кидатися в обійми. Краще прикласти руку до серця й посміхнутися – це ідеальний жест для прояву поваги та вдячності.
