“Напевно, наша найзірковіша пацієнтка – лисичка Буча. Ми її привезли, як ви розумієте, з Бучі. Маленькі дітки нам її принесли. Питали, хто тут військовий Айболить? Дістали лисеня, обпалене, і ми його в переноску. Так і привезли в Хмельницький”.
Професор Кирило Чумаков – легендарний український ветеринар, начальник першого військового шпиталю ветеринарної медицини. Через його шпиталь пройшли майже всі тварини, евакуйовані з гарячих точок. Починаючи з 24 лютого, Кирило разом з колегами щоденно оглядав дві сотні чотирилапих. Ветеринарам довелося рятувати диких звірів, службових тварин, але здебільшого – хатніх улюбленців, поранених або травмованих під час евакуації. Просто поруч зі шпиталем проходить траса, тож ледь не всі тварини, яких господарі вивозили за кордон, проходили крізь руки тутешніх ветеринарів.
“І от можете собі уявити: більше 10 тисяч людей, і в кожного другого чи в кожного третього собака чи-то кицька на руках, – пригадує Кирило Чумаков. – Власники домашніх тварин не були готові до війни і до евакуації. Просто за комір, під светр котів ховали. Було й таке, що садили в картонні ящики від телевізора, дірки зробили і повезли. Заходить жіночка з Харкова, каже, я вам котика принесла. І ту коробку з-під телевізора розкриває, а там їх 7 штук. Ітіть, йолки-палки! А в рябих сумках скільки було! Коза в рябій сумці – ото був цирк. На жаль, були такі випадки, що вже трупи діставали з машин. З Києва люди їхали, і дуже старі дві собаки в них були, в однієї інфаркт розвинувся, не встигли врятувати алабая…”
Аби під час евакуації захистити тварину від травм та стресу, фахівці радять дотримуватися правил. По-перше, підготуйте для хвостатого пасажира зручне місце – переноску або хоча б картонну коробку, в якій тварина може вільно розміститися.
“Якщо у вас гігантська собака, як у мене Фрося, то я не думаю, що ви будете їхати в автобусі чи в машині і засунете її в переноску, – вважає Кирило Чумаков. – Але якщо ви її візьмете на руки і будете гладити, розмовляти, вона набагато краще перенесе будь-яку відстань”.
“Існує ще такий лайфхак: коли немає можливості тримати тваринку на руках, можна замотати теплим пледом чи хусткою, хрест-навхрест зв’язавши у вас на грудях. Так у тваринки буде відчуття захищеності”, – радить Юлія Шеремета.
Друге, що знадобиться під час евакуації вашого улюбленця – аптечка. В ній обов’язково мають бути бинт, йод, фукорцин, стерильні серветки, марля, вата, антисептик.
“Заспокійливі засоби – вони специфічні і не завжди доступні. Але ми маємо людську аптечку, можуть підійти таблетки валеріани, може підійти такий препарат як барбовал. На собаку в 10 кг достатньо однієї краплі барбовалу на чайну ложку кипʼяченої води”, – зауважує Юлія Шеремета.
Обов’язково піклуйтесь про запас корму. Годувати тварину в дорозі потрібно за звичним графіком. Але головне – мати питну воду в достатній кількості.
“Влітку дуже багато тварин не доїжджали через теплові удари, – згадує Кирило Чумаков. – При транспортуванні треба стежити за тим, аби тварина не потрапляла під прямі сонячні промені. Треба мати рідину не лише для того, щоб тварина могла пити, а й мати можливість облити її, якщо вона перегріється, накрити вологою ганчіркою”.
Однією з найскладніших була евакуація собаки породи бладхаунд на імʼя Гроза.
“Її дуже тяжко евакуювали з самого Маріуполя, – розповідає ветлікар Чумаков. – Ми везли її на Хмельницький 20 годин”.
Гроза мала поважний вік. Але врятувати її для військових ветеринарів було справої честі. Адже хвостатій завдячують життями тисячі цивільних і не тільки. У неї понад 40 державних нагород. Зокрема, за порятунок дітлахів з-під завалів і роботу в зоні АТО і ООС.
Війна змусила багатьох господарів тварин опанувати навички ветеринарів, аби врятувати життя власних улюбленців.
“Скільки житиму – буду його пам’ятати, – говорить Кирило Чумаков про одного зі своїх пацієнтів. – Така морда здорова, такий кіт доглянутий, в махровий рушник закутаний, а рушник в крові. З Харкова автобус приїхав, люди потрапили під обстріл. На тому коті живого місця не було. Відірвана передня лапа, вуха нема, ока нема. Хазяйка його привезла. Вони навіть кололи щось там по дорозі, наскільки я пам’ятаю. Так і їхали практично без кінцівки в Хмельницький, і ми в Хмельницькому вже ампутували її”.
А зараз – майстер-клас для господарів на випадок екстремальної ситуації. Ветеринари розкажуть, як зробити укол вашому улюбленцю з мінімальним стресом для тварини. Перший варіант – підшкірний. Він менш болісний.
“Треба відтягнути шкіру, підняти максимально,– пояснює ветеринар шпиталю Мирослав Іжицький. – Вводимо препарат, і він легенько проходить, тваринка це краще переносить, аніж внутрішньом’язово”.
Деякі препарати потрібно таки потрібно колоти лише у мʼяз. Робиться це так.
“На задній лапі, де найбільший мʼяз, його нижня чверть, намацуємо його та спокійно, впевнено вводимо. Помасажували місце уколу – і все, тваринка спокійна”, – каже ветлікар Мирослав.
Незважаючи на шалене навантаження на шпиталь, ветеринари щиро вклоняються всім власникам тварин, які під час евакуації не кинули своїх улюбленців. На жаль, з покинутими тваринами окупанти поводяться гріше, аніж хижі звірі.
“От скажіть, нах.ра йому стріляти в страусів? Нащо ти розстріляв 400 страусів, от нащо тобі? – губиться від гніву та безсилля Кирило Чумаков. – В Гостомелі, в цьому реабілітаційному центрі диких тварин, ці нелюди сиділи посеред центру і просто відстрілювали нутрій, бобрів, пожерли лебедів. Бач, і дно їм не вибило від тих лебедів – чорних, червонокнижних! Страшно на це все дивитись. Хотів би я, аби все це закінчилось, і бажано вчора”.
Тварини під час війни вразливі і безпорадні. Ті, кого ми приручили, можуть розраховувати тільки на нас.
“Любіть своїх тварин, – закликає лікар Чумаков. – Це єдина жива істота, яка вас ніколи не зрадить. І якщо ви хочете допомогти їй, забрати її з собою, робіть це правильно”.
