Фото: EPA/UPG
Європейські та американські медіа аналізують жорстку колонізаторську російську політику, де мовний аспект завжди відігравав ключову роль. московія протягом кількох століть поспіль використовувала практику лінгвістичного імперіалізму – нав’язування однієї домінантної мови носіям інших мов.
Так видання “The Conversation” зазначає, що Україна пережила багатовікову примусову русифікацію, як наслідок – системне переслідування української культури та мови. За радянських часів російська та українська мови мали різні соціальні функції: “Російська мова була “високою”. Це було престижно. Вона асоціювалась з владою і соціальним статусом. Це була мова освіти, ЗМІ, уряду; це відкривало двері для освіти та можливостей працевлаштування. Українську мову розглядали як “низьку” мову – провінційну мову з невеликим престижем. Це асоціювалося зі слабкістю”.
Мета політики русифікації – знищення національної та культурної ідентичності України. В статті, зокрема, зазначено, що путін, який постійно культивував серед російської політичної еліти імперський наратив, і сьогодні використовує мову як привід та інструмент експансії, стверджуючи, що всі російськомовні належать до росії та російської культури.
“Для кремля мета – викорінити українську ідентичність будь-якими можливими засобами. Поряд з невибірковими обстрілами, вбивствами, тортурами та зґвалтуваннями російські війська атакували школи, університети, музеї, пам’ятники та культурні центри. На окупованих територіях змінили вивіски міст і вулиць на російську мову, викинули українські книжки на вулиці, як купи сміття, змінили українську шкільну програму на російську”, – зазначає Ольга Максвелл, старша викладачка Школи мов і лінгвістики Мельбурнського університету.
Про викрадення українських дітей з окупованих територій та примусову русифікацію пише Центр європейських досліджень імені Вільфріда Мартенса. Аналітики центру зазначають, що як за радянського союзу, так і зараз примусове переміщення переслідує одну ціль – послабити національне самопочуття населення окупованих територій. Так, потрапляючи в росію, українських дітей зараховують до місцевих шкіл і навчають у класах, які включають ревізіоністські уроки історії.
Проте мовний імперіалізм путіна дає зворотний ефект. Повномасштабне вторгнення росії стало чинником ціннісної трансформації українців. Прийшло розуміння важливості рідної мови, як головної національної ознаки. І сьогодні незворотня деколонізація охоплює все більше й більше сфер, від громадського простору до комплексної програми дерусифікації “Укрзалізниці”.
Про те, як Україна дерусифікує свої театри та книгарні пише британський мовник “ITV plc”. “Культура, яка колись була настільки переплетена з культурою свого сусіда, тепер відкидає все російське”, – зазначає видання. Так, у репетиційних залах національної балетної трупи вже не почуєте творів Стравінського, Прокоф’єва, Чайковського… “Танцюристи не хочуть їх танцювати, а публіка дивитися” – наголошує “ITV plc”.
Журналісти пишуть і про очищення українських книжкових полиць від усього російськомовного продукту: “Збирають з полиць і російські дитячі книжки – часи двомовного виховання маленьких українців практично минули. Українці просто хочуть, щоб Росія пішла з їх життя”.
Про дерусифікацію громадського простору Києва зазначає аналітичний центр “Osservatorio Balcani e Caucaso Transeuropa”. Хоча процес перейменування в столиці стартував ще з 2014-го року, після окупації Криму та частин Донецької та Луганської областей, експерти стверджують, що зараз він значно прискорився: “Ця тенденція дерусифікації – і, отже, українізації – наповнює місця Києва спогадами та ідентичністю, які вважаються більш відповідними”. Багато нових назв вулиць повертають пам’ять про українську історію, культуру та науку. Сьогодні київські вулиці увічнюють і сучасних героїв, полеглих у війні проти росії.
За цей рік Україна і світ багато в чому позбулися російського продукту. Одні країни відмовляються від російського газу, інші – від російської культурної експансії. І цей процес все ще триває. Народ, який підтримує геноцидну політику свого лідера, має розділити з ним і всю відповідальність.
