Путінська РФ відчайдушно намагалася підтримувати реноме не лише військової суперсили та енергетичної наддержави, а й технологічного гіганта. Офіційна пропаганда із захопленням розповідала про чергову “відповідь” чи “вбивцю” популярного гаджета чи технологічного рішення західного виробництва. Однак у більшості випадків далі за гучні слогани справа не заходила, а задумані продукти оберталися гучними комерційними провалами.
Ліга.Тех розповідає про найбільш амбітні стартапи, причини їх невдачі і подальшу долю.
Майже російський айфон
У 2010 році президент РФ Дмитро Медведєв разом із головою держкорпорації “Ростех” анонсував створення власного російського смартфона з підтримкою 4G. Тримаючи прототип приладу в руках тодішній кремлівський керівник пожартував, що iPhone напружився.
Виконання цього завдання було доручено незабаром відкритій компанії Yota Devices, контрольний пакет акцій якої належав “Ростеху”. У 2013 році вона представила девайс на базі Android під назвою YotaPhone. Головною особливістю стала наявність дисплея на базі E-Ink на звороті пристрою.
У тому ж році стартували його продажі, а офіційна пропаганда невтомно просувала перший російський смартфон. Це твердження містило значну частку лукавства: за апаратну частину відповідали фахівці з Фінляндії (раніше працювали в Nokia), за підбір комплектуючих – офіс у Сінгапурі, а безпосереднє виробництво було у Китаї. Спочатку збірку хотіли проводити в самій РФ, але відмовилися через потенційну дорожнечу. Із суто російського в “йотафоні” був хіба що маркетинг, за який відповідав головний офіс компанії.
Крім РФ, пристрій також продавали у Європі та країнах Близького Сходу. За перші п'ять місяців удалося продати 40 000 примірників, після чого компанія-виробник перестала ділитися статистикою.
Головна фішка гаджета просто не працювала. Екран на “електронному чорнилі” не був сенсорним і функціонував тільки як годинник, RSS-стрічка, читалка та словник.
Зрештою, сама ідея другого екрана виглядала сумнівною. Вважається, що першими другий екран у мобільному телефоні використовували Samsung для так званих розкладачок. Там їхня присутність була цілком виправдана з конструкторської точки зору: власник міг побачити, хто йому дзвонить, дізнатися час або назву треку, що зараз грає. Але навіщо ця опція звичайному сучасному смартфону – неясно.
Девайс, який мав сиру та непотрібну основну фішку, застаріле на момент виходу залізо та високу ціну цілком очікувано програв однокласникам. Розробники не здавалися, і вже в 2014 році випустили дещо покращений YotaPhone 2. Зрештою компанію-виробника продали китайським інвесторам у 2018 році, але це було покупкою квитка на пароплав, що тоне. Ще через рік Yota Technologies була оголошена банкрутом.
Байкал пересох
Після запровадження перших санкцій за анексію Криму уряд РФ з помпою представив програму імпортозаміщення, яка, зокрема, передбачала перехід на мікроелектроніку російського виробництва. Серед причин згадувалося, що американське електричне обладнання дозволяє Вашингтону шпигувати за російськими спецслужбами, правоохоронцями тощо.
Компанія Baikal Electronics (BE) анонсувала процесор Baikal-T1, який планувалося використовувати для вбудованих комп'ютерів, роутерів, банкоматів та подібних пристроїв. Російська пропаганда подавала новину як привід для гордості: мовляв, американці хотіли санкціями повернути нас в епоху перфокарт, а ми самі такі складні рішення робимо – не кожна держава так зможе.
Однак досить швидко з'ясувалося, що замінювати іноземні процесори збираються через ліцензування MIPS Warrior P-Class P5600 від британської компанії Imagination Technologies. За виробництво Т1 повинен відповідати тайванський напівпровідниковий гігант TSMC. Повідомлялося, що розробкою зацікавилися 100 компаній, з яких 20 були іноземними.
Згодом пройшов анонс восьмиядерного Baikal-M на базі архітектури ARM. Така різка зміна курсу пояснювалася тим, що на момент випуску Т1 не встигли підписати ліцензійну угоду з однойменною британською компанією. Нове рішення мало отримати 8 ядер і призначалося для моноблоків і ноутбуків. На цю справу російська влада виділила 1,2 млрд рублів.
Далі довкола перспективного російського процесора стали відбуватися дуже дивні справи. Він не вийшов у оголошений термін, його технічні характеристики погіршилися, а засновник та власник ВЄ Всеволод Опанасенко опинився за ґратами. У травні 2023 року йому надали 2-річний термін у колонії загального режиму за шахрайство, але звільнили від відбування покарання.
