Ольга Романова – про роль засновника ПВК Вагнера у вертикалі влади РФ, його слова про зняття судимості з в’язнів, що повернулися з війни в Україні, й про те, кого Євген Пригожин вербує на цю війну.
До Росії після завершення піврічного контракту на початку січня повернулась перша група ув’язнених, котрі погодилися взяти участь у війні Росії проти України в складі ПВК Вагнера. У соціальних мережах з’явилось відео, на якому засновник ПВК Євген Пригожин спілкується з ув’язненими й, зокрема, запевняє, що з них зняті всі судимості.
DW поговорила з виконавчою директоркою руху “Русь сидяча” Ольгою Романовою про роль Пригожина в російській політиці й про те, засудженим за якими статтями він надає перевагу під час вербування для участі у війні проти України.
DW: У соцмережах з’явилося відео, на якому Євген Пригожин спілкується з ув’язненими, які воювали в Україні, і дає їм напуття. Засновник ПВК Вагнера стверджує, що з них зняли всі судимості. Чи відомо вам щось про людей, знятих на цьому відео? Чи справді з них знято судимості?
Ольга Романова: Загалом відомо вже чимало. З багатьма сім’ями (ув’язнених – ред.) ми спілкувалися й раніше. Нині все складніше, оскільки люди, котрі вийшли, кажуть, що за спілкування з журналістами їм загрожують великі неприємності. Тому я не можу називати респондентів, але це не одна і не дві людини, хоча поки що їх небагато.
Ольга Романова
Ще кілька людей, яким оголосили, що їх помилували, лежать у шпиталях з тяжкими пораненнями. Їм дали відпустку на 45 днів, забезпечивши спеціальним зв’язком – кнопковими телефонами. Через 45 днів їм мають зателефонувати та сказати, куди прибути.
Щодо їхнього звільнення – ті, хто бачив ці документи, кажуть, що це якийсь папір про помилування, нібито підписаний Путіним. Мені дуже цікаво, що там написано, бо Пригожин вживав на цьому відео одразу три абсолютно різні поняття: помилування, амністія та зняття судимості. Усі три речі роблять три різні гілки влади: амністію оголошує Державна Дума та затверджує Рада Федерації. Цього, як ми знаємо, не було зроблено.
Помилування оголошує президент – причому відповідний указ публікується на сайті президента тільки після того, як відбувається примирення з потерпілими, після слухань у регіональних громадських палатах, після затвердження ФСВП (Федеральна служба виконання покарань Росії – Ред.) і таке інше. Наскільки я знаю, нічого цього теж не було.
Що ж до зняття судимості та взагалі зняття покарань за лінією суду, то це скасування вироку чи умовно-дострокове звільнення – цього теж не відбулося. Ми перевірили: всі ці люди досі значаться за судами, тобто їхні вироки надалі чинні. ФСВП, як і раніше, їх контролює і знає, де вони перебувають. При цьому на наші запити про місце перебування цих людей нам приходять офіційні відповіді з ФСВП, у яких йдеться про те, що вони відбувають покарання в Ростовській області. І ФСВП наполягає на тому, що після прибуття на місце проживання за місцем прописки вони мають стати на адміністративний нагляд.
Адміністративний нагляд – це особливий вид покарання, який забороняє виходити з дому з 22:00 до 06:00, залишати місце проживання, їхати в інше місто, в інший район тощо. При цьому люди впевнені, що вони зараз прийдуть до ФСВП, покажуть свій папір про помилування та жодного нагляду не буде. А потім вони забіжать до суду, покажуть цей папір, і там викреслять усі дані про їхню судимість. Ми не знаємо, як на це відреагують державні органи, хоч ми розуміємо, що в Росії можливо все.
Контракти, які підписували ув’язнені, – вони закінчилися чи ще фактично чинні, і люди мають повернутися на війну в Україну?
Справа в тому, що це нові контракти. Я не знаю, що там написано, але їм обіцяли, що вони вже не підуть на передову, а шукатимуть ДРГ (диверсійно-розвідувальні групи).
Чи знаєте ви хоча б приблизно, скільки з ув’язнених, які вирушили на війну проти України, вважаються загиблими, а скільки з них повернулися?
Усі ці люди (яких видно на відео – ред.) – з найперших партій ув’язнених, завербованих у період з 26 червня по 5 липня з різних зон, в основному в Ленінградській та Новгородській областях. Загалом було завербовано приблизно 1000 осіб, але річ у тім, що до Ростовської області для перепідготовки, а потім на фронт були відправлені не всі відразу, а загонами по 77-80 осіб. Тому сказати, яка частина з них повернулася, складно. Я тільки знаю, що живі переважно ті, за кого боролися їхні родичі й про кого постійно запитували. А не повернулися ті, ким ніхто не цікавився.
Коли ви бачите кадри з Пригожиним у колоніях, де він вербує ув’язнених або де він дає їм напуття “не ґвалтувати” та “не коїти лиха”, у вас виникають якісь запитання до правоохоронної системи Росії?
Я не маю жодних запитань до правоохоронної системи Росії, бо я думаю, що вона припинила існувати. Досі ще не було такої явної зневаги до закону та права взагалі. Найманство заборонено – але ось воно.
Приватна особа може прилетіти (до колонії – ред.) на гелікоптері, забрати будь-яку кількість російських, а також неросійських громадян на війну з Україною – і їй за це нічого не буде, тільки зелене світло і всі двері перед нею відчинені. Навіть співробітники ФСВП перевдягалися у цивільний одяг, бо знали, що Пригожин терпіти не може форму ФСВП, і не хотіли його дратувати.
Пригожин – це нова гілка влади, оскільки ані парламент, ані президент, ані суди жодних рішень не ухвалювали. (Помилування в’язнів, котрі воювали проти Україні – ред.) – це помилування Пригожина. Він – четверта гілка влади, а зовсім не медіа, як ми й досі думали. Пригожин стоїть вище судової системи, тому що він фактично підтерся вироками судів, вибачте за вислів. І він стоїть вище за парламент, бо йому не треба чекати на оголошення амністії. Він сам оголошує амністію, і він оперує повністю ім’ям президента, судячи з усього, маючи на це повне право, тому що його жодного разу ніхто не осадив.
Журналісти вже ідентифікували деяких людей, котрі були на кадрах відео. І якщо вірити їхній інформації, то це особи, засуджені за тяжкі злочини – за грабежі, за вбивства. Чи справді більшість серед тих, хто погодився піти на війну з місць ув’язнення, засуджені за такі кримінальні злочини?
Пригожин від самого початку казав, що вважає за краще мати справу з убивцями та тими, хто скоїв тяжкі злочини саме проти особи. Тобто (йому потрібна – ред.) звичка вбивати і відсутність страху крові. І справді, ми це бачимо, в тому числі, й по загиблих вагнерівцях, яким зараз віддають якісь почесті та славу, що здебільшого це люди, які вчинили дуже тяжкі злочини.
Наприклад, на алеї військової слави поховали вагнерівця, який убив 7-річного хлопчика та його батька; вагнерівець, який через якісь дрібні гроші зарубав сокирою стару жінку – і так далі. Тобто це навіть не Родіон Раскольников, там все набагато гірше.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
