Наступного тижня мільйони людей стануть свідками рідкісного та масштабного астрономічного явища – повного сонячного затемнення. У понеділок, 8 квітня, о 20.00 за українським часом у деяких населених пунктах США, Канади та Мексики можна буде побачити, як Сонце на 5 хвилин зникне за Місяцем. Інші зможуть спостерігати за цим явищем на ютуб-каналі NASA.
З цього приводу Ліга.Тех вирішила згадати історію дослідження сонячних затемнень астрономами, їх відображення у популярній культурі та цікаві факти, пов'язані з ними.
Гнів богів та подвиг Фалеса
Технологічний поступ пояснив природу затемнень: Місяць під час руху по своїй орбіті може виявитися прямо між Сонцем і Землею, внаслідок чого тінь останнього падає на поверхню нашої планети. Однак у давнину раптова зміна дня вночі, хай і на короткий проміжок часу, сприймалася як неабияка і зловісна подія. Їх виникнення пояснювали надприродними причинами та оточували шлейфом легенд та міфів.
Так, у Стародавньому Китаї вірили, що це небесний дракон проковтнув Сонце. Коли таке діялося, люди починали бити в барабани, торохтіти посудом або просто продукувати гучні звуки, щоб злякати звіра і повернути денне світло. Подібні повір'я також зустрічалися у фольклорі корейців та в'єтнамців. В Японії вірили, що сонячна богиня Аматерасу сховалась у печері, а щоб її повернути – треба показати їй дзеркало. Як тільки вона побачить свою сліпучу красу, вона знову займе своє місце на небі, щоб смертні могли далі насолоджуватися теплом та світлом.
Корінні народи Південної Америки бачили в затемнення ознака гніву богів. Вожді та жерці намагалися зрозуміти причину невдоволення та шукали спосіб їх умилостивити. Найчастіше це закінчувалося жертвопринесеннями, нерідко людськими.
У Стародавньому Єгипті був міф у тому, що бог Ра наприкінці дня своєму човні спускається під землю – так починається ніч. Там на нього нападає злий змій Апеп. Але Ра щоразу перемагає, і починається новий день. Коли ж траплялося сонячне затемнення, єгиптяни бачили позачергову спробу завадити богу Сонця, але знову ж таки закінчувалося його перемогою.
Перші історичні згадки про затемнення
Першою письмовою згадкою про цю астрономічну подію вважається глиняна табличка з портового міста-держави Угаріт, що знаходився на території сучасної Сирії. Вона містила згадку про сонячне затемнення 5 березня 1223 року до нашої ери. У Китаї перші аналогічні записи датуються приблизно тим самим часовим відрізком.
Існують і згадки з дописьменної епохи – археологи знаходили малюнки, які, ймовірно, зображують сонячне затемнення.
В Україні перша згадка про це астрономічне явище датована 5 травня 1087 року, коли в деяких регіонах люди спостерігали часткове сонячне затемнення.
Перше задокументоване повне сонячне затемнення відбулося у поворотний для нашої історії 1654 рік. Тінь Місяця пройшла по діагоналі від Полісся до Приазов'я.
Однак не можна сказати, що в давні часи тимчасове заслонення Сонця Місяцем пояснювали виключно підступами богів та гігантських монстрів. Правителі дуже хотіли дізнатися, наскільки вищі сили прихильні до їхніх починань і що їм готує майбутнє у принципі. Шукати відповіді на ці запитання серед небесних світил доручали спеціалістам, які працюють при дворі.
Вважається, що найсерйозніша школа звіздарів була у Стародавньому Вавилоні: астрономи цієї держави вели ретельні записи всіх небесних подій, особливо затемнень. Останні вони вважали провісником важливих подій на кшталт смерті імператора чи початку війни. Під час затемнень жерці теж робили обряди та молитви, щоб не допустити можливих негативних ефектів від них.
Як навчилися передбачати затемнення
Перелом у сприйнятті сонячних затемнень пов'язують із ім'ям грецького філософа, астронома та математика Фалеса Мілетського, котрий жив у 7-6 столітті до нашої ери. Він був одним із перших людей, які використовували для пояснення світу не міфічно-релігійний підхід, а гіпотези та натуралістичні теорії. Власне тому його наділили титулом “батька науки”.
Вважається, що він зміг точно передбачити точний час повного сонячного затемнення, що стався 28 травня 585 до н.е. Того дня якраз мала місце битва між мідійцями та лідійцями. Раптова зміна дня на ніч не на жарт злякала обидві сторони – вони побачили в цьому божественне провидіння – припинили битися і уклали мир. Цей епізод став відомий завдяки згадці про нього у праці “Історія” іншого відомого грека – Геродота.
Зараз вчені ставлять під сумнів правдивість цього епізоду. Існує припущення, що Фалесу допомогло вивчення записів вавилонських астрономів: з їхньої основі він зрозумів, що є патерн сонячних затемнень, що дозволило встановити точну дату. Інша версія вказує, що Фалес зміг точно визначити лише рік, коли трапиться затемнення, а більш точну дату йому приписали пізніше – Геродот жив через століття після цих подій.
