Питання збереження історичної спадщини надважливе, особливо під час повномасштабної війни. Адже агресор намагається нищити все, що свідчить про самобутність української нації. В археологічному музеї Одеси триває процес фотофіксації унікальної колекції експонатів. Роботи проводять коштом ЮНЕСКО. Як це відбувається, скільки артефактів ще необхідно “перевести в цифру” – розкажемо далі.
Директор Одеського археологічного музею показує наслідки ворожих атак. Будівля закладу, яка й сама є історичною пам’яткою, розташована біля морського порту, а його регулярно обстрілюють росіяни. Тож кожна вибухова хвиля тут відчувається потужно.
Це на тому тижні впало ще раз. Ми просто ще не встигли це прибрати, так: воно потрохи руйнується, будівля стрибає, стрясається, і це все призводить до появи нових тріщин.
Саме тому на вікнах щити, виставкові зали – порожні, а експонати – законсервовані та перебувають у сховищах. Ба більше, наразі музей проводить фотофіксацію своєї колекції. Оцифровують артефакти різних епох. Увагу зосередили на унікальних знахідках Півдня України.
Марія Лобанова, в. о. заввідділу зберігання фондів Одеського археологічного музею:
Періоди – це мідна доба, артефакти мідної доби, трипільська культура, артефакти ранньої бронзи й античні пам’ятки – стародавня Греція та Рим. Це кераміка, вироби з каменю, кістки і велика колекція скляних посудин.
Роблять це для того, щоб у разі надзвичайних ситуацій, наприклад, крадіжки експонатів, їх можна було ідентифікувати та в міжнародних судах довести право власності України на ці предмети. У музеї зазначають: триває війна і відповідні загрози є завжди.
Ігор Піструіл, директор Одеського археологічного музею:
Зйомка робиться в декількох форматах і вони є доказовою базою, якщо десь експонат зникає і потім з’являється на якомусь аукціоні. Це екстрена ситуація, але ми вже робимо так, щоб воно було як, скажімо, прийнято у світовому масштабі.
Саме тому велика кількість технічних вимог до проєкту. Щоби зробити, так би мовити, паспорт експоната – фотограф виготовляє цифровий негатив з великою кількістю метаданих. Знімає різні профілі, фіксує дрібні деталі та подряпини.
Олексій Каташинський, фотограф:
Це ваза гальштатського періоду. Мені треба обов’язково фіксувати усі такі невеличкі недоліки, усі такі особливі форми для того, щоб він на ілюстраціях, тобто на моїх фотографіях, зберігався максимально ідентично з оригіналом.
Проєкт реалізує громадська організація, а фінансує роботи ЮНЕСКО. Тут кажуть: крім всього іншого, настільки ретельна фотофіксація допоможе науковцям досліджувати артефакти, навіть якщо до них обмежений доступ, як, наприклад, зараз.
Катерина Кулай, представниця ГО “Музей для змін”:
Археологічному музею наступного року виповнюється двісті років: це один з найдавніших музеїв і він має найціннішу колекцію зі сфери археології, тому це питання не тільки збереження української культурної спадщини, а це є ціннісним для світу взагалі.
У рамках проєкту протягом квітня планують оцифрувати десять тисяч експонатів музею. Це лише невелика частина його колекції – тож робота з фотофіксації, ймовірно, продовжиться.
