У Кропивницькому запустили благодійну акцію – тістечко для бійця. В одній з міських кав’ярень відвідувачі можуть оплатити смаколик. Щотижня солодкі подарунки від жителів Кропивницького підприємці відвозять у медзаклади, де наразі лікують воїнів. Скільки вже передали гостинців та що про такий турботливий жест думають самі захисники – запитав у них Володимир Іванченко.
У цьому кондитерському цеху зранку кипить робота. Випікають і прикрашають тістечка, які вже за кілька годин – повезуть у кав’ярню.
А там відвідувачі не лише ласуватимуть, а й долучаться до благодійної акції. Кожен покупець може замовити й оплатити десерт для пораненого воїна.
Катерина Лунгул, власниця кав’ярні:
Це, наприклад, еклер, це тістечко шу, це пончик, це капкейк, це, можливо там, львівський сирник, це макарончик, це тирамісу, це трайфл. Це те, що дуже зручно в транспортуванні.
Кропивничанам така ідея сподобалася. Вони придбали для бійців уже понад дві сотні тістечок. Солодкий донат зробила і Марго.
Маргарита, жителька Кропивницького:
Можна мені макаронс блакитний і якийсь смачненький тортик для військового? – Так, зараз буде зроблено – Дякую.
Усі ЗСУ-десерти працівники кав’ярні доправляють у шпиталь, де вояки відновлюються після поранень. Солодкий стіл благодійники влаштували просто неба і запросили на чаювання.
Супер! Як вдома побував.
Валентин розповідає: з побратимами у складі 61-ї бригади ЗСУ боронили авдіївський напрямок. Під час однієї з ворожих атак ледь не втратив руку.
Валентин, військовослужбовець ЗСУ:
Це дрон-камікадзе. Залетів прямо був в окоп до нас. Осколкове. Та трохи зачепило. Слава Богу, руку зберегли. Рука працює.
Гостинцям захисники раді. Кажуть, на фронті – не до тістечок. А тут підтримка цивільних громадян надихає.
Ярослав, військовослужбовець ЗСУ:
Дуже смачне, дуже дякуємо. Видно, що майстер своєї справи готував. Волонтери дають, це якийсь домашній затишок, щось таке, щоб відчути, як кажуть, життя.
І такі позитивні емоції сприяють одужанню, – переконані медики. Не лише тіло потребує відновлення, а й психологічний стан бійців. Тому турбота для них найкращий антидепресант.
Ганна Колєва, кризовий психолог:
Такі маленькі радощі, вони, звичайно, сприяють відновленню і сприяють тому, що людина почуває себе в центрі уваги, і розуміє, що про неї дбають.
Володимир Кравчук, власник кав’ярні, співорганізатор акції:
Посмішка на обличчі військового – це вже перемога. І ми хочемо, щоб військові себе почували також людьми, потрібними людьми, за яких не забувають, навіть у стінах лікарень.
Військовики не приховують: понад усе прагнуть відновитися і повернутися на фронт. Кажуть, битимуться допоки не проженуть ворога з рідної землі.
