Віслюк Хаймарс та україномовна папуга Уна. У одеської зооволонтерки, Зої Великої, відомої порятунком левів, нові вихованці. Це не тільки коти та собаки, покинуті власниками. У великому лев’ятнику тепер живе віслюк, який кілька місяців на передовій підвозив бійцям снаряди. А вдома живе папуга, яку волонтерка вчить говорити українською.
Захисниця тварин Зоя Велика намагається вмовити папугу Уну продемонструвати свої успіхи.
Проте, каже Зоя, щоб почути, як Уна розмовляє, потрібно лишити її на самоті.
Слава нації! Смерть Ворогам!
Коли Уна приїхала в будинок Зої, і зовсім мовчала. З папугою волонтерка, яка спеціалізується на порятунку левів, познайомилася в притулку під Києвом.
Зоя Велика, зоозахисниця:
У цей час вигодовувала левенят, яких привезли з-під Бахмута. Вони були хворі й потребували цілодобового догляду. Я була за бебі-ситера. А тут сиділа нещасна папуга в клітці. Посадила її до котячої переноски та привезли сюди.
Уна, як і тисячі домашніх птахів та тварин – жертва цієї війни. Зоя каже: ситуація – катастрофічна. Її чоловік – волонтер, і часто буває у зоні бойових дій.
Зоя Велика, зоозахисниця:
Неможливо передати кількість тварин, які ходять. Я кажу: “Привозь, привозь сюди”. Але не вміщаються в машину в такій кількості. Всі волонтери вже навантажені настільки, що не знаю, куди їх дівати. У мене ось – 8 собак.
Найгірша ситуація в притулках, що на тимчасово окупованих територіях. Зоя на зв’язку волонтерами одного із закладів Херсонщини.
Зоя Велика, зоозахисниця:
Це настільки страшно. Вони б’ються там. У них було 600 собак. Потім стало менше: їх розбомбили. Надходять їм на карту гроші, вони купують корми там у цих окупантів за якісь шалені гроші.
А це – ще один підопічний Зої. Віслюк Хаймарс, який воював на Луганщині, відпочиває у великому вольєрі.
Хаймарса українські солдати знайшли у покинутому селі. Відгодували, пролікували, дали нове ім’я та зарахували до підрозділу.
Зоя Велика, зоозахисниця:
Ветеринар вирахував, що на ньому можна везти 50 кілограмів. І ось ці два боєкомплекти, ящики возив, воду возив. Там 5 кілометрів від позиції до лінії фронту.
За кілька місяців стало зрозуміло: лишати тварину в зоні бойових дій занадто небезпечно. Хаймарс об’їдав зелені кущі, якими його маскували бійці, і ставав легкою мішенню. Тож військові звернулися до зоозахисників з проханням: знайти бойовому віслюку новий дім. Тепер Хаймарс живе біля моря. Після фронту, обстріли Одеси дронами та ракетами його не лякають.
Віктор, співробітник лев’ятника:
Навіть коли ось ці літають, він взагалі не звертає уваги. Може, звик до цього. Бігає, стрибає, таке враження, що в цирку був: він бере палку в зуби й по рівному колу бігає.
Марія Тарасова, кореспондентка:
Кажуть, понад усе Хаймарс полюбляє жінок. І моркву. Зараз він не голодний. Але, зазвичай, з’їдає її до 4 кілограмів на день.
Хаймарса годують вівсом, ячменем, люцерною, морквою та сіном.
Зоя Велика, зоозахисниця:
Зараз ми запросили спеціаліста, днями у нього буде педикюр. Це потрібно робити тому, що він тут живе грунті, і не сточує копита.
Сподівається, згодом знайде Хаймарсу та Уні більш зручні домівки та пару, аби підопічні не відчували себе самотніми.
