У травні шанувальники бондіани відзначили чергову річницю кіносаги – пройшов 61 рік з моменту виходу до американського прокату першого фільму франшизи з підзаголовком “Доктор Ноу”.
Епопея про непотоплюваного агента 007 популяризувала образ плейбою в масовій культурі, запустила кар’єру Шона Коннері та ввела моду на шпигунські екшени, яка не згасла повністю і донині. Однак це лише верхівка айсбергу.
Ліга.Тех з’ясовувала, як фільми про Джеймса Бонда вплинули на підхід до зйомок фільмів і які футуристичні гаджети, показані в них, вже стали буденністю.
Технології проти бюджету
Риби на проекторі замість акваріума
“Доктор Ноу” знімався з бюджетом трохи більше $1 млн, що було вкрай скромно навіть за мірками 1961 року. Художник-постановник Кен Адам розповідав, що на декорації було виділено лише 12 000 фунтів. Після його скарг продюсери накинули зверху ще 6000 фунтів, але цього все одно не вистачало. Дефіцит ресурсів намагалися компенсувати майстерністю оператора Теда Мура та різними технологічними прийомами.
За сценарієм у будинку головного антагоніста мав розташовуватись великий акваріум з рибами, проте грошей на покупку великого акваріума, риб та їх транспортування на знімальний майданчик просто не було. Натомість використовувався екран проектора, який демонстрував дещо збільшене та зациклене відео з плаваючими морськими мешканцями.
Крихітний атомний реактор
Схожа історія трапилася з моделлю атомного реактора, який за сюжетом мав розміщуватись у лігві антагоніста. Вона була досить маленькою, але за допомогою спеціальних лінз на камері на екрані реактор виглядав набагато солідніше.
Швидкі зрізи
Ще одним способом приховати від глядача бюджетність та шаблонний сюжет стала монтажна техніка “швидких зрізів”, яку запропонував монтажер Пітер Хант. Вона полягала в максимальному скороченні експозиції та сцен, що не містять екшену та не впливають на розвиток сюжету.
Якщо за сюжетом головний герой мав кудись їхати автомобілем, то у фільмах 40-х і 50-х обов’язково було кілька сцен, де він спускається до авто, заводить його і їде в точку призначення. Це могло займати до хвилини хронометражу. У той час як у “Докторі Ноу” Бонд опинявся в потрібному місці через одну монтажну склеювання. Нині такий підхід став стандартом для жанру екшену, проте на початку 60-х підхід Ханта був інновацією, яка дарувала глядачам небачений раніше рівень динаміки та насиченості.
Переозвучення дівчини Бонда
Одна з найвідоміших фішок франшизи про шпигуна на службі її величності – дівчина Бонда. Першою в цьому амплуа з’явилася відома швейцарська модель Урсула Андресс. Проте вже на знімальному майданчику з’ясувалося, що вона досить погано розмовляє англійською, а її тембр голосу важко назвати спокусливим. Продюсери знайшли елегантне вирішення проблеми: усі репліки Андресса озвучила інша актриса. Згодом цей підхід використовуватиметься у фільмах бондіани періоду 60-х та 70-х.
Винахід кінофраншизи
Окремі дослідники кінематографу схильні вважати, що бондіана в принципі вигадала таке явище як кінофраншиза. До початку екранізацій творів Яна Флемінга серіали або фільми з кількох частин вважалися розвагою виключно для домогосподарок та іншої вибагливої публіки. Чотири фільми про агента 007 вийшли протягом п’яти років, причому кожен наступний мав великі касові збори. Після цього продюсери у Голлівуді та решті світу кардинально змінили свої погляди на серії фільмів та почали шукати способи створити власну франшизу – про шпигунів, а потім і на інші теми.
Також бондіана стала першою кінофраншизою, яка зіткнулася з необхідністю рекасту. Після фільму “Живеш лише двічі” Шон Коннері посварився з продюсерами та подав у відставку. Йому на зміну обрали австралійського актора Джорджа Лезенбі. Постало питання: як пояснити глядачам, що Бонд тепер виглядає по-іншому? Спочатку сценаристи хотіли вставити епізод із ДТП та косметичною операцією протагоніста, але відмовилися. Зв’язок із попередніми кінофільмами про шпигуна з ліцензією на вбивство вирішили підкреслити сценою, де він вдома розглядає артефакти з попередніх пригод. Тобто автори бондіани ще вигадали таке явище як фансервіс.
Гаджети на службі її величності
У другому фільмі бондіани “З Росії з любов’ю” вперше з’являється майстер-зброяр з псевдонімом Q, що забезпечує Бонда різноманітні гаджети та прилади, які стануть у нагоді йому в його місіях. Спочатку йшлося про досить приземлені і очікувані для шпигунського жанру речі на кшталт детектора “жучків” або мініатюрного мікрофона. Проте вже з третьої частини під назвою “Голдфінгер” у бондіані з’являється сильний фантастичний елемент та відповідні гаджети. Деякі з них згодом стануть об’єктом глузувань у численних пародіях на агента 007, проте багато хто стане цілком звичайними речами.
Біонічні протези
Перший відносно фантастичний елемент був уже у “Докторі Ноу”. За сюжетом головний антагоніст втратив справжні руки внаслідок своїх експериментів із радіацією. Він замінює їх протезами, які роблять його сильнішим у фізичному плані, але менш спритним.
Промисловий лазер
Вперше лазер з’являється у фільмі Голдфінгер і використовується головним антагоністом як зброя для вбивства Бонда. Потім він використовується для проникнення у Форт Нокс, де зберігається золотий запас США. Втім, лазер як зброя займав фантастів із витоків жанру, і його поява у фільмах про Бонда була лише питанням часу. Пізніше гігантський орбітальний лазер фігуруватиме у стрічці “Діаманти назавжди”. Саме для нього антагоніст викрадатиме діаманти.
GPS-навігатор
У тому ж “Голдфінгері” в автомобілі Бонда є екран з цифровою картою, де миготливим індикатором показано точне розташування авто та об’єкта із закріпленим жучком. Тобто такий дідусь сучасних GPS-навігаторів, які є в бортових комп’ютерах чи не кожного сучасного автомобіля.
Реактивні ранці
Однією з найвідоміших сцен стрічки “Операція кульова блискавка” стала втеча героя Шона Коннері за допомогою реактивного ранця (також відомого як джетпак). Звичайно, він ще не став буденністю, але в інтернеті вже вистачає відео, де ним користуються військові армії США. Примітно, що реактивний ранець у фільмі має досить правдоподібний дизайн, а Кен Адам взагалі заявляв, що гаджет був реальним.
Смарт-годинник
Годинник Бонда був поліфункціональним задовго до винаходу Apple Watch і подібних девайсів. Так у стрічці “Живи та дай померти” Rolex Бонда був оснащений невеликою циркулярною пилкою та потужним електромагнітом, здатним притягувати кулі. Крім того, годинник Бонда міг виконувати функції радіо, в них був трекером і функція прийому повідомлень. Щоправда, у “Шпигун, який любив мене” вони відображалися не на дисплеї, а друкувалися на вузькій телеграфній стрічці.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею та натисніть Ctrl+Enter.
