Дивимося “Блудливу Каліфорнію”, “Погань” та “Косяки” в українському озвученні
Щоб ненадовго відволіктися та отримати трохи позитивних емоцій, “Телеграф” запустив щотижневу рубрику, в якій ми рекомендуємо вам три комедії на вихідні. У нашому сьогоднішньому репертуарі – найкращі комедійні серіали. До речі, всі вони доступні в українському озвученні.
“Блудлива Каліфорнія” (Californication) 2007-2014
Історія Нью-Йоркського письменника Хенка Муді, який заради екранізації однієї зі своїх книг перебрався до Лос-Анджелеса, де все його життя пішло шкереберть: улюблена жінка йде до іншого, нові книги не пишуться, до того ж море голлівудських спокус підточує творчий потенціал слабкого в моральному відношенні автора, який і без того перебуває в перманентній кризі.
Дуже привабливий симбіоз сімейного “телемила” та пройдисвітської комедії про до біса привабливого письменника і бабника, не здатного пропустити жодної спідниці (але який при цьому намагається склеїти власний шлюб), міг би стати черговими драмеді-серіалом, яких чимало, якби не виконавець головної ролі. Девід Духовни (“Секретні матеріали”) починав як письменник, отже він досить переконливий на екрані не тільки у любовних пригодах, але й у дуже дотепних діалогах.
Як і більшість суперпопулярних телешоу, “Блудливу Каліфорнію” розтягли як мінімум на один сезон довше, ніж слід було б, але перші чотири сезони однозначно увійшли до умовного “золотого фонду” серіалів, а цитати давно пішли в народ. Але серіал однозначно не рекомендується глядачкам, які дотримуються феміністських поглядів.
“Погань” (Fleаbag) 2016-2019
Жіноча відповідь “Блудливої Каліфорнії” та іншим сексистським серіалам малює будні сучасної мешканки Лондона, самотньої тридцятирічної “відірви”, яка, здається, забула подорослішати у пошуках гарного сексу та особистого щастя.
Серіал “Погань” виріс із моновистави Фібі Уоллер-Брідж (“Прощавай, Крістофер Робін”), актриси, сценаристки та за сумісництвом дружини режисера та драматурга Мартіна Макдонаха (“Банші Інішеріна”). Чим, напевно, і пояснюються постійні звернення героїні, яка ламає “четверту стіну”, безпосередньо до глядачів – прийом, який став для британських телешоу вже затертим штампом.
В іншому це дуже смішна, цинічна і неполіткоректна розповідь про самотність і взаємини з навколишнім світом.
“Косяки” (Weeds) 2005-2012
Комедійний серіал про домогосподарку з обличчям Мері-Луїз Паркер (“Кулі над Бродвеєм”), яка після смерті чоловіка змушена торгувати “травою”, щоб залишитися на плаву в багатому каліфорнійському передмісті. Тобто не просто забезпечити двох дітей-підлітків, а ще й продовжувати жити у величезному будинку, оплачувати послуги служниці та пити вечорами червоне каліфорнійське.
Історія, яка починається як легкий ситком, від епізоду до епізоду стає дедалі саркастичнішою, сатирично переосмислюючи цінності американського середнього класу: таке собі “лінчевське село”, де за пристойними фасадами причаїлися численні скелети в шафах.
Зараз, звичайно ж, цей “Пуститися берега” у жіночому варіанті здається дещо архаїчним: за півтора десятиліття правила гри змінилися кардинально, і на тлі таких серіалів, як “Озарк”, “Косяки” виглядають старомодним шоу. Але саме ця легкість і навіть легковажність роблять його привабливим для тих глядачів, які втомилися від брутальності серіалів нового покоління. І потім, це справді смішно.
Раніше “Телеграф” писав про те, як знамениті коміки Джим Керрі, Стів Фрай та Білл Мюррей борються з депресією.
