Великі втрати приватної військової компанії “Вагнер” у Бахмуті розірвали інфопростір рф! У звіті Інституту вивчення війни йдеться про те, що бурхливі обговорення спровокував сам ватажок – Євген Пригожин. В одному з інтерв’ю він розповів, що у Бахмуті ліквідовано 10 тисяч “вагнерівців”.
І наш наступний матеріал про підрозділ ЗСУ, який пройшов бахмутське пекло і зараз відточує майстерність окопних боїв на Київщині.
Бійці, з якими ми працюємо сьогодні, як ніхто інший цінує тишу і спокій, що панує на Київщині. Вони розмовляють, смажать на вогні сало. В них над головами не свистять кулі й не вибухають снаряди. Вони тримали бій у Бахмуті. Одній із найгарячіших точок на воєнній карті України.
Позивний “Фріман”, військовослужбовець Збройних сил України:
Там зовсім інші ситуації. Зовсім не то, як буває тут. Зараз – це відпочинок! А там тяжко, всім тяжко. І командирам, і солдатам, всім.
На передовій про сало можна було хіба що мріяти – ділиться боєць із позивним “Фріман”. Окупанти озброєні до зубів, вони не шкодують куль.
Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:
Ти можеш іти з групою своєю, він може вилетіти з будинку без броні, без усього, і просто відкрити вогонь.
Командир роти з позивним “Байкер” зі своїми побратимами тримали оборону у приватному секторі Бахмута. Жорстокі вуличні бої. Ворог – наче під дією психотропних речовин – постійно сунув уперед!
Позивний “Байкер”, військовослужбовець Збройних сил України:
Особисто для мене це не люди – це якісь таргани. Дуже багато без броніків, внаслідок того, що скидають броніки – він бере більше БК. З одного зняли двадцять магазинів. Він лізе, стріляє, лізе, вмирає, падає, за ним наступний лізе – феномен якийсь.
Приймати рішення за такого шаленого ритму – важко. Ще важче – втрачати своїх.
Позивний “Байкер”, військовослужбовець Збройних сил України:
Є “двохсоті”, є “трьохсоті”. Мені, як командиру, найважче було боятися прийняти неправильне рішення. Не всі рішення, які я прийняв, я б може зараз зробив би щось інакше. На жаль, у мене є такий тягар на душі, що всі хлопці, що загинули, цього можна було б якось запобігти. Були якісь помилки хлопців, в тому числі й помилки мої. Я вже знаю, що я зробив не так, що треба було по-інакшому зробити. На жаль, цей досвід набувається кров’ю.
Зараз цей підрозділ наших захисників – на відновленні. За графіком – тренування та підняття морального духу.
Олександр, військовослужбовець Збройних сил України:
Зараз у нас іде підготовка до більш окопної війни – на зачистку окопів, а далі будемо їхати. Куди будемо їхати – це вже секретна інформація.
Провідати своїх – сьогодні приїхав командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв. Найкращим бійцям – вручив нагороди!
– Наказом командувача Збройних сил України нагороджується нагрудним знаком за мужність третього ступеня Волько Олександр! – Щиро дякую вам!
Разом із хлопцями, у дружньому колі, генерал-лейтенант спробував страви польової кухні.
Сергій Наєв, командувач Об’єднаних сил України:
Вони витримали натиск ворожої сили, і надалі на ротаційній основі вони повернулися до нас. Хлопці здобули бойовий досвід, але саме головне вони повернулися живими для того, щоби розповісти й своїм товаришам, і своїм командирам, як і що необхідно робити для того, щоби надалі діяти більш ефективно і зберегти якомога більше солдатських життів для того, щоби надалі ми могли відсвяткувати спільну перемогу!
Перемога – за нами! В це вірять і командири, і їхні підлеглі. А тому незабаром – знову в бій. Гнати російських окупантів якнайдалі від України. Аби якнайшвидше повернутися додому – до звичного життя у вільній країні.
Позивний “Байкер”, військовослужбовець Збройних сил України:
Я люблю кататися на мотоциклі. Є у мене мотоцикл “Ямаха”. Чекає мене, вже стоїть, якщо відпустять, поїду додому, прогрію чуть!
