У Брюсселі презентували “20 днів у Маріуполі” – оскароносну українську документальну стрічку. Фільм режисера Мстислава Чернова демонстрували в Європарламенті за присутності віцепрезидента Єврокомісії Вери Йоурової. Прем’єру бачила Ірина Іванова.
Показ цього оскароносного фільму відрізнявся від тих, які відбуваються в кінотеатрах великих фестивалів. Це – зала Європарламенту, а глядачі – депутати, помічники, працівники секретаріату, громадські активісти. І не всі стримують емоції.
Таким було завдання цього фільму, каже режисер. Нагадати глядачам, що його герої – не актори, а звичайні маріупольці зі своїми трагедіями.
Мстислав Чернов, режисер фільму “20 днів у Маріуполі”:
Моя задача – нагадати, що те, що відбувалося 10 років тому, коли росія напала на Україну, те, що відбувалося два роки тому, коли росія зруйнувала Маріуполь, є зараз. І щоб це було не політичне питання, щоб це була не політична суперечка, тому що питання України переходить на політичний рівень, і люди забувають, політики забувають, що насправді мова йде про реальних людей. Це не персонажі фільму, це не фігури в новинах. Це реальні люди з реальними трагедіями, і оцей звʼязок з реальністю – його треба завжди тримати.
Презентувала фільм колишній міністр закордонних справ Латвії, нині депутат Європарламенту Сандра Калнієте. Зауважує: показане у фільмі не щось нове дня неї, бо регулярно відстежує події в Україні. Її держава разом з Британією очолюють коаліцію дронів для ЗСУ, а політична сила – розробила стратегію перемоги, яка передбачає надання від кожної держави-члена ЄС по 0,25 відсотка ВВП. Каже, цього було б достатньо, щоб здолати росію на полі бою.
Сандра Калнієте, депутат Європарламенту від Латвії:
Величезну любов викликає те, як майстерно зроблений цей фільм. Ви маєте дуже пишатися, що у вас є такий журналіст, такий документаліст. А як політик я думала… Я відчувала сором, що ми робимо так мало. Так, ми підтримуємо Україну, але ми повинні боротися з втомою від війни. Ми такі повільні у наших рішеннях. Я бажаю українському народу, щоб перемога швидше настала. Бо надзвичайно, надзвичайно важко жити так, як ви зараз живете.
Після фінальних титрів – замість овацій, обіймів і привітань режисеру – глядачі, стоячи, завмерли на кілька хвилин, вшановуючи памʼять загиблих.
Режисер мріє про щасливе продовження цієї історії – за участю героїв, які вціліли й мріють повернутися у рідне місто. Мстислав Чернов каже, що хотів би показати його у відбудованому Драмтеатрі в Маріуполі.
