Троє із цих дітей – із родини Володимира Ободзінського. Від вибуху російської бомби загинули всі члени його сім’ї, зокрема син-підліток та онуки-близнюки.
Троє дітей Євгена Межового пережили блокаду Маріуполя, ув’язнення батька та були відправлені до підмосковного пансіонату. Йшлося вже про їхнє усиновлення росіянами, але Євгену вдалося повернути малюків.
10-річний Ілля Матвієнко у рідному місті втратив маму і сам був поранений. Російські окупанти вивезли його на лікування до тимчасово окупованого Донецька. З місцевої лікарні багато поранених дітей відправляли літаком до Москви. Ілля заявив окупантам, що чекатиме на свою бабусю.
Валентина Чернюк – мати чотирьох прийомних дітей Сім’я проживає у Херсонській області, яка тимчасово перебуває в окупації. За словами жінки, страшно їй стало тоді, коли окупанти почали примушувати віддавати дітей до російськомовних шкіл.
З початку повномасштабної війни, наголосили у музеї, в Україні загинули сотні дітей. При цьому країна-агресор Росія ігнорує закони міжнародного права, закони ведення війни, а також основні принципи захисту дітей, які обумовлені Конвенцією ООН про права дітей та інші міжнародні та національні законодавчі акти.
“Це ненормально, коли малюк з’являється на світ у підвалі без медичної допомоги. Це ненормально, коли дитина з інвалідністю втрачає сон і боїться вийти на вулицю. Це ненормально, коли діти залишаються без дитинства лише тому, що сусідня країна вирішила переписати історію”, – відзначили працівники музею.
