Фото: Олег Переверзєв
Ігор Ліскі, голова наглядової ради «EFI Group»
Налагодити паритетні взаємовідносини потрібно і державі, і бізнесу, вважає голова наглядової ради EFI Group. Тому що це сплата податків, з одного боку, і фінансування, забезпечення інфраструктури, допомоги від партнерів, з іншого. Тож співпраця між бізнесом і владою, побудована на довірі, — «єдина умова виживання нас як країни, нації, наших дітей».
Як зазначає Ігор Ліскі, через недовіру до влади український бізнес дуже недооцінений.
«У нас купа крутого, справжнього, незламного й перспективного бізнесу. Знаєте, чому ми його не чуємо? Тому що вони бояться висунутись, щось про себе розказати. Я нещодавно почув про компанії, які експортують інноваційні молекули для фарми на 200 млн доларів на рік. Вони другі після Pfizer. Ви про це знаєте? Ніхто не знає. Але такого бізнесу купа. Треба вивільнити цю енергію», — каже бізнесмен.
На його думу, потенціал бізнесу не розкритий ні у фінансуванні оборонної здатності, ні у фінансуванні інновацій, військово-промислового комплексу, ні у зведенні фортифікаційних споруд, ні в розбудові державного управління. І влада в особі депутатів, президента, урядовців має навчатися користуватися цим ресурсом. Бо поки що держава теж демонструє недовіру до бізнесу, констатує Ліскі.
«Я, наприклад, багато чого роблю для фронту, для якихось окремих бригад. Але як підприємець маю якимсь партизанським способом зрозуміти, що зараз потрібно виробляти. Держава мені не довіряє, я їй не довіряю, немає цього конекту.
Згадаймо, як США разом з Британією та союзниками виграли Другу світову війну. Як розробляли за 75 днів нові способи протиповітряної оборони. Коли бізнес з армією та державою виділяють гроші на розробки. Де ця довіра? Я хочу почути, як держава вийде і скаже: от у мене є мільярд гривень на розробку української ППО, ми в це віримо. Чому цього немає?
Тому що немає довіри. У держави — до бізнесу, бо думає, що ці гроші вкрадуть. І бізнес не хоче приходити. Ви думаєте, стоїть черга постачати продукти Міністерству оборони? Ні. Адже потім прийдуть з обшуками за якусь копійку й усіх посадять», — окреслив ситуацію бізнесмен.
Саме тому критично потрібні кардинальні зміни, вважає Ліскі. «Ми не можемо чекати наступного року чи наступних виборів, до яких можемо не дожити. Цю довіру треба повертати просто зараз. Іншого шансу вижити в нас, як країни, немає», — каже він.
Як змінити ситуацію?
«У мене прості пропозиції — іти радикальним удосконаленням законодавства.
Якщо це боротьба за довіру, а ми, умовно, довіряємо віцепрем’єру (Юлії Свириденко. — Ред.), давайте радикально переформатуємо БЕБ, нехай вона призначає його очільника. Умовно. Хай він їй звітує.
Тому що вона відповідає за економіку. Зараз Юлія Анатоліївна сидить, звітує про те, що вони роблять. А ці пацани (БЕБ. — Ред.) звітують іншим людям. Це система, як вона може на них впливати?» — каже Ігор Ліскі.
Крім того, неефективність державного апарату не подолати без зміни менталітету.
«Тут варто враховувати й український менталітет. У принципі, два покоління — і менталітет зміниться. Ми вже еволюціонуємо. Якби не було війни, були б десь посередині Європи або в НАТО, я був би готовий почекати. Чесно вірю, що є щирий рух у цьому напрямку. Але, на жаль, не маємо цих двох поколінь. Ми у війні, і питання довіри — це вже питання виживання. Це питання Збройних сил, мобілізації, сплати податків.
… Держава має боротися за довіру підприємців і виграти цю боротьбу. Скажу страшну річ: може, дуже скоро нам доведеться обговорювати збільшення податків. Як у цих умовах говорити про збільшення податків, якщо не віримо ні в те, як їх збирають, ні в те, як розподіляють? І це буде набагато гірша ситуація, ніж із мобілізацією», — вважає Ліскі.
Фото: Олег Переверзєв
Окрім довіри до і з боку влади, бізнесу для розвитку потрібні також:
● стійкість інфраструктури.
«Банки, енергетика, державний менеджмент, податкова — це інфраструктура для бізнесу. Вона має бути стійкою, організованою, спокійною», — відзначає бізнесмен;
● фінансове плече.
Дуже потрібна система, щоб бізнес міг залучати проєктне і звичайне фінансування.
«Скромно скажу: ми будуємо два великі заводи. І я отримав, так би мовити, інсайт, просто з Вашингтона написали, що навіть Саманта Павер згадала, що є такий Ігор Ліскі, який хоче побудувати завод з виробництва скла. У нього є все: технології, люди, власний капітал— але немає проєктного фінансування. Дуже сподіваюся, що як країна домовимося про це з нашим партнером», — резюмував Ігор Ліскі.
