Актор і спортсмен став легендою, знявшись лише у п’яти фільмах
50 років тому не стало Брюса Лі – людини, яка не тільки створила поодинці окремий жанр у кіно, але ще й змусила весь світ полюбити східні єдиноборства. Як саме Брюс Лі змінив кінематограф зокрема таі світ загалом, згадує «Телеграф».
Повернення Дракона
Брюс Лі народився не в Гонконгу, як можна було б очікувати – там цей уславлений спортсмен та щасливий бізнесмен перезапустив свою кар’єру як актора. А народився Брюс Лі в Сан-Франциско, де його батьки-актори гастролювали з китайською оперою. Мама майбутньої зірки Грейс Лі назвала хлопчика Джун-Фанщо в перекладі означає “Повертатися знову”. Так вона сподівалася, що дитина зможе колись повернутися до Америки.
І він повернувся: незважаючи на кар’єру, що успішно починалася в кіно, де ролі йому забезпечував тато-комік. Легенда свідчить, що 19-річному Брюсу Лі, який був вже цілком професійним бійцем, довелося терміново перебратися до Америки через конфлікт із членами Тріади, не менш легендарною китайською мафією. Далі була робота офіціантом у ресторанчику тітоньки, факультет філософії у Вашингтонському університеті, три успішні школи кунг-фу (де один приватний урок коштував близько 300 доларів, досить велика сума для кінця 1960-х), роль у серіалі “Зелений шершень” і, звичайно ж, нескінченні тренування.
Цікаво інше – як це ім’я відгукнулося у посмертній славі Брюса Лі, який повернувся на екрани безліччю клонів. Є навіть такий термін для потоку гонконгівських фільмів 1970-80-х, які використовували двійників Брюса Лі — “Брюсплотейшен” (Bruceploitation). Найзнаменитішим двійником став Брюс Лі, а із знаменитих акторів “двійництвом” оскоромився Джекі Чан у фільмі “Вбити з інтригою” Ло Вея, постановника найвідоміших фільмів із Брюсом Лі.
До чого тут Віктор Цой? А ось до чого
Не буде перебільшенням сказати, що мода на східні бойові мистецтва – це справа рук (і ніг виходить) саме Брюса Лі. Починаючи школою джит-кун-до в Голлівуді, де він тренував купу зірок, починаючи зіркою “Чудової сімки” Джеймсом Кобурном і закінчуючи Шерон Тейтпро що тепер знає весь світ завдяки фільму Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді”. І закінчуючи кінотеатрами по всьому світу, де крутили п’ять фільмів за участю Брюса Лі та нескінченну кількість фільмів-наслідувань.
Як це сталося з рок-н-ролом двома десятиріччями раніше, моду на бойові мистецтва по всьому світу рознесли підлітки – причому ця мода докотилася навіть крізь залізну завісу до наших усюд. Будучи частиною мрії про іншеу, сповнене барвами та щастям життя, радянське “карате”, як і радянська модифікація рок-н-ролу, переслідувалися владою. Сьогодні важко уявити, що за “неправильну” відеокасету або заняття кунг-фу в Радянському Союзі можна було отримати реальний тюремний термін. І ця аура забороненого цілком відповідає концепції бойового мистецтва, що в першу чергу загартовує дух.
До речі, фанатом Брюса Лі був Віктор Цой – який, як не дивно, ще залишається помітною фігурою в масовій культурі навіть для поколінь, народжених після розвалу СРСР.
Мультикультурний зв’язковий
Історики поп-культури пишуть про великий вплив Брюса Лі на “чорну” вуличну культуру — хіп-хоп, графіті та брейк-данс, де він став таким самим символом боротьби за рівноправність, як і “чорні” герої на кшталт Малкольм Ікс. А лідер одного з провідних хіп-хоп-груп Wu-Tang Clan — RZA, навіть зняв власний кунг-фу-бойовик “Залізний кулак”. Не кажучи вже про вплив Брюса Лі на світ спорту, про що можна написати окрему статтю.
Але нас більше цікавить кіно. Незважаючи на те, що фільми про кунг-фу знімалися в Гонконгу ще з 1920-х років, Брюс Лі настільки видозмінив закони жанру, що доречно сказати: він придумав його заново. Вже з першого фільму “Великий босс”, де Брюс Лі не просто отримав головну роль, але ще й контроль над постановкою бойових сцен, було закладено головні прийоми, на яких будуть побудовані всі наступні кунг-фу-бойовики. (Заради справедливості відзначимо, що сам Брюс Лі явно надихався спагетті-вестернами Серджіо Леоне.)
Як правило, це історії помсти, під час яких головний герой удосконалює свою майстерність. Кожен наступний поєдинок він проводить з дедалі сильнішим та небезпечнішим суперником (хтось із критиків пожартував, що “замість структури сюжету виходить турнірна таблиця поєдинків”). І кожен новий поєдинок проводиться в локації, що запам’ятовується — як фінальна битва зі “Шляху Дракона” з героєм В очікуванні Норріса в декораціях Колізею. А самі поєдинки знімаються на середніх та загальних планах, щоби можна було розглянути всі рухи бійця тощо.
Напевно, це єдиний жанр у кіно нарівні зі слешером, який не піддавався ані ревізії, ані деконструкції. Хіба що Джекі Чен додав у фільми про бойові мистецтва комедії, а Енг Лі – візуальної краси.
Той факт, що Брюс Лі залишається актуальною фігурою для масової культури, зайвий раз підтверджує серіал “Воїн”, запущений у 2019 році на основі сценарію Брюса Лі. (Нібито його ідеєю скористалися творці серіалу “Кунг-фу” з Девідом Керредайном — тим самим Біллом, якого вбила героїня Умі Турман в жовтому спортивному костюмі Брюса Лі.)
Спродюсований дочкою актора — Шеннон Емері Лі — серіал являє собою такий собі умовний “найкращий фільм з Брюсом Лі”, в якому міфологія стрічок про бойові мистецтва з самотнім непереможним героєм найхимернішим чином поєднується з атмосферою неонуара. У серіалі чудово поставлені поєдинки іта піднімаються расові проблеми, як у старих фільмах із Брюсом Лі, при цьому дуже гарна операторська робота та винахідливий монтаж – не відірватися.
Нагадаємо, 18 липня нідерландському кінорежисеру Полу Верховєну виповнилося 85 років. “Телеграф” вирішив згадати не найвідоміші роботи творця “Робокопа”, “Згадати все” та “Основного інстинкту”.
