Про це він заявив, аналізуючи спади та підйоми у своїй кар’єрі.
“Я ніколи не йшов стрибками. У мене не було когось, хто б прийшов і сказав: “Саню, на тобі мільйон роби собі кліпи. Не було такого. Заробляв усі гроші сам, самостійно, і намагався йти, як ішов, і це виходило досить плавно. Не було стрибків. Провали – були, – зізнався співак. – Ось коли розпочалася революція… Революція – коли війна почалася. Тоді три роки їздив на передову, співав для хлопців. [На войне] я бачив поранених. загиблих. Це [отняло у меня творчество]”.
За словами артиста, тоді він не хотів їздити на концерти та не знав, як із цього стану вийти. Пономарьов зізнався, що повернутися до концертної діяльності та творчості його надихнули військові.
“Вони мені сказали: “Саню, а чого ти на концерти не їздиш? Там купа наших сидить – співай для них“, – зазначив він.
ВІДЕО
Відео: У гостях у Гордона / YouTube
Пономарьов народився 1973 року у Хмельницькому. З дитинства займався музикою, грав на фортепіано та гітарі.
Закінчив Хмельницьке музичне училище (спеціальність – “хормейстер”), потім вступив до Львівського музичний інститут імені Миколи Лисенка (зараз – Львівська Національна музична академія). Пізніше перевівся в Національну музичну академію імені Петра Чайковського у Києві.
1993 року на фестивалі “Червона рута” посів перше місце, через чотири роки на фестивалі “Таврійські ігри” отримав премію “Золота жар-птиця у номінації “Співач року”.
Перший альбом “З ранку до ночі” Пономарьов випустив 1996 року. Усього записав сім альбомів.
2003 року представляв Україну на міжнародному пісенному конкурсі “Євробачення”, де посів 14-те місце. То був дебютний конкурс для України.
В 2011 році Пономарьов отримав музичну премію YUNA у категорії “Кращий виконавець” за досягнення у музиці за 20 років.
Пономарьов – народний артист України (2006). Він засновник продюсерського центру “З ранку до ночі”, який займається дубляжем, аранжуванням, написанням пісень, записом вокалу та інструментів.
