Мародерство, вбивства і катування цивільних, обстріли житлових будинків. Після деокупації Київщини весь світ побачив справжнє обличчя російських “асвабадітєлєй”. Як просувається розслідування воєнних злочинів, вчинених в Ірпені, та чи отримують російські солдати справедливі вироки? Ніна Коломієць дослідила тему.
Ніна Коломієць, кореспондент:
Цей район Ірпеня раніше був ідеальним місцем для молодих родин – багато дитячих майданчиків, чисте повітря, поряд – центральний парк. За лічені дні березня 2022 року окупанти перетворили колись затишні домівки – на домовини. На будинках досі видніються шрами війни – облущені стіни й вибоїни від снарядів. Весь цей квартал був оточений російськими блокпостами. По людях і цивільних авто, які потрапляли в поле зору окупантів, вони відкривали вогонь.
Артем Гурін, боєць Ірпінського ДФТГ (2022 р.):
Тут це місце під цією ялинкою, тут була жінка, та, що мені запам’яталось, із червоним лаком на нігтях, і ми зараз проходимо до місця, де ще один одна людина лежала. По цій жінці їздила техніка, вона лежала на дорозі, і по ній просто проїжджала якась техніка.
Артем Гурін згадує епізод, який побачив на цій вулиці два роки тому. Він воював у Ірпінській теробороні. І одним із першим прорвався до деокупованого міста.
Ми вже пройшли тут цілі квартали, все викрито, цінні речі вивезені, все перевернуто. Тіла людей валяються, роздавлені технікою. Просто жах.
Розграбовані будинки – слугували живим щитом для важкої техніки окупантів. Тих, хто намагався вирватися із пекла на автомобілях, нещадно розстрілювали. Люди змушені були ховатися у підвалах багатоповерхівок. Підземний паркінг став прихистком в окупованому Ірпені для родини Марини Ярової. Вона з чоловіком, сином, донькою та трирічним онуком змушені були покинути свою квартиру на горішньому поверсі.
Марина Ярова, жертва воєнних злочинів рф:
Ще була електрика, газ, і ми ще піднімалися кожного дня, щоб приготувати їсти дитині, собі, помитися. І ми бачили з вікна 15-го поверху, як з якоїсь вишки, як палає навкруги Ірпінь, як попали в школу.
Один із таких днів для родини Ярових став фатальним.
Марина Ярова, жертва воєнних злочинів рф:
Поряд був якийсь вибух, гупнуло так, що будинок задрижав. Миттєво моя донька схопила малого і вискочила в коридор. На порозі я спіткнулася, я почула хрипіння свого чоловіка. Він був побитий якимось залізяччям, каміннями такими, що я здвинути з місця не могла, а син мій кричав – мама, не йди сюди, хапай Янку, малого, тікай. У нього були жахливі рани, вижити з такими було неможливо – відкритий живіт, переламані ноги. Це було дуже важко бачити, але він був при тямі, він проклинав путіна.
Страх і вседозволеність розв’язали руки російській армії та перетворили окупантів на справжніх садистів, розповідає тероборонівець Артем Гурін. Каже, полонені рашисти не приховували – знущання над цивільними українцями для них було своєрідною грою.
Артем Гурін, боєць Ірпінського ДФТГ (2022 р.):
Ми брали в полон військовослужбовців, задавали питання – навіщо ви це робите? І один сказав, каже, це як в комп’ютерній грі. Ти їдеш по машинах, можеш на танках їздити. Ну, ви розумієте, це каже молодий пацан 18-19 років, він каже, я можу їздити, що хочу, те й роблю.
За три тижні окупації Ірпеня росіяни вбили понад 3 сотні мирних жителів міста. І зробили все, щоб кількість жертв серед мирного населення росла. Бо, відступаючи, розставляли вибухові пастки для тих, хто повертатиметься додому.
Микола Клименко, старший інспектор управління вибухотехнічної служби ГУНП у Київській області:
Гранати ми находили під ліжками, у тумбочках були саморобні вибухові пристрої – це розтяжки, граната, до якої прив’язана нитка або дріт, тобто граната клалася у стакан, або якусь кружку, при відкриванні дверей вона повинна була падати на підлогу, наприклад, на кахельну плитку, розбиватися і спрацьовувати.
Метр за метром деокуповане місто прочісували вибухотехніки. Почалася довга і кропітка робота – документування воєнних злочинів російської федерації.
Тетяна Сапьян, радниця з комунікацій ДБР:
У ході фіксації було оглянуто 10 000 будинків на території понад 700 гектарів і також слідчі документували факти, що військовослужбовці армії рф порушували й міжнародне гуманітарне право.
Нині суди Київщини вже розглядають 58 кримінальних справ за статтею “Порушення законів та звичаїв війни” Кримінального кодексу України. Майже половина з них – у провадженні Ірпінського міського суду.
Яна Шестопалова, суддя-спікер Ірпінського міського суду Київської області:
Це вбивство цивільних осіб, у нас слухається, мабуть, три справи, тобто вона дуже велика, розділена, це розстріл колони, яка виїжджала з цивільних осіб на автотранспорті. Наші рішення по цій категорії справ – вони можуть бути джерелом доказів у разі все ж таки створення міжнародного трибуналу.
Зазвичай, обвинувачених армійців рф оголошують у міжнародний розшук. Утім, у кількох справах кривдники уже перебувають на лаві підсудних. Зокрема, російський десантник Андрій Медведєв, який знущався над жителями Ірпеня, а у полон потрапив уже на Херсонському напрямку.
Яна Шестопалова, суддя-спікер Ірпінського міського суду Київської області:
Його звинувачують в тому, що він допустив разом з іншими військовослужбовцями російської федерації жорстоке поводження з цивільним населенням. Вони утримували їх в підвалі, цих потерпілих, їм наносилися побої, імітували розстріли.
Покарання для тих, хто вистрілив у багатоповерхівку та вбив двох найрідніших чоловіків, вимагає і Марина Ярова. Жінка з донькою за допомогою правозахисників подали позов до Європейського суду з прав людини.
Марина Ярова, жертва воєнних злочинів рф:
Ця сволота. Я дуже хочу, щоб вона була покарана за смерть моїх близьких людей.
