Мовний конфлікт виник у чернівецькій кав’ярні. Відвідувач, захищаючи право спілкуватися російською мовою, почав читати працівникам закладу лекцію про радянське минуле, назвавши Одесу та Харків – російськими. Усе зафільмували інші клієнти.
На цих кадрах чоловік звертається до персоналу кав’ярні у Чернівцях російською. Дівчина відповіла, що не розуміє. Відвідувач – не стерпів.
Лояльність до російської чоловік пояснював тим, що народився і жив при радянському союзі.
Так і людям не треба говорити, що я не розумію російської. А ваша мама винна, що розмовляє російською? – Моя мама не розмовляє російською. – Я умовно кажу. А якби вони жили в російському регіоні. – Де це, в російському регіоні? – Одесі, Харкові. Там всі російською мовою розмовляють.
Нині у кав’ярні воліють не згадувати про інцидент.
Жодних коментарів ми давати не будемо. Вибачайте, це наша позиція.
Час від часу у Чернівцях, які від початку війни прийняли десятки тисяч вимушених переселенців, виникали мовні непорозуміння. Але такі історії, на щастя, рідкість, каже власниця квіткової крамниці Юлія.
Юлія власниця квіткової крамниці:
І навіть якщо розмовляють російською мовою, я завжди розмовляю українською. І помітила, що багато людей переходить на українську. Навіть суржиком, але все ж намагаються говорити українською мовою – і це помітно.
Письменниця та етнографиня Іванна Стеф’юк пояснює, що мовні настрої в Чернівцях, як і багатьох інших українських містах, змінилися, коли російські окупанти прийшли на нашу землю.
Іванна Стеф’юк письменниця, етнографиня:
Чернівці – полімовне і полікультурне місто. Історично тут можна було почути і їдиш, і німецьку, і румунську і польську, і російську, і українську – і все це витворювало таку певну симфонію. То були одні часи, а зараз російська багато де сприймається, як подразник. Якщо хочете, як психологічний тригер.
Десятки вимушених переселенців відвідали й приходять на її лекції з української мови, розповідає Іванна.
Іванна Стеф’юк, письменниця, етнографиня:
Мотивує момент небезпеки. Багато хто почав вивчати українську, відчувши реальну загрозу втратити країну, цінності. Мотивує доброзичливе ставлення носія, тобто, коли учень не відчуває упереджене ставлення того, хто спілкується українською мовою. Що може зупинити у вивченні української мови? Когось – ультимативний тон.
Чимало людей з різних міст і різного віку приходять на лекції, щоб зануритись у колорит мови, бо це не питання конфлікту, а розширення світогляду.
Наталія Арусланова, переселенка з Донецької обл.:
Це наша державна мова, тому в мене ніколи не було питання, чи потрібно її вивчати. Її треба знати, її треба використовувати, шанувати й любити.
Ірина Матійко, переселенка з Донецької обл.:
Я з дитинства чула, і спілкувалась зі мною бабуся українською мовою. А також вивчала в школі. Люблю цю мову.
Закохуються в українську через пізнання традицій, зачитування любовних історій видатних людей, чи на лінгвістичних пікніках.
