росія не лише вбиває та викрадає маленьких українців, а й робить їх сиротами. І таких за 15 місяців війни – 1600 дітей. Ще тисячі залишилися без батьківського піклування, адже батьки або в російському полоні, або на окупованій території, або безвісти зникли. Загалом же лише за минулий рік в систему потрапило понад 9 тисяч дітей.
Хто може надати їм тимчасовий прихисток або взяти під опіку? Як зараз пройти процедуру усиновлення? Деталі розкаже Анна Каменєва.
Олександра, багатодітна мама:
У нас весь процес – це вже зараз буде рік, як ми все почали.
Олександра – багатодітна мама. Разом із чоловіком вони мріяли дати сім’ю також і іншим діткам, в яких батьків немає. Коли почалася війна, зрозуміли – це саме на часі.
Олександра, багатодітна мама:
Просто ми вирішили ще чекати більше нема куди. Що їх, цих дітей, буде ставати більше і більше.
Документи зібрали, навчання пройшли. А наприкінці листопада – познайомилися з 12-річною Вікторією, яку одразу ж захотіли вдочерити. І от у квітні – після рішення суду – дівчинка переїхала у свій будинок, до своєї родини.
Олександра, багатодітна мама:
Було таке враження й у нас, і у неї, що вона в нас жила завжди.
Із сином Владиславом родина познайомилася 3 тижні тому. Йому 11. Хлопчика взяли під опіку, бо це набагато швидший процес, ніж усиновлення.
Олександра, багатодітна мама:
Комісія схвалила нам опікунство, і ми написали заяву, і забрали його наступного дня. А так ми мали б чекати ще місяці 3 точно, і дитина була б у притулку.
Владислав:
Я недавно прийшов до них. І для мене з ними бути – це розваги, це любов, добро, і я дуже вдячний, шо я сюди попав.
Вони вмить стали як рідні. Люблять танцювати й записувати різні відео.
А ще обожнюють проводити час зі своїм старший братом Федором.
Вікторія:
Ми дуже любимо обіймашки. Ми постійно обіймаємось. Ми один до одного дуже ставимося мило, як справжня сім’я. Прям сім’я-родина. Є такі підлітки 15 років, вони звертаються дуже погано. Федя у нас інший. Дуже добрий, дуже кумедний.
Знайти свою сім’ю мріють тисячі маленьких українців. Лише за минулий рік без батьківського піклування залишилося понад 9 тисяч дітей. По суті щодня 4 дитини – через російську агресію – стають сиротами. І ця цифра зростає.
Василь Луцик, голова Національної соціальної сервісної служби України:
80 відсотків дітей перебувають під опікою і піклуванням. З інших, тобто відсотків 10 – це сімейні форми виховання – прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Інша частинка – це відповідно інтернаті установи. Опіка в нас на сьогодні – це переважно опіка і піклування родичами, які перебувають, і також під час війни добавились нові підстави, зокрема можливість опіки хрещеними батьками.
Тобто у них – пріоритетне право на опіку. Статус дитини без батьківського піклування – отримують і діти, батьки яких перебувають у полоні, на окупованій території чи зникли безвісти. І поки держава не з’ясує, що з ними сталося, дітям – також потрібен прихисток.
Анна Каменєва, кореспондентка:
Якщо ви хочете надати тимчасовий прихисток дитині, яка залишилась без батьків, можете скористатися чат-ботом “Дитина не сама”.Нажимаєте розпочати, вибираєте, де знаходитеся і що хочете прийняти дитину в сім’ю. Вашу заявку опрацьовують упродовж 5 днів, потім з вами зв’яжеться представник служби у справах дітей, після чого запропонує пройти онлайн-навчання
Чат-бот працює практично із першого місяця війни. І заявки подало понад 24 тисячі родин. Повноцінне навчання, а отже право надати прихисток, отримало майже 3 тисячі сімей.
Дар’я Герасимчук, радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації:
80% пішли готувати документи в прийомні батьки, батьки-вихователі, усиновлювачі, тобто вони просто проходили навчання, щоб тимчасово прихистити дитину, але отримавши адекватну інформацію, вони пішли куди треба.
Тобто по суті ці сім’ї готові взяти дітей не тимчасово, а на більш довгий період, створити прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу або всиновити. Процес усиновлення – через війну також дещо змінився. Приміром, є заборона іноземцям стати батьками маленьких українців. Саму заявку на усиновлення – можна подати через “Дію”. Або ж – як і раніше – через службу у справах дітей. Далі – зібрати необхідні документи, їх перелік є в “Дії” також, Потім – перевірка умов проживання, направлення батьків на навчання. Та головне при усиновленні – це знайомство і контакт із дитиною. І зараз на розгляді в уряді – рішення про спрощення цієї процедури. Оскільки більшість закладів – евакуйовані за кордон.
Василь Луцик, Голова Національної соціальної сервісної служби України:
Будуть дозволяти дистанційне знайомство з дитиною за допомогою сучасних засобів онлайн-комунікацій. І надалі можливість одного з батьків виїхати за кордон, познайомитися там з дитиною, і далі вже повертатися до традиційного алгоритму усиновлення дитини.
За понад рік війни усиновили майже 820 дітей. Бажаючих дати сім’ю малечі – серед українських родин – значно побільшало. Головна порада психологів – бути із дітьми справжніми й щирими.
Володимир Савінов, науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, соціальний психолог, дитячий психолог:
Якщо ви довіряєте дитині, то і вона у відповідь довіряє вам. Загалом треба розуміти, що є основні 3 методи виховання: заохочення, покарання й особистий приклад. Частіше користуйтеся заохоченням і особистим прикладом. А покарань робіть менше.
Кожна дитина заслуговує бути щасливою, впевнена пані Олександра.
Олександра, багатодітна мама:
Я б сказала, що не треба боятися підлітків. Вони чудові, вони розумні, вони прекрасні, і вони теж хочуть родину.
І щоб їхні мрії здійснювались…
Владислав:
Я мрію стати військовим.
Вікторія:
Лікарем, який лікуватиме дітей.
