The Last of Us (“Останні з нас”) – довгоочікувана адаптація популярної відеоігри, яка має мільйони шанувальників у всьому світі. Перша серія нового серіалу HBO вийде 15 січня 2023 року.
Днями студія влаштувала допрем’єрний показ для телекритиків, і вони вже назвали його “найкращим шоу 2023 року”, “найкращою версією “Ходячих мерців” та “новим хітом HBO”.
Liga.Tech зібрала найцікавіші відгуки та (без спойлерів) розповідає про те, як впоралися зі своїм завданням актори, відмінності від гри та чому серіал повертає до життя жанр зомбі-апокаліпсису.
Чим серіал відрізняється від гри
Прокляття поганої адаптації відеоігор вже залишилося в минулому завдяки таким шоу та фільмам, таким як Arcane, Castlevania та Werewolves Within. Однак The Last of Us від HBO остаточно розвіює сумніви, що відеоігри є чудовою основою для екранізації.
Створити телешоу, яке відповідає вихідному матеріалу, – це висока планка. Однак, як вважають критики, співавтори серіалу Крейг Мейзін (серіал “Чорнобиль”) та Ніл Дракманн (співрезидент Naughty Dog і творець The Last of Us) створили чудове шоу, що залишається вірним грі, а також використовує переваги телебачення.
Як і гра, The Last of Us занурює нас у світ, спустошений грибком Cordyceps, який перетворює людей на жорстоких, схожих на зомбі істот різних форм. Ті, хто вижив або живуть у карантинних зонах, якими управляє безжальне Федеральне агентство з реагування на стихійні лиха (FEDRA), або використовують свій шанс у дикій природі.
Серед тих, хто вижив, контрабандист Джоел, якому доручено переправити 14-річну Еллі через країну. Взаємна зневага фарбує перші етапи їхньої подорожі, але чим далі, тим більше довіряють і залежать один від одного.
Серіал має явну повагу до вихідного матеріалу. Значні фрагменти діалогів слово у слово повторюють гру, але однаково вражають. Те саме стосується партитури шоу. Композитор гри Густаво Сантаолалла адаптував свої чудові, похмурі твори для серіалу.
У шоу також є кілька знайомих осіб: оригінальні актори озвучування та захоплення руху Джоела та Еллі, Трой Бейкер та Ешлі Джонсон, з’являються в епізодах, а Мерл Дендрідж бездоганно повторює свою роль лідера повстанців Марлен.
Деякі з найцікавіших операторських робіт у серіалі імітують досвід гри, дозволяючи повністю поринути у цей повний загроз світ Джоела та Еллі
Однак багато найбільш ефектних моментів The Last of Us – ті, які відхиляються від лінійного наративу гри. Спогади про зустріч вченого з інфікованими на самому початку спалаху викликає той самий екзистенційний страх, що й у серіалі “Чорнобиль”: ми усвідомлюємо те, що катастрофа неминуча, але нічого не можемо зробити, щоб її зупинити. Відносини між героями виходять за межі, подані у грі. І кожна дрібна деталь може розкрити щось феноменальне.
Тріумф типового кастингу
Від початку шанувальники відеоігри були не дуже задоволені вибором акторів на головні ролі. Це Педро Паскаль та Белла Рамзі, яких найкраще знають як Оберіна Мартелла та Ліанну Мормонт із фентезі “Гра престолів”. Паскаль отримував закиди навіть за те, що його борода не така крута як у героя відеоігри The Last of Us Джоела. Проте критики, які вже переглянули перші три епізоди телешоу, назвали такий вибір “тріумфом типового кастингу”.
Підписуйтесь на LIGA.Tech у Telegram: головні новини світу технологій
Як і ще в одному своєму популярному проекті, серіалі “Мандалорець”, Паскаль – це небагатослівний герой бойовика, який веде молоду дівчину через ворожу територію. А його партнерка – Белла Ремсі – знову грає гостру на мову дівчину, якій довелося зарано подорослішати і брати участь у серйозних речах.
Незважаючи на те, що обидва грають вже знайомі їм типажі, вони роблять це напрочуд добре, пишуть у Rolling Stones. Ремсі несе тонну емоційної ваги свого персонажа без жодних видимих зусиль, але в той же час приносить багато легкості в те, що могло бути похмурою історією. Також актор демонструє, як багато може сказати його обличчя.
Спостерігати за тим, як поряд з Еллі герой Паскаля стає м’якшим – це одна з найзворушливіших подорожей у серіалі, вважають у Mashable. Все, що він робить як Джоел, здається новим та переконливим.
Героїня Белли Рамзі в The Last of Us значно тепліша і смішніша за Мормонт. Також у неї виграшне, хоч і дещо “банальне” почуття гумору. Актрисі неважко повірити, підкреслюють критики, описуючи її гру як “затяту і нецензурну, грайливу та вразливу”.
Другі персонажі The Last of Us також демонструють незабутні повороти. Ніко Паркер розіб’є вам серце в ролі дочки Джоеля Сари, а Ганна Торв підкорює контрабандистку Тесс.
Повернення до життя жанру зомбі-хорору
Прем’єра “Ходячих мерців” у 2010 році стала проривом: трилер, дія якого відбувається під час зомбі-апокаліпсису, була похмурою і найстрашніше, що коли-небудь показували по телевізору. Але після одинадцяти сезонів, кількох вдалих та не дуже послідовників, здавалося, цей жанр вичерпав себе. Однак, завдяки новому серіалу HBO The Last of Us він подає дивовижні ознаки життя, переконаний TVLine.
На думку критиків, серіал має весь той дивовижний екшн, який ми очікуємо від цього жанру, але ґрунтується на справжній людській основі. Він майстерно поєднує наукову фантастику та жахи, щоб викликати справжній страх. Кожен темний тунель може бути заповнений інфікованими, кожен гучний звук викриває засідку.
Однак, яким би страшним не було шоу, неможливо відвести погляд від його постапокаліптичної краси. Кожен епізод репрезентує нові пейзажі, дозволяючи побачити, як природа відновлювала світ за 20 років після початку спалаху епідемії. Міські пейзажі руйнуються під зростанням нових рослин. Сніг покриває порожнечу Великих рівнин. У той же час ці види часто маскують смертельну загрозу, яка чекає на героїв.
Справжні зірки цього апокаліпсу – це заражені. На цих зомбі-істотах ви не знайдете ран, що кровоточать, або гнилої плоті, як у “Ходячих мерцях”. Вражаючою візуальною основою є грибок, який цвіте на мертвому тілі або в’ється на бетонних стінах. Щоразу це викликає дивні відчуття між благоговінням та нудотою. Нудота часто перемагає, зізнаються в Mashable, але ніхто не дорікне вам у тому, що ви розглядаєте грибок із хворобливим захопленням.
Однак оскільки це The Last of Us, ми швидко дізнаємося, що справжні монстри в цьому світі – це не заражені, а люди, що залишилися. Довіра у цьому світі є обмеженим ресурсом. Саме тому так приємно бачити, як Джоел і Еллі — дві людини, які добре знають, яким жорстоким може бути життя — починають довіряти і піклуватися один про одного.
Читайте також
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею та натисніть Ctrl+Enter.
