чому «Запоріжжя окупантам не по зубах»?

Валерія Константинова

Природний та історичний комплекс «Хортиця», розташований поблизу Запоріжжя, – найвідоміше місце в Україні. «Хортицю» називають символом незалежності та «козацьким серцем» України, де щорічно 24 серпня відбувалися основні святкові події. Але не цього року.

Що змінилося в роботі заповідника з початком повномасштабної війни Росії проти України? Що зроблено для його захисту? Чи функціонують музеї комплексу? Про це проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розповів директор кандидат історичних наук, генеральний директор заповідника «Хортиця» Максим Остапенко, який зараз служить рядовим у лавах ЗСУ.

«Місіце сили»

У минулі роки до Дня Незалежності на Хортиці регулярно проводили масові заходи, згадує Остапенко.

– До Дня Незалежності Хортиця була крапкою №1, зокрема у День державного прапора, 23 серпня. У 2011 році ми встановили на кургані на той час найвищий флагшток в Україні. Для нас був певний символізм – підйом прапора та всі акції, які проходили з 2011 року. Основним державним символом Хортиці стала Покрова, День українського козацтва та День захисника України, який був проголошений у 2014 році саме на Хортиці. Тут почали проводити різні заходи.

– Хортиця у форматі Дня Незалежності та патріотичних заходів закріпила за собою певну місію сили саме для військових. Хотілося б цьому елементу надати більше вагомісті.

За словами Остапенко, Хортиця зіграла надзвичайну роль у становленні Незалежності України. У 1990 році святкували 500-річчя запорозького козацтва. Основний захід відбувся на Хортиці.

– Хотілося б, щоб ми 24 серпня згадували як не просто День Незалежності України. Справжня історія це ж не тільки видатні дати, а в першу чергу – ланцюг подій, які зв’язані між собою. Незалежність і Хортицю слід розглядати, починаючи від першої Січі, Хортицької злуки 1918 року, святкування 500-річчя запорозького козацтва 1990-го і до сьогоднішніх боїв з імперією, які стали справжньою битвою за волю та майбутнє нашої країни.

Острів без туристів

З початку повномасштабного вторгнення російської армії до України острів Хортиця закритий для відвідувачів. Як зазначив директор заповідника, це «вимушена» міра, але вона дала свої результати.

– Хортиця все ж стратегічний обʼєкт і тут знаходяться 5 мостових переходів через Дніпро. Враховуючи, що кожна переправа має колосальну стратегічну цінність, відповідно закриття всіх туристичних об’єктів – вимушена, але надзвичайно важлива міра, щоб не було провокацій або диверсій. З іншого боку, це створює незручності для музейних об’єктів. Музею у такому форматі вкрай важко існувати, частина колективу вимушені перебувати на «простої», або працювати дистанційно.

Остапенко зазначив, що деякі співробітники Хортиці залучені до патрулювання та охорони заповідника. Вони спостерігають за пам’ятками, та цінними природними територіями. Оскільки дуже важливо не допустити диверсій, руйнації та підпалів. За час війни заповідник зазнав своїх збитків.

– Значний збиток – припинення туристичної діяльності. Торік ми заробили близько 5 млн грн. Цей спецрахунок дозволяв нам реалізовувати численні дослідницькі, реставраційні та видавничі проєкти. Торік почалася програма «Великої реставрації». В її рамках запустили кілька важливих проєктів. Також підготували кошторисну документацію подальшої розбудови Хортиці, як потужного історико-культурного об’єкта з гарною інфраструктурою.

– Мріяли завершити реконструкцію «Музею історії запорізького козацтва», розпочати будівництво «Музею судноплавства», реконструкцію деяких інфраструктурних об’єктів, паркових зон, які є на Хортиці. Мріяли запустити нові програми по природо-заповідних ділянках острова. Усе, що ми робили, зупинила війна Росії.

До прямих збитків директор відносить і те, що багато співробітників заповідника «опинилися у війську».

– Замість того, щоб займатися науковою діяльністю, реставрацією та іншими корисними справами, замість того, щоб створювати культурний продукт, наші люди тримають у руках зброю та б’ють ворога.

Через війну плани доведеться значно змінити. За словами Максима Остапенка, поки важко сказати, як буде далі, але для початку потрібно перемогти.

– Відновити наукові проєкти, зв’язки, реставраційні речі – потребує тривалого часу, підготовки, координації та фінансування. Розвиток, яким ми займалися, зупинився. Звісно, є науковці, які продовжують працювати. Але це дуже обмежений формат.

Евакуація найцінніших експонатів

Перед війною керівництво Хортиці продумало, як рятувати матеріальні цінності у випадку загострення бойових дій. І вже після масштабного вторгнення вивезли деякі музейні експонати.

– Моя головна задача як директора – захистити цінності. Ще у 2015 році у Мінкультури продумали алгоритми дії у випадку війни. Але, мабуть, ніхто не міг прорахувати масштаби наступу, що це буде війна, у якій закрутить ледь не всю країну. Колосальна кількість музейних об’єктів, культурної спадщини опинилися під загрозою, зокрема наш заповідник.