Справді точно прогнозувати сонячні затемнення астрономи навчилися нещодавно – у 18 столітті. Якісний стрибок тут пов'язують із британським ученим Едмондом Галлеєм, який значно вдосконалив математичні таблиці для руху Сонця та Місяця. До цього вони були майже незмінними та базувалися на працях арабського астронома 10 століття Абу Батані, які, у свою чергу, були засновані на розрахунках Клавдія Птолемея ще 2 століття.
Сьогодні цими розрахунками може займатися кожен охочий завдяки віртуальним планетаріям та безкоштовному астрономічному програмному забезпеченню. Наприклад, за допомогою того ж таки Stellarium (не плутати зі стратегією від Paradox Interactive) можна припустити, коли буде найближче сонячне або місячне затемнення, парад планет, поява комети або місцезнаходження планети на небі у певний час.
Сонячні затемнення у масовій культурі
Масова культура при зображенні затемнень в основному апелює до уявлень про них як про прогноз чогось дуже поганого або наслідки надприродного впливу. Власне, такий самий підхід використовують і щодо інших астрономічних подій типу польоту комет чи метеоритних дощів.
У культовій манзі “Берсерк” воно стає кульмінацією першої сюжетної арки, коли антагоніст приносить у жертву своїх бойових товаришів і трансформується у демона.
У серіалі “Баффі – винищувачка вампірів” затемнення теж виступає кульмінацією: у фіналі третього сезону на його фоні відбувається битва головних героїв із головним язичником – мером Вілкінсом. У його спін-офф під назвою “Енджел” сценаристи йдуть ще далі: затемнення тримається над Лос-Анджелесом кілька днів, протягом яких місто фактично захоплюють вампіри та іншу нечисть.
Нерідко сонячні затемнення грають і позитивну роль контексті сюжету. Так, у романі “Янки з Коннектикуту при дворі короля Артура” (до речі, вважається першим твором у жанрі влучників) головний герой на ім'я Генк Морган магічним чином потрапляє в середньовічну Англію. За анахронічні манери його засуджують до страти, але передбачення затемнення 528 рятує Моргана від сумної долі.
У серіалі “Герої” затемнення стає спусковим гачком для подій серіалу: саме після цього астрономічного явища люди по всьому світу відкривають надприродні здібності.
Само собою, що не могли його обійти в “Сімпсонах” (чи взагалі щось, що в ньому не показували), де в епізоді Gone Maggie Gone головні герої збираються дивитися на сонячне затемнення через саморобні камери-обскури. Мардж віддає свою Гомеру, але не утримується і дивиться на затемнення незахищеними очима. Це призводить до травми очей та запускає подальші події. Таким чином, сценаристи мультсеріалу в розважальній формі донесли важливість дотримання правил безпеки при спостереженні за цією подією.
Однак найбільш відомою стала початкова сцена “Космічної Одіссеї 2001”, в якій Сонце виходить із затемнення під симфонічну поему “Так казав Заратустра” Ріхарда Штрауса.
Головна астрономічна подія 2024 року?
Першим затемнення 8 квітня зможуть побачити у місті Мазатлан у Мексиці. Далі воно “мандруватиме” на північний схід через територію США і врешті-решт завершиться в Ньюфаундленді, Канада. Ширина загального шляху тіні Місяця становитиме від 100 до 115 км.
Загалом його можна буде спостерігати у 15 американських штатах та 5 провінціях Канади. За підрахунками НАСА, сумарно спостерігати за затемненням у повному обсязі зможуть близько 32 млн осіб, які мешкають на шляху його прямування. Для порівняння, у 2017 році йшлося про 12 млн.
За словами астрономів, нинішнє затемнення особливо не лише через масштаб та довгий маршрут. Воно збігається із підвищенням активності головної зірки нашої системи, відомої як сонячний максимум. Це дуже гарна нагода для вчених, що досліджують корону – зовнішню частину атмосфери цього світила, а також інші явища типу геомагнітних бур. Також Місяць знаходиться на найближчій дистанції до Землі, що обіцяє зробити цю подію ще більш вражаючим. Наступного разу жителі Північної Америки матимуть змогу побачити щось схоже 20 квітня 2042 року.
Нещодавно НАСА та ESA (Європейське космічне агентство) запустили онлайн-інструмент Eclipse Watch, що містить зворотний відлік до сонячного затемнення та регулярно оновлюються фотографії, зроблені космічним апаратом СОГО (Сонячна та Геліоцентрична обсерваторія). Він розташований приблизно за мільйон миль від Землі і займається вивченням Сонця. Зроблені ним зображення дають уявлення масштаб масштабу видовища, яке можна буде спостерігати 8 квітня.
Коли повне сонячне затемнення побачать в Україні
Востаннє повне сонячне затемнення в Україні бачили 15 лютого 1961 року. Його можна було спостерігати на території Криму, Приазов'я та Донбасу. Знов українці стали свідками затемнення 25 років тому – 1999 року в Ізмаїлі Сонце було закрито на 92%.
Найближче повне сонячне затемнення в Україні очікується у травні 2026 року. Щоправда, на більшій частині нашої країни воно буде видно лише як часткове затемнення. Як повне воно спостерігатиметься лише на території Туреччини.
