Росія, напевно, купує знімки супутникових знімків об'єктів на території України через компанії-посередники. Вона використовує їх для планування повітряних атак та фіксування масштабів обстрілів. Про це у березні розповіла заступник Міністра оборони України Катерина Чорногоренко у коментарі американському виданню The Atlantic.
Майже сотня таких збігів спонукає військове керівництво України за допомогою західних партнерів шукати реальних важелів, які завадять ворогові використати відкриті джерела для космічної розвідки.
Спеціально для Ліга.Тех експерт, екс-радник голови Держкосмосу Андрій Колесник заглибився в нюанси цього кейсу і оцінив ймовірність позитивного сценарію щодо вирішення проблеми.
Чи можна вільно купувати космічні знімки території України в американських компаніях
Так, якщо спрощено, це так само легко, як будь-яка покупка в онлайн-магазинах: заходьте на сайт, вибираєте на інтерактивній дошці ділянку Землі, якість майбутнього зображення (якщо є вибір), терміни зйомки, платіть у середньому $1200 за новий знімок середньої якості (архівні знімки коштують дешевше) і очікуєте на його отримання в електронному вигляді.
Чи може наш ворог користуватись такими сервісами без перешкод і коли це стало можливим?
Обмежень немає із 2020 року після лібералізації цієї частини космічного ринку у США. Якщо не введено санкції проти конкретних секторів або повністю проти окремих країн-ізгоїв, а також проти певних юридичних/фізичних осіб (проте у таких випадках існує проблема посередників). Європейські партнери з цих питань прямують у фарватері американської політики.
Чому раніше на можливість шпигунства через загальнодоступні послуги космічних знімків не звертали уваги
Через відсутність профільної (не цивільної) централізованої структури в Україні. Про це знали окремі фахівці, але їхній голос не брався до уваги. Профільне співтовариство щонайменше 10 років обґрунтовує необхідність створення централізованого органу, який безпосередньо займався б військово-безпечним сегментом космічної діяльності.
Але навіть повномасштабне вторгнення в Україну не спонукало до цього. І на третій рік безпрецедентної війни поки що є окремі розрізнені підрозділи цього профілю, розкинуті під дахами різних відомств. У той час як протягом щонайменше п'яти років провідні космічні держави світу працюють над створенням таких спецвійськ, включаючи країну-агресора, і стрімко нарощують їхні здібності.
Чи можна вирішити цю проблему, обмеживши супутникову зйомку над Україною та як швидко
Міністерство оборони заявило, що “розробляє міжнародні нормативно-правові механізми та запропонує конкретні кроки для протидії застосуванню космічної розвідки у війні проти України”.
По перше, нарешті у військовому відомстві з'явилася посада – заступник міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації, яку обіймає Катерина Чорногоренко. На неї покладено проблеми військово-безпечного сегменту космічної діяльності, що спорадично виникають, але мають системний характер.
Є надія, що вона спробує щось зробити у разі виклику через підпорядковані йому підрозділи міністерства. На жаль, завдання створення профільного військового органу поки що не розглядається.
По-друге, Вплинути на офіційний Пекін навряд чи можливо. Його квазікомерційні фірми торгують знімками із сотні космічних апаратів китайського походження, і чітко дотримуються “лінії партії”, що уникає видимої підтримки однієї зі сторін у загарбницькій війні свого партнера.
Яскравим прикладом є позиція щодо України. До повномасштабної війни ми роками користувалися ресурсами чотирьох китайських комерційних супутників із надвисокою просторовою розрізненістю, а після вторгнення на нашу територію ворога – доступ було скасовано.
По-третє, Вимагати від європейських партнерів “прямо зараз і сьогодні” припинити продаж знімків власних комерційних супутників немає сенсу, оскільки їхня частка на світовому ринку невелика в порівнянні з американськими колегами. Тільки одночасне рішення про відповідні обмеження та їх набуття чинності з обох сторін Атлантики може бути прийнятним для всіх учасників комерційного ринку супутникових зображень.
По-четверте“голка Кощея” у безконтрольному продажі космічних знімків території України справді перебуває в руках США та має особливості, на яких слід зупинитися докладніше.
Як і для будь-якої держави-учасниці Основного Договору про Космос (під егідою ООН) від 1967 року, не підлягає сумніву виконання положень статті VI, які вимагають надавати дозволи на космічну діяльність та здійснювати контроль за всіма відповідними діями суб'єктів космічної діяльності незалежно від форм власності.
Конкретизація для спрямування “Спостереження Землі з космосу” зафіксована у законодавчо затвердженій державній політиці щодо Дистанційного зондування Землі від 1992 року. Зокрема, щодо комерційного застосування в цьому документі потрібно від Уряду США прийняти та діяти на підставі Правил ліцензування (так називається дозвільна система у США) приватних космічних систем дистанційного зондування.
Ще передостання редакція Правил від 2006 року була досить жорсткою щодо меж дозволеного для приватників, що значно гальмувало і так тоді не розвинений ринок космічних зображень.
У травні 2018 року Президент Трамп видав Директиву №2 з Космічної політики, якій наказав усунути бар'єри для прискореної комерціалізації космічної діяльності. У тому числі йшлося і про створення нової редакції Правил ліцензування приватних космічних систем дистанційного зондування.
Нинішня редакція Правил почала діяти з липня 2020 року та у загальних вимогах обмеження стосуються лише однієї території Земної кулі – Ізраїлю. Для “Землі обітованої” воно обмежує якість зображень її території, якими дозволено вільно оперувати.
Але кожна американська компанія – при отриманні індивідуальної ліцензії для виробництва зображень поверхні Землі з космосу власними супутниками та їх реалізації саме на комерційній основі – погоджується також на заборону продажу знімків об'єктів/територій, “чутливих” до інтересів національної безпеки та оборони – як і як США, і у країнах-союзниках.
Чи можливі тимчасові обмеження на строк від одного до трьох років
Так. Запити на них ретельно розглядатимуть National Oceanic and Atmospheric Administration (NOAA), яке уповноважене законодавством США на видачу ліцензій у напрямку “Дистанційне зондування Землі”. Коло заявників дуже обмежене – лише за окремими обґрунтованими запитами від Department of Defense або Department of State.
Внутрішні бюрократичні процедури у США ніхто не скасовував. Внесення доповнень до індивідуальних ліцензій, що мають на руках американські комерційні компанії-власники супутникових угруповань зі спостереження Землі з космосу, вимагатиме досить багато часу (рахунок може йти на кілька місяців) з початку такої процедури.
А для ініціювання процесу українському Міністерству оборони разом із Міністерством закордонних справ потрібно на офіційному рівні переконати американських партнерів узагалі звернути увагу на цю проблему.
Читайте також
