У місті жодної вцілілої від обстрілів школи і сотні учнів, які навчаються без зв’язку, Інтернету та у підвалах.
Деокупований Лиман відновлює навчання для майже пів тисячі дітей, які залишають вдома попри щоденні обстріли. Більшість дітей міста змушені і жити і навчатись у підвалах, йдеться в ТСН.
Одинадцятирічна Евеліна у Лимані живе з мамою і бабусею у підвалу п’ятиповерхівки уже 8 місяць, відколи у місті почались активні бойові дії.
Тут постійно проживають 4 родини з вищих поверхів цього будинку, але Евеліна лише одна з дітей.
Галина Вікторівна розповідає, у підвал навесні 22-го переселилися після прильоту двох ракет у сусідній будинок. Вирішили, що тут безпечно, а виїжджати нема куди, до того ж мама дівчинки має роботу, через це і не їде з Лимана.
Навчання таких умовах – завдання не з легких. Тут немає Інтернету, отже онлайн уроки неможливі. Шкільні завдання Лія отримує через “Вайбер”, коли знаходить зв’язок. Уроки тут іноді роблять дружно усім підвалом. Рідні дівчинки хоч і налякані війною, шкодують, що школи у Лимані немає.
Таких як Евеліна у місті майже пів тисячі учнів – ті, які не виїхали, або уже повернулись. Освіта досі дистанційна, хоча Лиман деокупували ще в жовтні, проте до лінії фронту тут лише 30 кілометрів і постійно чути вибухи.
Мешканці багатоповерхівок переселяються за домовленістю в приватні будинки, де є підвали. Ночувати у висотках небезпечно, а світло і вода досі є не всюди. “Люди самі собі знаходять житло, газ не відновлений, тому пічки ми роздаємо людям, дрова, буржуйки, так і живуть”, – каже мер Лимана.
Він додає, попри всі руйнування місто намагається відновити навчання. “Ви ж розумієте, спочатку діти не займались, бо була пандемія – “коронавірус”, тепер війна, але дітям потрібна освіта. Ми з керівником освіти розробили цю процедуру, щоб хоча б трошки наші діти отримували освіту”. – додає він.
Чекати відновлення будівель шкіл тут не стали і створили освітні пункти – ремонтують по одному вцілілому класу у школах, які не розбиті вщент.
У частині школи, яка встояла, немає світла та опалення, проте сюди вже завезли дрова, і обладнали для навчання за партами вцілілий клас. Саме таким буде так званий освітній пункт. У такі пункти діти приходять за графіком, щоб попрацювати і отримати консультації вчителів.
Допомагають облаштовувати освітні пункти педагоги, які повернулись чи залишилися в місті. Учні сюди приходять із підручниками, телефонами та ліхтариками, але нещодавно волонтери подарували школі генератор. Отже, каже фізрук Євген Юрійович, освітній процес невдовзі налагодиться.
В ще одній школі Лимана, яку капітально відремонтували саме перед війною, теж базувалися окупанти і після них жодної вцілілої стіни чи вікна. Але і тут вдалося облаштувати освітній пункт. “По черзі приходять діточки. Після деокупації нашої громади ми організували такі пункти, такі центри, де діточки приходять, відвідують, отримують завдання”, – розповідають вчителі.
Клас захований усередині школи у вцілілому крилі, проте зі слідами осколків у вікнах та на стіні. Через вікно протягнено димар для саморобного опалення.
У пунктах освіти є соціальні педагоги, щоб допомагати учням із уроками або сконтактувати з вчителями з кожного предмета. Сюди приходять діти одразу з трьох шкіл, зокрема, з двох сусідніх, які розбомблені вщент.
Ще один освітній пункт влаштували в школі, яку місцеві освітяни називають “не сильно постраждалою”. Тут ракетами розтрощено прибудову, де були новенька актова зала та їдальня. До основної частини школи, яка вистояла під час польотів, провели світло і відновили класи. Двері з кульовими пошкодженнями зачиняються і є санітарна кімната, щоправда без води.
Найбільша потреба усіх шкіл – Інтернет. Поки що на всю Лиманську громаду протяжністю 70 кілометрів один супутниковий комплекс “Старлінк” і його по черзі возять по усіх школах та центрах. Волонтери обіцяють Лиманщині для кожного освітнього пункту Інтернет і на доказ дарують ще один “Сарлінк”.
Всього в Лимані планують обладнати 10 таких освітніх пунктів. Допомогти запустити класи незламності, як їх уже називають місцеві між собою, обіцяють волонтери. Потрібні ще генератори, “Старлінки”, планшети на ноутбуки. “Вони для мене маленькі герої, бо я жорстоко скажу, вони заручники обставин певних. Все ж таки ми, дорослі, мали б попіклуватися про те, щоб вони мали б бути евакуйовані. Але повторюсь, діти тут є, їх тут більше 600, вони тут будуть, і ми маємо їх забезпечити”. – переконані волонтери.
До війни в Лимані було чотирнадцять шкіл і 4 з половиною тисячі учнів, нині дистанційно навчаються 3 з половиною. Дітей, які повертаються і залишаються в місті, попри близькість бойових дій, щотижня більшає.
“Відновлення повноцінне пункту дасть їм відчути, що про них піклується держава, що вони потрібні цій державі. За напруженої роботи вони отримають знання тут, вони планують своє майбутнє в Україні”. – кажуть вчителі.
Читайте також:
Попри навалу росіян на Харківщині, українці відбирають у них техніку і вже нею звільняють села на Луганщині
Німеччина в питаннях “Леопардів” для України непохитна навіть з очільником НАТО: як реагує світ
Тиша – привід для занепокоєння: мешканці Херсонщини чекають на підступність ворога у моменти, коли немає обстрілів