Хоча Байкали не витримували конкуренції навіть із середньобюджетними процесорами від Intel та AMD, компанія протрималася до початку повномасштабного вторгнення армії РФ. TSMC приєдналася до санкцій проти ВЕ та відмовилася продовжувати їх виробництво. РФ спробувала локалізувати виробництво за собою, але 50% випущеного визнавали шлюбом.
Зрештою, минулого року було оголошено про банкрутство ВЕ та продаж її активів на суму $5 млн з молотка. Вважається, що сумарно ініціатива з російськими процесорами коштувала майже 10 млрд рублів.
Як тобі таке, Ілон Маск?
2010 року російський бізнесмен і політик Михайло Прохоров анонсував розробку інноваційного російського автомобіля-гібрида з не надто оригінальною назвою “Е-мобіль”. Згідно з планом конструкторів, він повинен використовувати двигун внутрішнього згоряння на бензині або газі, а колеса вводити в дію мали електромотори. 90% запчастин у ньому мають бути російського виробництва. Випускати збиралися у трьох варіантах: кросовер-купе, мікровен та невеликий фургон. У 2011 році з'явилася інформація, що для збирання “йомобілів” буде відкрито 7 заводів у самій РФ та ще 2 закордоном. До піару розробки долучався і Путін, який їздив на прототипі авто в резиденцію Медведєва.
“Йомобіль” активно возили різноманітними виставками в РФ і за кордоном, а ТБ розповідало, як про інноваційну сенсацію. Хоча найгібридніші авто на той момент вже перестали бути якоюсь сенсацією, але саме набирав обертів Tesla Ілона Маска.
2014 року стало відомо, що серійне виробництво йомобіля переноситься на невизначений термін, а потім проект взагалі згорнули. Офіційною причиною назвали, що за умов санкцій російська національна валюта стрімко знецінилася. Однак існує думка, що авторів підбив значний поспіх, нерозуміння запитів аудиторії та неможливість конкуренції з Tesla.
Цікаво, що таки невелика партія “йомобілів” зійшла з конвеєра: 2021 року її застали за іржавінням десь в одній із промзон Мінська.
Падіння “Супутника”
Зрозуміло, що в спробах наздогнати і перегнати Захід у сфері технологій РФ просто не могла не замахнутися на лаври Google. У 2014 році Ростелеком запустив національну пошукову систему та інтернет-портал під назвою “Супутник”. Спочатку в розробку і запуск проекту вклали 580 млн рублів, а наступного року – ще 800 млн рублів. Він позиціонувався як інструмент доступу до “цифрової інфраструктури держави”.
“Супутник” викликав чимало критики та глузувань через свій невдалий дизайн, застарілі бази даних і дуже дивні карти. На них були замальовані полігони та інші військові об'єкти, які були присутні на інших відкритих для загального доступу картах. При цьому на них було нанесено населені пункти, які вже давно занедбані або не існують.
“Супутник” примудрився програти навіть тому ж російському “Яндексу” і зумів зайняти лише 1% ринку. Довгий час власники пошуковика думали, чи закрити його повністю, чи перенаправити на інші завдання. Зрештою, вибір був зроблений на користь першого варіанту в 2017 році. За рік однойменна компанія подала документи на банкрутство, а формальною причиною стали борги у розмірі понад 10 млн. рублів. Остаточно припинила свою роботу національна російська пошукова система у вересні 2020-го.
Кривий російський “Відьмак”
В останні роки уряд РФ інвестує у пропаганди не лише через кінематограф та літературу, а й через відеоігри. Так, 2022-го вийшов фантастичний бойовик Atomic Heart, який займався відбілюванням СРСР. У тому ж році 260 млн. рублів фінансування отримала гра “Смута”, проект якої був представлений ще в 2020 році.
Проект позиціонувався як історичний рольовий екшен період Смути, коли різні угруповання князів і правителі Речі Посполитої боролися за вакантний трон Московського царства. Тобто росіяни захотіли зробити свій Assassin's Creed, The Witcher 3, Ghost of Tsushima та Kingdom Come: Deliverance.
На релізі “Смуту” розкритикували майже всі аспекти, окрім візуалу та дизайну локацій. Відзначалися численні помилки та недоліки. Наприклад, у діалогах екран темніє під час перемикання між співрозмовниками, а інтонації діалогів акторів озвучки не відповідають контексту.
Ще один показовий момент – очевидні антизахідні меседжі. Усі поляки та німці у грі представлені або навмисне жорстокими, або примітивними персонажами з карикатурними акцентами. Вважається, що сумарно гра коштувала півтора мільярда рублів (розробка + маркетинг) та отримала вкрай негативний прийом у гравців.
Читайте також