– Ми організували термінову евакуаційну команду. Фондовики, реставратори робили все, щоб евакуювати найцінніші експонати. Останні пів року активно працюємо з міжнародними грантодавцями та благодійниками. Зараз формуємо другий список на евакуацію у випадку загострення. Сюди входять предмети основного фонду, які мають високу наукову, культурну, історичну цінність.

Служба та волонтерство

За словами Остапенка, 11 співробітників заповідника зараз служать у ЗСУ, в тому числі й він.

– Після подій на Майдані (Революції гідності – ред.) та на Донбасі постало питання щодо оборони Запоріжжя. Відроджений «Хортицький полк», почав активно співпрацювати із ЗСУ. Ми долучились до зборів добровольців роти охорони центрального військкомату. Саме тоді склав присягу, і у мене з’явилася повістка на випадок воєнного стану.

Директор музею каже, що вже 25 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, він був у своїй частині. Службу в ЗСУ рідні прийняли з розумінням.

– У нас є єдиний формат, який дозволить нам вижити, як державі, як нації, як народу – це формула народ-військо. Вона у свій час допомагала виживати у козацькі часи. Вважаю, що зараз у нас абсолютно схожі виклики. Тільки ворог більш підступний, більш розвинений у комунікаціях і медійно.

Остапенко розповів, що не мав досвіду несення служби та взагалі ніякого відношення до армії. Був цивільною людиною, поки не почалася повномасштабна війна. Але це не завадило йому стати на захист і отримати нові навички.

– Так вийшло, що я не служив у радянському війську. Мені виповнилося 18 років якраз під час розпаду Радянського Союзу. Я не сприймав радянську систему (зокрема армію) як частину того, чому треба віддавати своє життя, час або натхнення.

Крім служби Остапенко долучається до волонтерських проєктів.

– Радий, що теж можу долучитися до деяких проєктів для армії. Це допомагає моїм побратимам. Намагаємося знаходити все, що потрібно, особливо тим, кому зараз важко. Мене це надихає, тому що поки я не на «передку» (передова позиція – ред.), то у мене є трошки більше можливостей допомогти тим, хто там опинився та реально приймає удар на себе.

Нині Максим Остапенко практично не поєднує службу з роботою на Хортиці. Але він продовжує тримати контакт з колегами, за можливості їм допомагає.

– Намагаюся тримати руку на пульсі, але керувати заповідником не можу, тому що я мобілізований. Якщо мені дозволяє вільний час або командири дають якусь хвилинку, то займаюся питаннями Хортиці. Хотілося б більше, але зараз Хортиця закрита, і основні моменти – це збереження пам’яток, деяких музейних цінностей. Мої колеги добре з цим справляються, і я їм дещо підказую.

«Запоріжжя може дати гідну відсіч»

Максим Остапенко вважає, що Запоріжжя – дуже важлива ціль для російських військових, адже вони мріяли його захопити, але їм це не вдалося.

– Певною мірою це через той потужний прошарок патріотично налаштованих людей, велику кількість патріотичних заходів, подій тощо. Місто, яке не прийме окупанта, окупант не буде штурмувати. Коли ворог розуміє, що місто готове здатися або є колаборанти, буде його брати за будь-яку ціну.

– Зараз не лютий 2022 року, тому немає тої несподіванки, яка дозволила росіянам захопити Херсон або Мелітополь. Якби вони зараз повторили рейд з окупацією Херсону, то у них нічого б не вийшло. Наразі люди більш згуртовані та підготовлені. Запоріжжя, мені здається, краще укріплене, озброєне, має підготовлені війська, які готові до оборони. Тобто не по зубах «рашистам» (російські військові – ред.). Вони можуть здобувати воєнні перемоги лише якимось шантажем, терором, знищенням мирного населення, але Запоріжжя дасть їм гідну відсіч.

Як і більшість українців, Максим Остапенко впевнений, що перемога у війні буде за Україною.

– Хотілося б вірити у швидкі зрушення та перемоги, але маємо підготуватися до марафонської дистанції. Вона може тягнутися рік, можливо, більше. Північно-східний сусід, який на рівні суспільства «зійшов з рейок», за короткий термін збудував фашистську федерацію, абсолютно не зможе швидко змінитися через радянщину, закам’янілий сталінізм. На це треба десятиліття. І весь цей час наше суспільство буде під загрозою.

Максим Остапенко вважає, що дуже важливо мати потужний навчений резерв. Потрібно, щоб військові та цивільні люди були мотивовані, так вони допомагатимуть та захищатимуть свою країну.

За даними ОВА, станом на 5 червня майже 60% території Запорізької області окупували російські війська. Місто Запоріжжя залишається під контролем влади України.

Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію». Москва, попри численні докази, також заперечує свої атаки на цивільних в Україні.