– Таня, перш ніж стати актрисою, ви працювали журналісткою. Розкажіть про це.
– Я стала магістром за фахом тележурналіст, диктор та ведуча телепрограм. Мені подобалася робота, бачила себе лише телеведучою, але були деякі складнощі. Мені важко контактувати з людьми, які цього не хочуть, а я не люблю примушувати їх. Досі можу створити телевізійний сюжет та багато іншого в рамках спеціальності, але навряд чи отримаю задоволення.
– Що сказали батьки, коли вирішили змінити професію?
– Вони сучасні люди, підтримували усі мої бажання. Колись я взагалі хотіла стати шеф-кухарем та відкрити свій ресторан – люблю готувати! І мама якось мені сказала, мовляв, уяви, як ти готуєш у ресторані 12 годин, а потім приходиш додому та знову готуєш для своєї родини. Аргумент здався мені переконливим. Тому вирішила спробувати себе у журналістиці, бо любила творити історії. А ще я могла стати вчителькою іноземних мов, навіть подавала документи до педагогічного інституту.
– Коли розпочалося повномасштабне вторгнення країни-агресора РФ до України, ви залишились у Києві?
– Тоді, на початку війни, у мене посилилися панічні атаки – будь-де, навіть у метро. Якось почалася тривога, а я була на пероні станції “Арсенальна”, людей ставало дедалі більше, тривога не закінчувалася. Мені стало важко дихати, потім почалася панічна атака, здавалося, я не виберусь назовні. Але коли вийшла, зустрілася зі своїм хлопцем, просто обійняла його і деякий час плакала. Сподіваюся, що більше такого зі мною ніколи не станеться.
– Чому не поїхали тоді?
– Ціни на житло злетіли в тих частинах України, де було більш менш спокійно. На заході квартира коштувала на місяць нереальну суму – на той момент я не мав можливості оплатити такі гроші. Та й мені не було до кого їхати – ні друзів, ні родичів там немає. Мої знайомі італійці пропонували приїхати до них, але я не хотіла покидати сім'ю.
Був момент, коли два тижні не виходила з дому – просто не могла себе змусити. Це було на початку вторгнення. І пам'ятаю, як таки пішла до супермаркету: полиці були порожні, консервів ніяких не було, хліба не було, але лежав шоколад – я дуже зраділа і купила його та ще деякі продукти. Гроші були, я відкладала на квартиру. Але трохи пізніше все покращало – мій одногрупник запропонував мені бути ведучою на Youtube-каналі за IT-технологіями. Ця робота врятувала мене у всіх сенсах, а потім уже й зйомки поновилися.
– Ви знімаєтеся вже у четвертому сезоні серіалу “Коп з минулого”. Не набридає?
– Дуже люблю цей проект, це моя віддушина! Колись ця роль стала моєю першою масштабною роботою – то була головна роль. А робота на майданчику із Дмитром Суржиковим – просто мрія! За роки зйомок ця історія стала частиною мого життя: я їду на майданчик як додому, до своєї сім'ї.
– У новому серіалі “Рубан” ви граєте помічницю психолога. У реальному житті ви мали досвід роботи з психологом?
– Коли звертаєшся до психолога чи психіатра, це не означає, що ти псих, ти просто стежиш за своїм ментальним здоров'ям та піклуєшся про себе. Я дуже вдячна, що знайшла фахівців, які допомогли вирішити важливі питання щодо мого здоров'я. У мене був період боротьби з депресією та період, коли відбувалися панічні атаки.
Контекст
Злова народилася 1996 року в Улан-Уді (Бурятія, РФ). У 2017 році закінчила Київський національний університет культури та мистецтв за спеціальністю тележурналіст, диктор та ведуча телепрограм. У 2019 році здобула ступінь магістра аудіовізуальних мистецтв.
Актриса полягає у стосунках із колегою Богданом Буйлуком. Пара познайомилася на знімальному майданчику серіалу “Ніхто не ідеальний” від каналу “1+1 Україна”.
